Рішення № 59743352, 01.08.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1454/15-ц

Провадження № 2/375/28/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус Транс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про відшкодування збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із вказаним позовом, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди 189 449,92 грн., а також понесенні у справі судові витрати на загальну суму 5841.75 грн..

В обгрунтування заявленої вимоги про відшкодування майнової шкоди посилається на те, що відповідно до договору від 20.01.2012 № 20/01Т товариство з обмеженою відповідальністю «Таурус Транс» надає послуги з перевезення вантажів товариству з обмеженою відповідальністю «Кліон» з метою чого залучає на договірній основі власників транспортних засобів, водіїв.

Зазначає, що 27 березня 2015 року між позивачем в особі директора - ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 укладено Замовлення-договір № 27/03 на перевезення вантажу, відповідно до умов якого відповідач зобовязувався здійснити перевезення вантажу, а позивач зобовязувався оплатити надані відповідачем послуги.

Відповідно до умов договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту його отримання у відправника до моменту його передачі вантажоотримувачу та зобовязаний відшкодувати позивачу у повному обсязі збитки у випадку втрати або пошкодження вантажу.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.03.2015 № ПРМ- 0009672 представник відповідача (водій) ОСОБА_2 прийняв для перевезення вантаж (заморожену рибу) у кількості 19947.9 кг, загальна вартість якого склала 928703.40 грн..

27.03.2015 року вантаж було пошкоджено пожежею, що сталося внаслідок короткого замикання електромережі транспортного засобу і що підтверджується Актом про пожежу від 27.03.2015 року.

Актом зовнішнього огляду товару від 29.03.2015 року, який підписаний ОСОБА_2, встановлено, що весь товар має зовнішні пошкодження тари та упаковки, сліди пожежі, запах горілого пластику.

Зазначені вище обставини підтверджуються також актом приймання товарної продукції від 30.03.2015 року. Підписаним ОСОБА_2, в якому зазначено, що під час розвантаження встановлено пошкодження упаковки та наявність запаху гарі.

У звязку з зазначеними обставинами ТОВ «Кліон» на виконання договору від 20.01.2012 № 20/01Т листом від 07.04.2015 №97 предявило ТОВ «Таурус Транс» претензію на загальну суму 928703.40 грн..

Після сортування та заміни упаковки товару суму нанесених збитків зменшено на 745920.68 грн., про що ТОВ «Кліон» повідомило ТОВ «Таурус Транс» листом від 11.05.2015 року № 121.

Таким чином розмір збитків складає 189449.92 грн..

Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус Транс» відшкодовано збитки товариству з обмеженою відповідальністю «Кліон» у повному обсязі.

Як на правову підставу своєї вимоги, позивач посилається на положення ст.ст. 924, 1164, 1187 та 1191 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у ньому обставин та підстав, а також суду пояснив, що відповідачі мають відповідати за вимогами ст.1187 ЦК України як за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Вважає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази обставини заподіяння шкоди і що не заперечується відповідачем та не заперечуються ним обставини прийняття товару, загоряння вантажу під час використання джерела підвищеної небезпеки.

Також зазначив, що в судовому засіданні позивачем надано належні та допустимі докази обставини заподіяння шкоди відповідачем та її розміру, якими є претензія ТОВ «Кліон» та додаток до останньої, з якого вбачається, що було здійснено сортування та переупаковку товару.

Окрім того, факт заподіяння майнової шкоди підтверджується актом зовнішнього огляду товару від 24.03.2015 року, яким засвідчено обставину пошкодження товару, а також актом прийому продукції від 30.03.2015 року, які самі по собі не підтверджують розміру збитків. Разом з тим, зазначив, що при пожежі риба не могла бути не пошкодженою. Розмір збитків від пошкодження риби вбачається із повідомлення ТОВ «Кліон» на імя позивача. На разі, чи складався ТОВ «Кліон» який не-будь документ з приводу сортування риби та відповідно визначення кількості пошкодженої риби, позивачу не відомо і вважає, що це не має відношення до суті спору.

Розмір відшкодування позивачем заподіяної ТОВ «Кліон» внаслідок пошкодження риби майнової шкоди підтверджується квитанціями ТОВ «Таурус-Транс» про сплату збитків та актом про відшкодування завданих збитків, з яких можливо встановити кількість пошкодженого товару та розмір відшкодованих збитків.

Посилається, що обовязок по доказуванню того, що шкода заподіяна не з вини відповідача, а з вини сторонніх осіб чи внаслідок непереборної сили, лежить на відповідачеві.

Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що дійсно він перевозив за усною домовленістю з позивачем у попутному напрямку вантаж, а саме заморожену рибу, і під час перевезення останньої в автомобілі виникла пожежа. З метою ліквідації пожежі він відразу повідомив пожежну службу. Потім він доставив вантаж до міста Києва, оскільки упаковка в деяких місцях була пошкоджена. В послідуючому вантаж був перенаправлений вантажовідправником та доставлений ним до м.Запоріжжя, і наскільки йому стало бути відомим, товар був реалізований з невеликою знижкою. Проте, що ТОВ «Таурус-Транс» відшкодував збитки ТОВ «Кліон» йому не було відомо і про це його ніхто не повідомляв і з приводу відшкодування збитків до нього ніхто не звертався.

Також уточнив, що заявки-договору № № 27/03 від 27.03.2015 року, а також товарно-транспортну накладну № ПРМ- 0009672 від 27.03.2015 року він не підписував і що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Просив у задоволенні позову відмовити.

Позицію свого довірителя підтримав його представник, який також просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторін спору та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

20.01.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю Кліон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус-Транс» було укладено договір транспортного експедирування № 20/01Т, відповідно до умов якого ТОВ «Таурус-Транс» зобовязався надавати ТОВ «Кліон» транспортно-експедиторські послуги, повязані із організацією та перевезенням вантажів (свіжомороженої риби та морепродуктів) автомобільним транспортом на території України згідно замовлень Замовника (ТОВ «Кліон»).

Відповідно до умов п.1.6 вказаного Договору Експедитор (ТОВ «Таурус-Транс») має право для виконання взятих на себе зобовязань залучати інших осіб. При цьому Експедитор залишається бути відповідальним перед Замовником за порушення любих умов вказаного Договору і в тому числі тих, виконання яких ним доручено іншим особам.

27.03.2015 року позивач на виконання вимог вказаного Договору залучив відповідача ОСОБА_2 для перевезення з міста Миколаїв до міста Києва свіжомороженої риби, який на праві оперативного управління володів та користувався вантажним автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, власником якого являється відповідач у справі ОСОБА_1, та без погодження з останньою і що не оспорюється сторонами спору. Уповноваженим на надання послуг по перевезенню вантажів від імені власника автомобіля (ОСОБА_2А.) ОСОБА_2 не був.

Вантаж для перевезення був переданий та прийнятий відповідачем ОСОБА_2 на підставі усної домовленості з позивачем і він (ОСОБА_2В.) жодним чином не посвідчував своїм підписом факт прийняття вантажу по його виду та кількості.

Разом з тим, ОСОБА_2 не оспорюються доводи позивача щодо виду отриманої ним для перевезення продукції, а саме свіжомороженої риби, яка була упакована у картонну тару. Відповідно до наданих позивачем доказів (відвантажувальний лист № ПРМ-0009672 від 27.03.2015 року) зазначено, що це була продукція стандартної якості, а саме: мойва в кількості 180 ящиків загальною вагою 3600 кг, мойва в кількості 180 ящиків загальною вагою 3600 кг, нанотенія в кількості 224 ящиків загальною вагою 4947.90 кг та тушка хека в кількості 30 ящиків загальною вагою 600 кг.

Під час здійснення ОСОБА_2 перевезення вантажу, а саме під час зупинки автомобіля по маршруту перевезення вантажу, 27.03.2015 року о 17:15 годині у автомобілі НОМЕР_1, НОМЕР_2, сталася пожежа, яку ОСОБА_2 виявив обєктивно лише о 17:25 годині і о 17:36 годині повідомив з метою ліквідації пожежі та усунення її наслідків відповідний підрозділ МНС України. Пожежа була ліквідована силами чергового наряду МНС о 19:10 годині. Внаслідок пожежі було пошкоджено причіп-рефрежиратор «TRAILOR S383EL», д.н.з АІ 7996 ХО, а також частково наявні в ньому упаковки з вмістом свіжомороженої риби.

Ймовірною причиною пожежі відповідно до висновку Акту про пожежу від 27.03.2016 року, складеного комісією у складі головного інспектора Вознесенського МРВ ГУ ДСНС України у Миколаївській області капітана служби н.з. ОСОБА_4, відповідача у справі ОСОБА_2 та гр.. ОСОБА_5 зазначено коротке замикання електричної мережі.

Після вказаної події ОСОБА_2 доставив вантаж до пункту призначення в м.Києві, де 29.03.2015 року за участю представників ТОВ Таурус-Транс», ТОВ «Кліон» та ОСОБА_2 було проведено огляд наявної у рефрижераторі рибної продукції, результатом якого став Акт огляду товару від 29.03.2015 року, відповідно до змісту якого вся продукція має зовнішнє пошкодження упаковки, вона «закопчена», маються пошкодженя ящиків в результаті впливу вогню та високої температури. Також комісія прийшла до висновку, що для встановлення суми збитків необхідно провести детальний огляд і у звязку із чим вантаж було переадресовано до м.Запоріжжя. Вказана обставина сторонами не оспорюється.

30.03.2015 року ОСОБА_2 продукція була доставлена на автомобілі ДАФ 005-89РА, причіп, д.н.з. 07-561 РА до центрального складу ТОВ «Кліон» в м.Запоріжжя, де був здійснений її прийом, а саме було прийнято 360 ящиків скумбрії загальною вагою 7200 кг, 30 мішків тушки хека загальною вагою 60 кг, 180 ящиків мойви загальною вагою 3600 кг та 180 ящиків мойви загальною вагою 3600 кг. Вся вказана продукція була вивантажена у присутності ОСОБА_2 та було виявлено пошкодження упаковки продукції та запах горілого. На разі, під час прийому продукції у присутності ОСОБА_2 не було встановлено виду та кількості зіпсованої рибної продукції і будь-який належний та допустимий доказ такої обставини жодною стороною спору судом не поданий та в матеріалах справи відсутній.

Риба нанотенія, на факт псування якої під час перевезення ОСОБА_2 та відшкодування у звязку із цим вартості якої на суму 40106.02 грн. відповідно до Акту ТОВ «Кліон» про відшкодування завданих збитків від 01.08.2016 року посилається позивач, ні під час огляду товару в м.Києві 29.03.2015 року, ні під час його огляду 30.03.2015 року в м.Запоріжжі, виявлена не була.

Вказані встановлені судом обставини підтверджуються поясненнями сторін спору та отриманими і дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, якими є:

●Договір транспортного експедирування № 20/011 від 20.01.2012 року (а.с. 7-10);

●Заявка-договір № 27/03 від 27.03.2015 року (а.с.11, 72, 150);

●Товарно-транспортна накладна № ПРМ- 0009672 від 27.03.2015 року (а.с. 12, 72, 152);

●Акт про пожежу від 27.03.2015 року (а.с.13-14, 82);

●Акт зовнішнього огляду товару від 29.03.2015 року м.Київ (а.с. 15);

●Акт прийомиу товарної продукції від 30.03.2015 року м.Заопріжжя (а.с.16);

●Претензія ТОВ Кліон» до ТОВ «Таурус-Транс» від 07.04.2015 року № 97 про відшкодування заподіяних збитків на загальну суму 928703.40 грн. внаслідок пошкодження всієї рибної продукції, що перевозилася ОСОБА_2 в період з 27 по 30.03.2015 року (а.с. 17);

●Доповнення до претензії № 97 від 07.04.2015 року від 18.05.2015 року № 121 (а.с. 18);

●Квитанція до прибуткового кассового ордера № 50615 від 22.05.2015 року про отримання від ТОВ Таурус-Транс» на підставі претензії № 97 від 07.04.2015 року 59584.40 грн. (а.с. 19);

●Видаткова накладна № 24277 від 07.04.2015 року та квитанція до прибуткового кассового ордера № 28177 від 07.04.2015 року про отримання від ТОВ Таурус-Транс» на підставі претензії № 97 від 07.04.2015 року 59584.40 грн. (а.с. 20).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі наданих сторонами спору доказів.

Вирішуючи заявлений позов, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК Україниза договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Зважаючи на встановлену у судовому засіданні обставину, що ОСОБА_2 станом на 27.03.2015 року на відповідній правовій підставі (маючи при собі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) володів автомобілем НОМЕР_1, власником якого являється відповідач у справі ОСОБА_1 і що не оспорюється останньою, пояснення у судовому засіданні відповідача ОСОБА_2, які не заперечувалися позивачем, в тім, що він самостійно прийняв рішення про перевезення вантажу у попутному напрямку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, володіючи транспортним засобом на праві оперативного управління, на свій розсуд та на свій ризик отримав 27.03.2015 року вантаж (рибу заморожену) для перевезення та власне здійснював його перевезення і що саме він має відповідати за позовом, а не власник автомобіля - ОСОБА_1.

При цьому суд погоджується із доводами відповідача ОСОБА_2 в тім, що він не укладав 27.03.2015 року із позивачем заявку-договір на перевезення вантажу за №27/03 (а.с.11) та не приймав вказаний товар по найменуванню та кількості, як про це зазначено у товарно-транспортній накладній від 27.03.2015 № ПРМ- 0009672 (а.с.12), яку він також не підписував і що підтверджується наявним у матеріалах справи висновком судової почеркознавчої експертизи (а.с. 129-137).

Суд вважає сумнівною обставину фактичного оформлення станом на 27.03.2015 року товарно-транспортної накладної № ПРМ- 0009672, зважаючи як на висновок судової почеркознавчої експертизи, так і наявність у матеріалах справи двох оригіналів вказаної накладної (а.с. 72, 152), які будучи аутентичними за своїм змістом щодо реквізитів (номер, дата), даних про перевізника, пункту навантаження та розвантаження, найменування виду товару та його ваги, разом з тим є суперечливими за змістом щодо марки автомобіля, який перевозив вантаж, та номера пломби, як і є суперечливими за своїм змістом також додані до обох товарно-транспортних накладних відвантажувальні листи № ПРМ- 0009672.

Викладене вище в сукупності вказує на порушення процедури оформлення вантажу для перевезення, який отримав 27.03.2015 року ОСОБА_2, у відповідності до положень Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 204 ЦК України, суд вважає, що укладений усно між позивачем та відповідачаем ОСОБА_2 договір перевезення вантажу, є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена і він не визнаний недійсним судом.

Оскільки, як встановлено судом, сторони (позивач та відповідач ОСОБА_2В.) не обумовили між собою взаємних зобовязань та не узгодили відповідальність за порушення зобовязань, що випливають із договору перевезень, остання має визначатися відповідно до умов положень Цивільного Кодексу України, інших законів, транспортних кодексів (статутів).

Так, за вимогами частин 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні положення містить в собі ст. 68 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За загальновідомими даними псування вантажу - це зниження його біологічних чи механічних властивостей внаслідок різких коливань температури, впливу опадів, порушення правил завантаження, через відсутність упаковки тощо.

Таким чином, вбачається, що єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Вважаючи встановленою обставину часткового псування рибної продукції під час її перевезення ОСОБА_2 внаслідок пожежі в автомобілі і що не заперечується та визнається останнім, суд разом з тим не знаходить обґрунтованим розмір заявленої позивачем шкоди.

Так, останній посилається через свого представника що ним надано належні та допустимі докази обставини заподіяння шкоди відповідачем та її розміру, якими є: претензія ТОВ «Кліон» та додаток до останньої, з якого вбачається, що було здійснено сортування та переупаковку товару(а.с. 17-18, 75, 77); квитанції ТОВ «Таурус-Транс» про сплату збитків (а.с.76, 78, 79) та акт про відшкодування завданих збитків (а.с. 153), з яких можливо встановити кількість пошкодженого товару та розмір відшкодованих збитків.

Проте суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи із наступного.

З огляду на загальні засади чинного законодавства претензія являється не чим іншим, як письмовою вигомою підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів.

У претензії відповідно до положень ст.6 ГПК України мають бути зазначені:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія предявляється; дата предявлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких предявлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Разом з тим, як вбачається із змісту у претензії ТОВ «Кліон» від 07.04.2015 року № 97 (а.с. 75) та додатку до неї від 18.05.2015 року № 121, останні не містять розрахунки заявленого до відповідачів розміру заподіяної майнової шкоди, а тому суд не погоджується із доводами позивача, що вказані письмові докази є належними та допустимими доказами такої обставини.

Не є такими на переконання суду і надані позивачем квитанції до прибуткового касового ордера № 28177 від 7 квітня 2015 року, до прибуткового касового ордера № 50616 від 22 травня 2015 року та до прибуткового касового ордера № 50615 від 22 травня 2015 року, оскільки останні оформлені з грубими порушеннями вимог щодо їх оформлення, передбаченими п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320) в тім, що: приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2 до Положення), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Як вбачається зі змісту вказаних наданих позивачем оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів, останні не містять підпису головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником, а також не засвідчені відбитком печатки ТОВ «Кліон».

Не являється належним та допустимим доказом обставини розміру заподіяної позивачу майнової шкоди і акт про відшкодування завданих збитків від 01.08.2016 року (а.с.153). Так, відповідно до вказаного акту, який був складений ТОВ «Кліон» більше ніж через рік після виникнення спірних цивільно-правових відносин, вбачається факт знищення рибної продукції, тоді як у судовому засіданні доказів такої обставини, окрім як часткового псування такої продукції, не здобуто.

Більше того,як встановлено у судовому засіданні, риба нанотенія, на факт псування якої під час перевезення ОСОБА_2 та відшкодування у звязку із цим вартості якої на суму 40106.02 грн. відповідно до Акту ТОВ «Кліон» про відшкодування завданих збитків від 01.08.2016 року посилається позивач, ні під час огляду товару в м.Києві 29.03.2015 року, ні під час його огляду 30.03.2015 року в м.Запоріжжі, виявлена не була.

Викладене у сукупності викликає у суду значні сумніви щодо обєктивності викладених у Акті про відшкодування завданих збитків від 01.08.2016 року відомостей.

Пунктом 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, передбачено, що вразі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом. Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін. Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними. Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку «Особливі відмітки» і засвідчити її підписом.

Відповідно до п.13.6. Правил… в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, Перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу Перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в

бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.

Як вбачається із отриманих у справі доказів така експертиза не проводилася і сторони спору не заявляли клопотання про її призначення у судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належним чином розміру заявленого до відшкодування розміру заподіяної майнової шкоди, а тому позов не може вважатися обгрунтованим та відповідно до задоволення не підлягає.

При цьому, суд також враховує пояснення у судовому засіданні представника позивач в тім, що акт зовнішнього огляду товару від 24.03.2015 року, яким засвідчено обставину пошкодження товару, а також акт прийому продукції від 30.03.2015 року, самі по собі не підтверджують розміру збитків.

Посилання представника, що при пожежі риба не могла бути не пошкодженою і що відсутність акту ТОВ «Кліон» з приводу сортування риби та відповідного визначення кількості пошкодженої риби, не має відношення до суті спору, на переконання суду є помилковими та до уваги не беруться.

Доводи представника позивача в тім, що відповідачі не забезпечили належний технічний стан автомобіля і що спричинило замикання електричної проводки та призвело до пожежі на автомобілі, що у звязку із цим відповідачі повинні нести відповідальність за ст.1187 ЦК України, як заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а тому до уваги судом також не беруться.

При цьому судом береться до уваги визнана стороною відповідача обставина виникнення короткого замикання та пожежі під час зупинки автомобіля, коли останній сам по собі не являвся джерелом підвищеної небезпеки.

Керуючись ст.ст.204, 908, 909, 920, 924 ЦК України, ст. 68 Закону України «Про автомобільний транспорт», пунктом 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, пунктами 13, 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 169, 209, 212 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус Транс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування збитків відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне обґрунтування рішення виготовлено 08.08.2016 року.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили «_____»______ 20__ року