Рішення № 59691545, 11.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4345/16

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Громіка Р.Д.

Драгомерецького М.М.,

при секретарі: Томашевській В.К.,

за участю: представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, та представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріак-інформ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК Міський канал», Приватне акціонерне товариство «Інформаційне агентство «Репортер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Контекст Причорномор'я» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення недостовірної інформації, що порушує право на повагу честі, гідності, ділової репутації,

в с т а н о в и л а:

14 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є адвокатом і засновником юридичної фірми «АНК». Юридична фірма «АНК» на підставі угоди про надання правової допомоги від 12 березня 2012 року надає ТОВ «Промтоварний ринок» юридичні послуги консультаційного та інформаційного характеру, пов'язані із забезпеченням діяльності замовника, а також обраний почесним консулом Германії. Відповідач ОСОБА_6 є керівником громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_6». У червні 2015 року відповідачем було поширено на прес-конференції негативну недостовірну інформацію про його особу шляхом випуску у ЗМІ і публікації в мережі Інтернета фрази «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать, когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?» Поширені відомості порочать його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки не відповідають дійсності, носять негативний характер відносно його особи, а також відносно його професійної і дипломатичної посади, їх поширення є порушенням гарантій адвокатської діяльності, дипломатичних гарантій, проявом тиску на адвоката і дипломатичного діяча, демонстрацією неповаги до адвокатури і інституту консульства як елементів правової держави, а також завдають йому моральну шкоду, яку він оцінює у 500 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 16, 22, 23, 270, 275, 277, 1167 ЦК України, позивач ОСОБА_3 остаточно просив суд визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем, а саме: «...Вот эта бандитско-воровская группа ... Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК»;

встановити, що висловлювання: «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать, когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?» порочить честь і гідність позивача як громадянина і порочить його ділову репутацію;

зобов'язати відповідача спростувати поширену ним недостовірну інформацію: «...Вот эта бандитско-воровская группа ... Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК» у такий же спосіб, яким вона була поширена - шляхом проведення прес-конференції, в ході якої Відповідач спростує інформацію щодо супроводження позивачем "бандитсько-воровської групи ОСОБА_14";

стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача 500 000 гривень моральної шкоди (т.1. а.с. 4-11, т. 2, а.с. 37-39, 60-65).

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 проти позову заперечували і в своїх поясненнях зазначали, що прес-конференція, на яку посилається позивач, відбувалась з приводу направлення громадською організацією «ІНФОРМАЦІЯ_6» звернень до органів державної влади та їх посадових осіб стосовно численних заяв підприємців Одеської області щодо ситуації на промтоварному ринку «7 кілометр», і що висловлена ним фраза стосовно позивача була сприйнята ним з засобів масової інформації ще до проведення прес-конференції, а саме, в мережі Інтернет у 2014-2015 роках, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_4» (ІНФОРМАЦІЯ_1); «ІНФОРМАЦІЯ_5» (ІНФОРМАЦІЯ_2) та інших. При цьому представлена у зазначених веб-сторінках інформація, в тому числі і щодо особи позивача, вказаними ЗМІ не спростовувалась. Його висловлення є оціночними судженнями, а не фактичними даними, та відносяться до запитань, адресованих органам державної влади. Отже, інформація, яка поширювалась відповідачем на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_3 року, стосувалась лише направлення громадською організацією, яку він очолює, звернень до органів державної влади. Тому, на думку, відповідача та його представника підстав для задоволення позову ОСОБА_3 немає (т.1, а.с. 117-125, т.2, а.с. 49-52)).

Представник третьої особи - ТОВ «Ріак-інформ» - ОСОБА_10, в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Представники третіх осіб ТОВ «ТРК Міський канал», ПрАТ «Інформаційне агентство «Репортер», ТОВ «Контекст Причорномор'я» в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_3 задоволено частково. Суд визнав недостовірною інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_6, а саме: «...Вот эта бандитско-воровская группа ... Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК»,

встановив, що висловлювання: «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать, когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?» - порочить честь і гідність ОСОБА_3, як громадянина і його ділову репутацію,

зобов'язав відповідача ОСОБА_6 спростувати поширену ним недостовірну інформацію: «...Вот эта бандитско-воровская группа ... Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК», у такий же спосіб, яким вона була поширена - шляхом проведення прес-конференції, в ході якої ОСОБА_6 спростовує інформацію щодо супроводження ОСОБА_3 «бандитсько-воровської групи ОСОБА_14»,

стягнув з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 300000 гривень. В решті позову відмовлено (т.2, а.с. 259-265).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права (т.2, а.с. 269-279).

В запереченні на апеляційну скаргу представники позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 просять скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6, пояснення на апеляцію представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, та представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню за таких підстав.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікованою Україною та набула для неї сили 11.09.1997 року, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Частиною 4 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для отримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб - на свій вибір.

У статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є адвокатом і засновником юридичної фірми «АНК». Юридична фірма «АНК» на підставі угоди про надання правової допомоги від 12 березня 2012 року надає ТОВ «Промтоварний ринок» юридичні послуги консультаційного та інформаційного характеру, пов'язані із забезпеченням діяльності замовника (пункту 1.1. Угоди), а.с. 18, т. 1.

Позивач ОСОБА_3 є почесним консулом Федеративної Республіки Німеччини, про що свідчать рішення Президента ФРН, Міністерства закордонних справ Німеччини, і визнається сторонами.

Відповідно до пункту 2 Положення про нештатних (почесних) консулів України, затвердженого Указом Президента України від 17 лютого 1997 року №150/97, почесними консулами можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, які займають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості, бездоганну репутацію, добре знають особливості державного, політичного та суспільного устрою держави перебування, мають вагомий суспільний статус та сталі контакти з представниками урядових, ділових та громадських кіл держави перебування, орієнтуються в законодавстві.

Відповідач ОСОБА_6 є керівником громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_6».

ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідач ОСОБА_6 проводив прес-конференцію у приміщенні Інформаційного агентства «Контекст Причорномор'я», що підтверджується наявним у справі відеозаписом даної прес-конференції, наданим TOB ТРК "Нова Одеса" - телерадіокомпанією, представники якої брали участь у прес-конференції і здійснювали її відеозапис (Відеозапис на диску формату DVD, доданого до листа № 226-10 від 29.10.2015 року (а.с. 32, т. 2). З відеозапису вбачається, що відповідач в ході прес-конференції (11 хв. 26 сек.) висловлює таку фразу: «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать, когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?».

За результатами прес-конференції в ефірі міських телеканалів виходили репортажі з відповідним інтерв'ю відповідача. Відповідно до даних моніторингу прес-служби Промринку зафіксовані випадки появи у ЗМІ зазначених відомостей про позивача: 18 і 19 червня - випуски репортажу в ефірі 7 каналу (телекомпанія "Ріак"); 25 червня 2015 року - на телеканалі "Репортер" (телерадіокомпанія "Репортер); ІНФОРМАЦІЯ_10 року - на третьому цифровому каналі (телерадіокомпанія "Репортер") (а.с. 35, т. 2).

Цю інформацію також поширено в мережі Інтернет, а саме:

на сайті Цензор.Нет- публікація від ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 12:49, яка містить висловлювання: "Более того, на рынке даже есть свои дипломаты. Ведь юридическую поддержку ОПТ ОСОБА_14 оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3. А смотрящий за рынком от ОСОБА_14 - почетный консул Болгарии. У нас вопрос, знают ли в Евросоюзе, что их дипломаты работают на ОСОБА_14, на которого в ЕС наложены санкции, а в Украине ведется розыск? - заявил бизнесмен";

на сайті АНТИКОР - публікація від ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 15:27, яка містить висловлювання: "Более того, на рынке даже есть свои дипломаты. Ведь юридическую поддержку ОПГ ОСОБА_14 оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3. А смотрящий за рынком от ОСОБА_14 - почетный консул Болгарии. У нас вопрос, знают ли в Евросоюзе, что их дипломаты работают на ОСОБА_14, на которого в ЕС наложены санкции, а в Украине ведется розыск?, - заявил бизнесмен";

на сайті Odessa Daily - публікація від ІНФОРМАЦІЯ_8 року о 16:38, яка містить висловлювання: "Более того, на рынке даже есть свои дипломаты. Ведь юридическую поддержку ОЗУ ОСОБА_14 оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3. А смотрящий за рынком от ОСОБА_14 - почетный консул Болгарии. У нас вопрос, знают ли в Евросоюзе, что их дипломаты работают на ОСОБА_14, на которого в ЕС наложенные санкции, а в Украине ведется розыск? - заявил бизнесмен»;

на сайті FinObzor - публікація від ІНФОРМАЦІЯ_7 року о 13:19, яка містить висловлювання: Более того, на рынке даже есть свои дипломаты. Ведь юридическую поддержку ОПГ ОСОБА_14 оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3. А смотрящий за рынком от ОСОБА_14 - почетный консул Болгарии. У нас вопрос, знают ли в Евросоюзе, что их дипломаты работают на ОСОБА_14, на которого в ЕС наложены санкции, а в Украине ведется розыск?, - заявил бизнесмен»;

на сайті Інформаційного агентства Контекст Причорномор'я - публікація від ІНФОРМАЦІЯ_9 року о 12:29, яка містить висловлювання: «На рынке есть свои дипломаты - юридическую поддержку ОПГ ОСОБА_14 оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3. А «смотрящий» над рынком ОСОБА_14 - почетный консул Болгарии. Вот кто сейчас рулит на рынке».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем інформація: «...Вот эта бандитско-воровская группа ... Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК»є висловлюваннями, які містять фактичні дані і не є оціночними судженнями, вони є недостовірними та негативними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Ця інформація поширена не з метою реалізації конституційного права на звернення та не є зверненням до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, оскільки була поширена на прес-конференції інформація за участю представників преси і наступне розповсюдження її у ЗМІ.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу сторони у справі був зобов'язаний довести в судовому засіданні обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а саме те, що інформація, яка поширена відповідачем на прес-конференції не має ознак оціночних суджень, викладена стверджувально і має форму, яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію, а відповідач як заперечення проти позову прес-конференція, саме те, що прес-конференція відбувалась з метою направлення громадською організацією «ІНФОРМАЦІЯ_6» звернень до органів державної влади та їх посадових осіб стосовно численних заяв підприємців Одеської області щодо ситуації на промтоварному ринку «7 кілометр», і що висловлена ним фраза стосовно позивача була сприйнята ним із засобів масової інформації ще до проведення прес-конференції, його висловлення є оціночними судженнями, а не фактичними даними, та відноситься до запитань, адресованих органам державної влади.

Однак в порушення положень ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та не надав правильної оцінки наявним справі доказам.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно положень 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У законодавстві робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена, й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»).

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Частиною 1 ст. 200 ЦК України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема: критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема: гіпербол, алегорій, сатири.

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені у засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про пресу») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Згідно з положеннями вказаної Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями Постанова від 25 травня 2011 року № 5) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також, згідно ч. 2 ст. Закону України «Про інформацію» суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації справі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із роз'ясненнями вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 16, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Конституційний Суд України в рішенні від 10 квітня 2003 року по справі № 1-9/2003 № 8-рп/2003 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_17 про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 ЦК УРСР (справа про поширення відомостей) зазначив, що положення частини першої статті 7 Цивільного Кодексу Української ССР "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку, якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 та інші представники малого та середнього бізнесу, які працюють ТОВ «Промтоварний ринок», неодноразово звертались до органів державної влади, народних депутатів України, правоохоронних органів щодо перешкоди веденню нормального бізнесу новими власниками ринку (т.1, а.с. 163-225), а також ці проблеми висвітлювались у ЗМІ та мережі Інтернет (т.1, а.с. 226-236).

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, колегія суддів не приймає до уваги докази, надані позивачем, та приймає докази, надані відповідачем, й вважає, що позивач ОСОБА_3 як почесний консул Федеративної Республіки Німеччиниє публічною особою, який відіграє певну роль у суспільному житті України у галузі дипломатії, тому згідно з положенням абз. 6 п. 6 рішення Конституційного Суду України в справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 межа допустимої інформації щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи й він неминуче відкривається для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинен це усвідомлювати,

поширена відповідачем інформація на прес-конференції ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а саме, «...Вот эта бандитско-воровская группа, которая зашла. Они ставят предпринимателей в такие рамки. И это одесситов, нас, унижают. И мало того, со средств массовой информации как нам вообще реагировать, когда мы видим, что там есть и свои дипломаты, оказывается. Юридическую поддержку этой группе - ОСОБА_14 - оказывает фирма почетного консула Германии ОСОБА_3 - фирма «АНК». Вы можете мне объяснить, что это такое?» є висловлюваннями, які містять переконання і критичну оцінку певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності,

ця інформація поширена відповідачем як керівника громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_6» на прес-конференції за участю представників преси з метою реалізації конституційного права на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб стосовно численних заяв підприємців Одеської області щодо ситуації на промтоварному ринку «7 кілометр» й не свідчать про умисел опорочити позивача.

Крім того, колегія суддів вважає, що, якщо позивач ОСОБА_3 вважає, що оціночні судження або думки, поширені у засобі масової інформації, принижують його гідність, честь, ділову репутацію, він вправі скористатися наданим йому ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про пресу») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач ОСОБА_6 не може бути притягнутий до відповідальності за вказані висловлення на прес-конференції від 18 червня 2016 року, тому відсутні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди й у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦПК України його вимоги не підлягають судовому захисту.

Отже, вимоги позивача ОСОБА_3 є необґрунтованими, незаконними й задоволенню не підлягають.

Вимоги апеляційної скарги відповідача ОСОБА_6 в частині визнання заяви про відвід головуючого у справі судді Нікітіної С.Й. задоволенню не підлягають, оскільки вирішення цього процесуального питання належить виключно до повноважень суду першої інстанції.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. ст. 10, 60, 179, 212, 213, 214 ЦПК України, та матеріального права, ст. ст. 270, 271, 277 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При подачі апеляційної скарги відповідачем документально підтверджена сплата судового збору в су мі 55267,96 грн., тому згідно із ч. 5 ст. 88 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає присудженню судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спора, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріак-інформ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРК Міський канал», Приватне акціонерне товариство «Інформаційне агентство «Репортер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Контекст Причорномор'я» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок поширення недостовірної інформації, що порушує право на повагу честі, гідності, ділової репутації, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1)на користь ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2) судовий збір в сумі 55267,96 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький