Постанова № 59698632, 08.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2016 р. Справа № 920/402/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н. В., суддя Істоміна О.А. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Євтушенко В.В.

за участю

прокурора - Горгуль Н.В., за посвідченням від 29.10.2015 р. № 036152

представників сторін:

позивач – не з’явився

відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1982 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 09.06.16 р. у справі № 920/402/16,

за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми,

про стягнення 1061593,49 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.06.2016 (суддя Заєць С.В.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.06.2016, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області 856 343,42 грн. боргу з орендної плати, 205 250,07 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" на користь прокуратури Сумської області 15923,90 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ТОВ "Горобина", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2016р. у справі № 920/402/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити..

В обґрунтування викладених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норми статті 22 ГПК України, оскільки вважає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Горобина" заборгованості за інші місяці (березень – квітень 2016), ніж було заявлено у позові.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.08.2016 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Слободіна М.М., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Істоміна О.А., суддя Могилєвкін Ю.О.

Заступник прокурора Сумської області надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, посилаючись на те, що орендні відносини між сторонами у справі мають триваючий характер та станом на 25.05.2016 у відповідача виникла нова заборгованість за спірним договором за березень-квітень 2016 року у розмірі 636343,42 грн. Таким чином, прокурор зазначає, що заява про збільшення позовних вимог від 27.05.2016 не стосувалась зміни предмета та підстав позову

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням у відпустці його представника, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, на підтвердження чого відповідачем надано відповідний наказ.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Позивач в призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання необхідних доказів по справі, приймаючи до уваги, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.08.2016 за відсутності представників позивача та відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, заступник прокурора Сумської області зазначив про те, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Сумської області встановлено, що ТОВ "Горобина" має заборгованість по сплаті коштів до бюджету за користування державним майном на загальну суму 1113593,49 грн., яка складається із заборгованості по орендній платі за оренду державного майна в сумі 908343,42 грн. та пені в сумі 205250,07 грн.

Згідно зі ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування. чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції) спірних відносинах.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 та ст. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав га професійної оціночної діяльності.

Враховуючи зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном.

Таким чином, невиконання ТОВ «Горобина» зобов'язань щодо повного внесення орендної плати за користування державним майном призводить до ненадходження коштів до державного бюджету, що негативно впливає на державні інтереси та є підставою у відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.

Як свідчать матеріали справи, 25 грудня 1992 року між сторонами було укладено договір оренди № 28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу.

До вищезазначеного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, а саме від 13.02.2002 року, від 26.12.2003 року, від 17.05.2006 року, від 27.12.2006 року, від 09.11.2011року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2012 року у справі № 5021/1192/12, було визнано укладеною додаткову угоду від 26.12.2011 року, якою строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу продовжено до 25.12.2018 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року у справі № 920/420/13, було визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 року № 28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Горобина”.

Рішення господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року по справі № 920/420/13 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 року.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 31.10.2012, становить 8509006,00 грн.

Крім того, положення договору оренди державного майна, що стосується порядку та розміру орендної плати, викладено у пунктах 3.1, 3.2, 3.4 у новій редакції.

Звертаючись із позовною заявою до суду, прокурор посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну, в зв’язку з чим просив стягнути з відповідача на користь РВ ФДМУ по Сумській області заборгованість у розмірі 1113593,49 грн., у тому числі основної суми боргу - 908343,42 грн. та пені -205250,07 грн.

Проте, після відкриття провадження у цій справі відповідач частину вказаної заборгованості погасив у добровільному порядку, а саме з 12.04.2016 по 23.05.2016 ним сплачено до бюджету 618343,42 грн. Вказані кошти РВ ФДМУ по Сумській області зараховано на погашення боргу за грудень 2015 року у розмірі 272000 грн., січень 2016 року - 318171,71 грн. і лютий 2016 року -28171,71 грн.

Враховуючи, що частина із заявленої до стягнення заборгованості відповідачем погашена під час розгляду справи, прокурор в клопотанні від 27.05.2016 просив провадження у цій частині припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю спору.

Разом з тим, як зазначає прокурор, з огляду на те, що орендні правовідносини між РВ ФДМУ п Сумській області та ТОВ «Горобина» мають триваючий характер (договір оренди продовжує свою дію, а орендна плата продовжує періодично (щомісяця нараховуватись під час розгляду справи) станом на 25.05.2016 у відповідач виникла нова заборгованість за спірним договором, а саме за березень-квітень 2016 року у розмірі 636343,42 грн.

Відтак прокурор з метою охоплення заборгованості, що виникла вже під час розгляду справи, звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просив стягнути борг у розмірі 1131593,40 грн., у тому числі зі сплати орендної плати - 926343,42 грн. та пеню - 205250,07 грн., при цьому вказавши, що провадження в частині вимог про стягнення 618343,42 грн., які відшкодовано відповідачем добровільно, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, у зв'язку із добровільним відшкодуванням відповідачем боргу за оренду державного майна у розмірі 70000,00 грн. прокурор звернувся із клопотанням від 06.06.2016 про припинення провадження у цій частині відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Підсумовуючи викладене, із урахуванням двох клопотань прокурора про припинення провадження у справі в частині позовних вимог та заяви про збільшення позовних вимог, заступник прокурора Сумської області просив суд стягнути з відповідача заборгованість до державного бюджету по орендній платі у розмірі 1061593,49 грн., в тому числі зі сплати орендної плати - 856343,42 грн. та пеню - 205250,07 грн., та припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення 688343,42 грн. основного боргу за грудень-січень та частково лютий 2016 року (618343,42+70000) на підставі п. 1-1 ч.І ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на викладені обставини, зважаючи на те, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд першої інстанції визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 856 343,42 грн. заборгованості по орендній платі за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року та пені в сумі 205250,07 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати, яка нарахована на підставі п.3.4 укладеного між сторонами договору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, підставою виникнення між сторонами спірних правовідносин є договір оренди від 25 грудня 1992 року № 28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу, з урахуванням укладених до нього додаткових угод.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 31.10.2012, становить 8509006,00 грн.

Приписами пункту 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2013 року 177093,69 грн.

Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору).

Факт, наявності заборгованості по орендній платі у сумі 856343,42 грн. за період з лютого 2016 року по квітень 2016 року підтверджується матеріалами справи, зокрема підписаним з боку відповідача актом звірки стану надходження орендної плати станом на 01.06.2016. Також, зазначена заборгованість відповідачем жодним чином не спростовується.

Разом з цим, в апеляційній скарзі відповідач вважає неправомірним стягнення заборгованості за березень - квітень 2016 року, оскільки підставою для подання позову був факт наявності непогашеної заборгованості по орендній платі у розмірі 908343,42 грн. станом на 29.03.2016 за грудень 2015, січень 2016, лютий 2016, яка під час розгляду справи ТОВ «Горобина» була погашена.

Відповідач вважає, що в даному випадку відбулася зміна підстав позову, оскільки заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за інші місяці ніж було заявлено у позові.

З приводу наведених відповідачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - постанови Пленуму) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Натомість згідно з п. 3.10 постанови Пленуму під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 22, ч. 9 ст. 29 ГПК України прокурор вправі збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі.

Предметом позову у вказаній справі є вимоги прокурора про стягнення із відповідача основної суми заборгованості та пені за договором оренди державного майна від 25.12.1992 №28, укладеного між РВ ФДМУ по Сумській області та ТОВ «Горобина».

Звертаючись із позовною заявою до суду, прокурор просив стягнути з відповідача на користь РВ ФДМУ по Сумській області заборгованість у розмірі 1113593,49 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 908343,42 грн., яка виникла за грудень 2015 року, січень і лютий 2016 року, та пені у розмірі 205250,07 грн.

Разом з тим, з огляду на те, що орендні правовідносини між РВ ФДМУ по Сумській області та ТОВ «Горобина» мають триваючий характер (договір оренди продовжував свою дію, а орендна плата продовжувала періодично (щомісяця) нараховуватись під час розгляду справи) станом на 25.05.2016 у відповідача виникла нова заборгованість за спірним договором, а саме за березень-квітень 2016 року у розмірі 636343,42 грн., що підтверджується матеріалами справи та тне спростовується відповідачем.

Відтак прокурор з метою охоплення заборгованості з орендної плати, що виникла вже під час розгляду справи, керуючись ч. 4 ст. 22, ч. 9 ст. 29 ГПК України, правомірно звернувся до суду із заявою від 27.05.2016 про збільшення позовних вимог. При цьому вказана заява не стосувалась зміни предмета або підстав позову, оскільки не містила додаткових вимог, не пов'язаних із предметом спору.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до розгляду вказану заяву прокурора та задовольнив позов прокурора у повному обсязі із урахуванням збільшених вимог без урахування боргу, який відповідачем погашено добровільно під час розгляду справи.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача за договором оренди від 25 грудня 1992 року № 28 у розмірі 856343,42 грн., останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов’язань щодо сплати орендної плати в зазначеній сумі або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 856343,42 грн.

Також, колегія суддів визнає обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 205250,07 грн., яка ґрунтується на умовах п. 3.4 договору, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України.

Отже, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, а зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки суть рішення в цілому та факт порушення ТОВ «Горобина» своїх зобов’язань за договором оренди щодо сплати орендної плати наведеними відповідачем доводами не спростовується.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи та наданих сторонами документальних доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення Сумської області від 09 червня 2016 року по справі № 920/402/16.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського Сумської області від 09 червня 2016 року по справі № 920/402/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.