Ухвала суду № 59670156, 10.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року К/800/2191/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Загороднього А.Ф., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі № 803/979/15-а (№ 876/8132/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс»)

до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського

управління юстиції,

Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського

управління юстиції

третя особа ОСОБА_4

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулось до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, провадження у справі закрито та роз'яснено право звернення позивача до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Тас-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 0201/1006/71-348 для забезпечення якого було укладено іпотечний договір від 27 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Н.А. та зареєстрований за №3771.

Предметом цього договору був житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1.

Вимоги за вказаними договорами були відступлені на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». Під час звернення до нотаріуса, з метою реалізації майнових прав, позивачу стало відомо, що на вказане нерухоме майно накладений арешт в межах інших виконавчих проваджень.

Позивач вважає, що як іпотекодержатель вказаного нерухомого майна, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» має першочергове право на реалізацію предмету іпотеки. У зв'язку з тим, що арешт обмежує права товариства на задоволення своїх інтересів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

У позовній заяві позивач ставить питання щодо скасування арешту накладеного:

1) постановою Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 16 вересня 2014 року №44745346, винесеною в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №161/9190/14-ц від 21 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» боргу в розмірі 61788,28 грн;

2) постановою Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 16 лютого 2010 року №17676359, винесеною в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1030 від 10 квітня 2009 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Комерційний банк «Надра» боргу та судових витрат в розмірі 171965,99 грн.;

3) постановою Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 30 березня 2012 року №31972392, винесеною в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-5806 від 14 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 355,67грн боргу та судових витрат;

4) постановою Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 17 вересня 2012 року №33906538, винесеною в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1030/08 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» 170235,99 грн. заборгованості за кредитним договором та 1730 грн. судових витрат.

З огляду на викладені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що даний позов слід розглядати в цивільному провадженні, оскільки, під час вирішення спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватно-правовими.

Суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

В даному випадку, позивач не є стороною виконавчого провадження, а отже, у разі порушення прав, свобод чи інтересів ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» має право звернутися за їх захистом до відповідного адміністративного суду.

Виходячи з наведеного оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» задовольнити частково.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати, а справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Загородній А.Ф.

Рецебуринський Ю.Й.