Ухвала суду № 59691541, 11.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3799/16

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» - Красюка Ігоря Івановича, на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року про відмову у скасуванні забезпечення позову за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 суму боргу у 36008 грн. та 2880 грн. - 3% річних за розпискою від 08 серпня 2009 року та суму боргу в розмірі 24000 грн., та 1440 грн. - 3% річних за розпискою від 29 червня 2010 року (а.с. 38-40)

Під час розгляду справи ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2010 року заява ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову задоволена. Суд наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 27).

22 січня 2016 року ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» - Красюка І.І. звернулось до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, мотивуючи тим, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року по справі №2-5494/11 позовні вимоги АБ «ПОРТО-ФРАНКО» задоволені, стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5, як майнового поручителя за договором застави майнових прав, заборгованість за кредитним договором у розмірі 44239,82 грн. На виконання рішення суду 21 травня 2012 року були видані виконавчі листи. 16 липня 2012 року було відкрите виконавче провадження на примусове виконання вказаного судового рішення. 22 листопада 2013 року виконавчий документ повернуто стягувачеві у зв'язку з наявністю встановленої судом заборони на відчуження нерухомого майна належного ОСОБА_5 На цей час Банком вживаються заходи щодо звернення стягнення на предмет застави - квартири АДРЕСА_2 згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2011 року, але арешт перешкоджає зверненню стягнення на предмет застави. Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про заставу» Банк має пріоритетне та першочергове право на задоволення своїх вимог за рахунок вказаної квартири. З цих підстав Банк просив заяву про скасування заходів забезпечення позову задовольнити (а.с. 48-49).

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви Банку відмовлено (а.с. 73-75).

В апеляційній скарзі Банк просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постанови нову ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що ухвала суду є незаконною і необґрунтованою, оскільки судом порушені норми процесуального права (а.с. 81-84).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Банку, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Банку задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", викладених у п. 10 постанови № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

У пунктах 2 та 9 постанови № 5 Пленуму «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 03 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

За змістом частини четвертої статті 54 Закону «Про виконавче провадження» у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

За таких обставин та, виходячи з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішуючи вказане процесуальне питання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Банк не є стороною у справі, тому немає права на звернення до суду першої інстанції з заявою про скасування забезпечення позову. Банк може захистити свої порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання першочергового задоволення вимог за рахунок заставленого майна та зняття арешту з майна (ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час розгляду заяви судом першої інстанції).

Тому у відповідності п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «ПОРТО-ФРАНКО» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ «ПОРТО-ФРАНКО» - Красюка Ігоря Івановича відхилити, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік