Ухвала суду № 59731793, 10.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12325/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої - Готра Т.Ю.

суддів - Леска В.В., Кожух О.А.

при секретарі - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Ваш Дім" та ТОВ "Екторнет Україна І" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Ваш Дім", ТОВ "Екторнет Україна І" та ПАТ "Омега Банк" про визнання недійсним правочину, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просив визнати недійсним іпотечний договір від 16 серпня 2011 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Ваш дім» (далі - ТОВ «ЖБК «Ваш дім»), в частині передання в іпотеку однокімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 серпня 2011 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ЖБК «Ваш дім», в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та надання права на продаж вказаної квартири; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2011 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Екторнет Україна І».

Посилався на те, що оспорювані договори укладені із порушенням приписів ст. ст. 1, 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 382 ЦК України та порушують його права як співвласника допоміжних приміщень, у тому числі допоміжного приміщення площею 28,1 кв. м, яке оформлене як квартира НОМЕР_1, вбудована у багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1. Також оспорювані правочини не відповідають вимогам ч. 1 ст. 319 ЦК України, ст. 658 ЦК України та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним іпотечний договір від 16 серпня 2011 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ЖБК «Ваш дім», у частині передання в іпотеку однокімнатної квартири НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 серпня 2011 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ЖБК «Ваш дім», у частині звернення стягнення на предмет іпотеки та надання права на продаж квартири НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17 серпня 2011 року, укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Екторнет Україна І».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, предметом апеляційного розгляду є рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 червня 2015 року, на яке ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Ваш Дім" та ТОВ "Екторнет Україна І" подані апеляційні скарги, в яких відповідачі просять скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові.

У судовому засіданні представник ТОВ «Житлово-будівельна компанія «Ваш Дім» Серов О.В. апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційні скарги не визнали, просили такі відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_2 та торгово-офісного приміщення НОМЕР_3 у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право власності серії САС № 190512 від 30 червня 2011 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 червня 2011 року № 215, ТОВ «ЖБК «Ваш Дім» було власником квартири НОМЕР_1 у житловому будинку АДРЕСА_1. 16 серпня 2011 року на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 169-Д/Л ТОВ «ЖБК «Ваш дім» передало в іпотеку ПАТ «Сведбанк» належне на праві власності майно, в тому числі квартиру НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

17 серпня 2011 року між ТОВ «ЖБК «Ваш дім» та ПАТ «Омега Банк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з умовами якого у зв'язку з невиконанням іпотекодавцем ТОВ «ЖБК «Ваш дім» зобов'язань за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 169-Д/Л сторони вирішили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю права на продаж від свого імені предмета іпотеки ТОВ «Екторнет Україна І» (або іншій особі покупцеві) на підставі договорів купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

17 серпня 2011 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Екторнет Україна І» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ПАТ «Омега Банк» передало у власність ТОВ «Екторнет Україна І» квартиру НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що приміщення площею 28,1 кв. м, яке оформлене як квартира НОМЕР_1 та вбудоване у багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1, є допоміжним, тому в силу вимог ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 382 ЦК України воно не могло бути предметом іпотеки та відчуження за договором купівлі-продажу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 березня 2012 року у справі № 2-6324/11, залишеним в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2013 року та рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року, скасовано п. п. 2-16 та п. п. 30 п. 1.2 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 червня 2011 року № 215 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна внесення змін до рішення» та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 190512 від 30 червня 2011 року, видане на ім'я ТОВ «ЖБК «Ваш дім».

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі №1-2/2004 та від 9 листопада 2011 року №14-рп/2011 у справі №1-22/2011 зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і т. ін.), відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). При цьому неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2013 року № 83/04-13 встановлено, що функціональне призначення приміщення площею 28,1 кв. м, оформлене як квартира НОМЕР_1, вбудоване у багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, по проекту і фактично є таким, що визначається як службове приміщення, що може служити для організації служб експлуатації та утримання багатоквартирного будинку, що забезпечують належне функціонування цього будинку. За своїми параметрами (загальна площа, площа санвузла, площа загальної кімнати) це приміщення не могло бути запроектовано і фактично не може використовуватися як житлова квартира. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» приміщення кваліфікується як допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і складає його загальне майно (а. с. 17-27, т. 1).

Зазначений висновок є належним і допустимим доказом, в розумінні вимог статей 58 і 59 ЦПК України, а тому колегія суддів приймає його до уваги на підтвердження тієї обставини, що спірне приміщення площею 28,1 кв.м., оформленого як квартира НОМЕР_1, є таким, що визначається як службове приміщення, і фактично не може використовуватися як житлова квартира.

Крім цього, із рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 червня 2013 року у справі № 2-6324/11 вбачається, що спірне приміщення, оформлене як квартира НОМЕР_1, загальною площею 28,1 кв.м., розташоване на першому поверсі житлового будинку, згідно Проекту багатоквартирного житлового будинку з адміністративними та торговими приміщеннями АДРЕСА_1 2005 р., зокрема книги №2 «Архітектурні рішення» та книги №3 «Генплан. Архітектурно-будівельні рішення», - визначено як службове приміщення. Згідно Книги №10 «СГ. Сигналізація наявності шкідливих газів» на першому поверсі приміщення під НОМЕР_1, яке згідно проектної документації визначено як службове, розміщується диспетчерська, в приміщенні якої, відповідно до п.2.4 Пояснень до проекту. Книги №8 «ЕОМ. Електроосвітлення і силове електрообладнання» від 2005 р., передбачено встановлення диспетчерського щитка та пристрою АВР, які живляться безпосередньо від розподільчого пристрою РП-2.

Таким чином, вказаними рішеннями судів встановлено, що спірне приміщення, визначене як квартира НОМЕР_1, згідно проектної документації не є житловим, а є службовим приміщенням (диспетчерською), в якому передбачалось розміщення диспетчерського щитка (пристрій для оперативно-візуального контролю і автоматичної реєстрації про стан об'єкта) та пристрій АВР (пристрій для автоматичного включення резервного джерела живлення) при відключенні робочого джерела живлення, що призводить до знеструмлення електроустановок жителів будинку) (т.1 а.с.29-37).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ТОВ «Житлово-будівельної компанії «Ваш дім» про те, що вказана квартира не входить до складу допоміжних приміщень та не призначена для експлуатації будинку і побутового обслуговування мешканців будинку.

Посилання у апеляційній скарзі ТОВ «Екторнет Україна І» на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, так як на думку апелянта належним способом захисту прав є витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до ст.388 ЦК України, - не заслуговують на увагу, оскільки вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Встановивши, що п.п.2-16 та п.п.30 п.1.2 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 15 червня 2011 року № 215 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна внесення змін до рішення» та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 190512 від 30 червня 2011 року, на підставі яких право власності на спірне приміщення площею 28,1 кв.м, яке оформлене як квартира НОМЕР_1 та вбудоване у багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 було оформлено за ТОВ «ЖБК «Ваш дім», у судовому порядку визнані незаконними та скасовані, і позивачу ОСОБА_1 як власнику квартири НОМЕР_2 та торгово-офісного приміщення НОМЕР_3 у багатоквартирному житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, належить право спільної сумісної власності на спірне приміщення, яке є допоміжним, необхідним для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців вказаного будинку, і відповідно до ч.1 ст.369, ч.2 ст.382 ЦК України не могло бути предметом іпотеки та відчуження за договором купівлі-продажу, укладення яких призвели до порушення майновий прав позивача, тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про визнання вище зазначених спірних правочинів недійсними.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Екторнет Україна І» про те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 про порушення свого права спірними правочинами дізнався у грудні 2011 року із заяви ТОВ «Екторнет Україна І» від 01.12.2011 року про ознайомлення з матеріалами справи, поданої до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по іншій цивільній справі №712/2-6324/11 (копія якої міститься на а.с.9 т.2), до якої товариство у якості додатку додало оскаржуваний договір купівлі-продажу квартири від 17.08.2011 року (п.1 додатків цієї заяви), а до суду з даним позовом ОСОБА_1 звернувся у вересні 2014 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, від дня, коли він довідався про порушення свого права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги відповідачів відхиленню, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ТОВ "Житлово-будівельна компанія "Ваш Дім" та ТОВ "Екторнет Україна І" - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча :

Судді :