Постанова № 59698643, 08.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа № 917/1056/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І. В.

за участю секретаря судового засідання Бєляєвої І.І.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

відповідача - ОСОБА_2 (т.в.о.директора), ОСОБА_3 (довіреність від 03.08.2015р.), ОСОБА_4 (довіреність №149 від 05.08.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1170 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.16р. у справі № 917/1056/15

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Засулля, Полтавська область,

до Сільського комунального підприємства "Сяйво", с.Засілля, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.2016р. (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13557,90 грн. основного боргу за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 03.03.2014р. та від 31.12.2014р., 2591,04 грн. інфляційних, 249,12 грн. 3% річних та 1533,85 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, судові витрати покласти на відповідача за даним позовом.

Скарга обґрунтована тим, що внаслідок відсутності представників відповідача під час розгляду справи до матеріалів справи не були долучені документи, які достеменно підтверджують факт проведення часткового розрахунку з позивачем щодо стягуваної у суді суми.

Також, як зазначає відповідач, він предявив зустрічний позов про визнання договору від 03.03.2014р. недійсним та надав вагомі докази протиправності його укладення, однак місцевий суд при розгляді справи відмовився прийняти даний зустрічний позов, але матеріали не повернув, тож мав можливість їх дослідити.

Крім того, відповідач посилається на те, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2015р. суд зобовязав СКП «Сяйво» надати первинні бухгалтерські документи щодо господарських операцій по нарахуванням та виплаті ФОП ОСОБА_1 згідно договору від 03.03.2014р., однак на виконання листа Лубенської міжрайонної прокуратури №87-18186/15 від 18.05.2015р. частина вказаних документів була вилучена в межах розгляду кримінального провадження №120151702240000210 від 19.02.2015р.

Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

30.05.2016р. до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №5482), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

06.06.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №5738) про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Засульської сільської ради та клопотання (вх. №5739) про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Полтавської області повязаної справи №917/281/16 за позовом СКП "Сяйво" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності від 03.03.2014р.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Засульської сільської ради та клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні проти апеляційної скарги та клопотань заявлених відповідачем заперечувала, також зазначила, що по справі №917/281/16 за позовом СКП "Сяйво" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності від 03.03.2014р. господарським судом Полтавської області вже прийнято рішення, однак повного тексту даного рішення не отримано.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Засульської сільської ради вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3., 2.4., 2.5. Статуту СКП «Сяйво» підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Підприємство набуває майнових та особистих немайнових прав і бере на себе обовязки, може бути позивачем і відповідачем у суді, в тому числі господарському суді, третейському суді. Підприємство відповідає за своїми зобовязаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. Підприємство не несе відповідальності за зобовязаннями засновника як і засновник не несе відповідальності за зобовязаннями підприємства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що цивільно-правові відносини, що склалися в межах даної справи, не впливають на права та обовязки її засновника- Засульської сільської ради. Посилання відповідача на можливість субсидіарної відповідальності за зобовязаннями створених ним комунальних підприємств, у тому числі відповідно до податкового законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів з огляду на те, що стосуються цивільно-правових відносин, що існують між позивачем та відповідачем в межах укладених договорів та не обґрунтовано під ставності такого залучення в контексті ч.1 ст.27 ГПК України.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Полтавської області повязаної з нею справи №917/281/16 за позовом СКП "Сяйво" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності від 03.03.2014р., колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.79 ГПК України та ст.ст.32-35 ГПК України обґрунтовуючи надане клопотання відповідач повинен довести, крім інших обставин, наявність судового провадження в господарському суді Полтавської області на час розгляду апеляційної скарги, однак відповідачем в обґрунтування наданого клопотання надано лише копію ухвали господарського суду Полтавської області від 29.02.2016р. по справі №917/281/16 про призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2016р. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна резолютивна частина рішення від 28.04.2016р. по зазначеній справі, відповідно до якої в задоволенні позову відмовлено. Представниками сторін у судовому засіданні підтверджено про оголошення 28.04.2016р. резолютивної частини рішення у справі №917/281/16 та зазначено, що повний текст рішення ними не отримано.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що станом на момент розгляду апеляційної скарги в провадженні господарського суду Полтавської області розглядається справа №917/281/16. Крім того, відповідно до положень ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №917/1056/15 до вирішення повязаної з нею справи №917/281/16.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В травні 2015р. ФОП ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з сільського комунального підприємства «Сяйво» заборгованості за договором про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 03.03.2014р. та від 31.12.2014р. у розмірі 19 532,02 грн, з яких: 13 557,90 грн - сума основного боргу, 3 133,96 грн- пеня, 2 591,04 грн - інфляційні, 249,12 грн - 3% річних.

Позов обґрунтовано тим, що 03.03.2014р. між Сільським комунальним підприємством Сяйво, замовником, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, виконавцем, укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності, згідно з яким замовник доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобовязання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору детальний перелік послуг, що надаються за цим договором, визначений сторонами відповідно до свідоцтва платника єдиного податку та обсягу робіт, виконаних протягом місяця та підтверджених актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п.3.1. договору вартість послуг виконавця визначатиметься в залежності від обсягу виконаних робіт згідно акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п.4.1. договору термін оплати: щомісячно. Оплата послуг виконавця здійснюється щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

31.12.2014р. між сторонами укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивач зобовязувався за завданням відповідача надавати наступні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору детальний перелік послуг, що надаються за цим договором, визначається сторонами відповідно до свідоцтва платника єдиного податку та обсягу робіт, виконаних протягом місяця та підтверджених актом виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до п.4.1. договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатах кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги та становить 1500,00 грн.

Відповідно до п.4.3. договору замовник зобовязаний перерахувати суму зазначену в акті про надання послуг протягом 14 днів з моменту підписання такого акту шляхом перерахування коштів на картковий рахунок.

На виконання умов договору від 03.03.2014р. в період з 01.03.2014р. по 31.12.2014р. позивачем надано послуги по веденню бухгалтерського обліку Сільському комунальному підприємству Сяйво на суму 22 555,00 грн.

На виконання умов договору від 31.12.2014р. в період з 01.01.2015р. по 28.02.2015р. позивачем надано послуг на суму 3000,00 грн.

Проте, як зазначає позивач, порушуючи умови договорів, відповідач здійснив оплату наданих послуг частково - в сумі 11997,10 грн. Заборгованість за договорами на час звернення до суду складає 13 557,90 грн (12 757,90 грн - заборгованість по договору від 03.03.2014р., 800,00 грн- заборгованість по договору від 31.12.2014р.), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що заборгованість за договором від 31.12.2014р. є погашеною. Як вбачається з протоколу судового засідання від 04.08.2015р. та ухвали суду від 04.08.2015р., представник відповідача заявив клопотання про призначення економічної експертизи для підтвердження наявності та обсягу заборгованості по договору від 31.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.08.2015р. справі у справі № 917/1056/15 призначено судову економічну експертизу для підтвердження наявності та обсягу заборгованості по договорах.

11.09.2015р. до суду від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому судовий експерт просив для вирішення питань, що відносяться до компетенції експерта-економіста надати документи бухгалтерського обліку СКП «Сяйво», а саме: акти звірки (за їх наявності) між сторонами; зведені облікові дані бухгалтерського обліку щодо господарських операцій по нарахуванням та виплатам ОСОБА_1 по договору від 03.03.2014р. з додаванням підтверджуючих документів (довідки, зведені регістри бухгалтерського обліку, банківські виписки, первинні бухгалтерські документи) у разі їх відсутності в матеріалах справи; інші документи, на підставі яких здійснено розрахунки у позовній заяві.

21.09.2015р. ухвалою господарського суду Полтавської області поновлено провадження у справі № 917/203/15. Зобов'язано Сільськогосподарське комунальне підприємство "Сяйво" надати господарському суду Полтавської області в найкоротший термін документи бухгалтерського обліку, а саме: акти звірки (за їх наявності) між сторонами; зведені облікові дані бухгалтерського обліку, щодо господарчих операцій по нарахуванням та виплатам ОСОБА_1 по договору від 03.03.2014р. з додаванням підтверджуючих документів (довідки, зведені регістри бухгалтерського обліку, банківські виписки, первинні бухгалтерські документи); інші документи, на підставі яких здійснено розрахунки у позовній заяві. Зобов'язано КСП "Сяйво" оплатити проведення судово-економічної експертизи в розмірі 4 620,00 грн. Зупинено провадження у справі № 917/1056/15 до закінчення проведення експертизи.

08.12.2015 до суду надійшло повідомлення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. ОСОБА_5 про те, що у звязку з невиконанням ухвали суду в частині оплати вартості проведення судово-економічної експертизи експертне провадження №8427 знято з виконання.

09.02.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, надання послуг позивачем підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг, підписаними замовником, а саме за договором від 03.03.2014р.: №3 від 31.03.2014р. на суму 2500,00 грн., №4 від 30.04.2014р. на суму 2835,00 грн., №5 від 30.05.2014р. на суму 2785,00 грн., № 6 від 27.06.2014р. на суму 2 000,00 грн; № 7 від 31.07.2014р. на суму 2335,00 грн; № 8 від 29.08.2014р. на суму 2000,00 грн; № 9 від 30.09.2014р. на суму 2 000,00 грн; № 10 від 31.10.2014р. на суму 2000,00 грн; № 11 від 30.11.2014р. на суму 2300,00 грн, № 12 від 31.12.2014р. на суму 1800,00 грн; всього на суму 22555,00 грн. та за договором від 31.12.2014р.: № 1 від 30.01.2015р. на суму 1500,00 грн; № 1 від 27.02.2015р. на суму 1500,00 грн, всього на суму 3000,00 грн. Загальна сума виконаних робіт за двома договорами складає 25555,00 грн. Копії зазначених актів додані до матеріалів справи.

Відповідно до п.3 зазначених актів у замовника відсутні претензії щодо якості виконаних робіт.

Матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт та актом звірки за 2014 рік підтверджується наявність заборгованості перед позивачем на початок 2014 року у розмірі 11645,00 грн. та за січень-лютий 2014р. нараховано 4800,00 грн., заборгованість станом на 31.12.2014р. складала 14557,90 грн.

Наявність заборгованості за попередній період підтверджується також актом комісії по перевірці фінансово-господарської діяльності СКП «Сяйво», наданим відповідачем в обґрунтування заявлених заперечень.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірки розрахунків між сторонами за 2015 рік, надані в односторонньому порядку як позивачем так і відповідачем, якими підтверджується нарахування за 2015 рік 3000,00 грн. та здійсненої оплати у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2016р. було зобовязано сторони здійснити звірку розрахунків за спірними договорами.

05.08.2016р. через канцелярію суду відповідачем був наданий односторонній акт звірки взаємних розрахунків за період з 10.03.2014р. по 11.01.2015р., здійснений відповідачем. Позивач від підписання акту відмовилась з зазначенням своєї незгоди, зазначивши, що дані СКП «Сяйво» недостовірні.

Однак, колегія суддів не приймає до уваги акт звірки, наданий відповідачем з огляду на те, що врахування оплат за договорами ним здійснено без врахування заборгованості за попередні періоди.

В обґрунтування заявлених заперечень до матеріалів справи відповідачем надані копії приходно-касових ордерів за 2014 рік на загальну суму 28442 грн. без зазначення періодів оплат та ідентифікації договорів за якими вони проведені позивачу.

З урахуванням наведеного, матеріалами справи підтверджується, що станом на початок 2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 11645,00 грн, до початку укладення договору від 03.03.2014р. були виконані роботи за січень-лютий 2014р. на суму 4800,00 грн. нараховано всього за актами за 2014р. 33595,00 грн., виплачено 30682,10 грн. Таким чином, заборгованість на 31.12.2014р. складала 14557,90 грн. Нараховано по актах за договором від 31.12.2014р. 3000,00 грн., сплачено у 2015р. 4000,00 грн. Заборгованість станом на 30.04.2015р. складала 13557,90 грн.

Як вже зазначалось, відповідач, заперечуючи проти позову, просив призначити у справі судову експертизу.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.09.2015р., зокрема, відповідача було зобовязано надати господарському суду Полтавської області в найкоротший термін документи бухгалтерського обліку, які необхідні були для проведення судової експертизи, відповідно до клопотання судового експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. ОСОБА_5. Однак, відповідач вимоги ухвали суду не виконав, витребувані судом документи не надав.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2016р. у звязку з невиконанням ухвали суду щодо надання витребуваних експертом додаткових документів та відсутністю оплати вартості проведення судово-економічної експертизи, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 09.02.2016р.

08.02.2016р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з лікуванням т.в.о. директора СПК «Сяйво» ОСОБА_2, що перешкоджає належно та своєчасно оформити документи та надати відповідні докази щодо заперечення проти позовної заяви про стягнення коштів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. В матеріалах справи міститься довіреність від 03.08.2015р. видана СКП «Сяйво» на імя ОСОБА_3, яка надає право ОСОБА_3 бути представником підприємства у всіх судових установах (а.с.178).

Враховуючи те, що відповідач є юридичною особою, у підприємства є уповноважена особа, яка мала право представляти інтереси у суді, тривалий строк розгляду спору та відсутність доказів щодо належної та своєчасної оплати договірних зобов'язань з боку відповідача, які він мав право надати суду з моменту отримання позовної заяви та порушення провадження у справі, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що він був позбавлений права внаслідок відсутності його представників під час розгляду справи долучити до матеріалів справи документи, які достеменно підтверджують факт проведення часткового розрахунку з позивачем щодо стягуваної у суді суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 13557,90 грн. Тому висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині є обґрунтованим.

Щодо посилання відповідача на те, що на виконання листа Лубенської міжрайонної прокуратури №87-18186/15 від 18.05.2015р. частина вказаних документів була вилучена в межах розгляду кримінального провадження №120151702240000210 від 19.02.2015р., колегія суддів зазначає, що зазначеним листом було витребувано оборотньо-сальдові відомості по надходженню та використанню паливно-мастильних матеріалів, а також відповідна первинна документація, яка не має відношення до предмету доказування у даній справі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази направлення витребуваних прокуратурою документів або їх вилучення у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені ст.611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами договору про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку та спеціалізованої допоміжної офісної діяльності від 03.03.2014р. та договору про надання послуг від 31.12.2014р. сторонами не передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені, в звязку з чим місцевим господарським судом правомірно відмовлено в позові в частині стягнення пені в сумі 3133,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Відповідно до п.3.1. постанови Вищого господарського суду України №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 249,12 грн 3% річних та 2 591,04 грн інфляційних за період з червня 2014р. по квітень 2015 року є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, що ним було предявлено зустрічний позов про визнання договору від 03.03.2014р. недійсним, однак місцевий суд при розгляді справи відмовився прийняти даний зустрічний позов, але матеріали не повернув, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували зазначені посилання відповідача, тому не приймаються колегією суддів до уваги.

Посилання відповідача на те, що в акті №3 від 31.03.2014р. до договору про виконання робіт від 03.03.2014р. містяться виправлення також не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що за зазначеним актом позивачем стягнення коштів в межах даного позову не заявляється.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобовязує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.16р. у справі № 917/1056/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільського комунального підприємства "Сяйво" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.02.16р. у справі № 917/1056/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 15.08.2016р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Тарасова І. В.