Ухвала суду № 59670154, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Київ К/800/1934/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №814/1994/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2014 року №50400000/2014/000059/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2014/00021 від 27.11.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством для митного оформлення було надано усі необхідні документи, які він мав можливість надати, знижка на товар надана постачальником була результатом комерційної домовленості сторін, тому митний орган неправомірно відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості і застосував резервний метод визначення митної вартості товарів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України від 27.11.2014 року №504000003/2014/000059/1. Визнано нечинною та скасовано картку відмови №504010000/2014/00022 від 27.11.2014 року.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Миколаївська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2013 року між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» і ВАТ «Єдина торгова компанія» (м. Стерлітамак Республіка Башкортостан Російська Федерація) укладений контракт №RF/RD/79-13/11-M, за умовами якого з урахуванням додатку №21 (Специфікації №21) від 23.10.2014 року, продавцем здійснювалася поставка товару - натрій їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 5917 т за ціною 285 доларів США за тонну на загальну суму 1686345,00 доларів США. При цьому вартість тони товару розраховувалася за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda (Europe Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною Контракту.

27 листопада 2014 року позивач подав до митного органу електронну митну декларацію №504010000/2014/003045 із заявленою митною вартість за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. Для підтвердження митної вартості товару були надані: контракт від 01.04.2013 року, специфікація №21 від 23.10.2014 р., інвойс №V-330 від 18.11.2014 року, накладну від 19.11.2014, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару від 18.11.2014, паспорта якості.

27 листопада 2014 року митницею направлено на адресу позивача повідомлення № 19844 із запитом про надання додаткових документів, а саме: 1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 дол. США відповідно до п. 2.3 контракту від 01.04.2013 року, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги позивачем надані до митного органу наступні запитувані документи: 1) біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації №21, датовані 26.09.2014, 03.10.2014, 10.10.2014, 17.10.2014; 2) платіжне доручення №5332 від 25.11.2014. Крім того, товариство повідомило митницю про те, що товар - сода каустична, що є предметом контракту, не страхувався, інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, не укладалося, у зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

Позивач також надав лист від 11.11.2013 р. за вих. №504/101-10, яким він звернувся до ВАТ «ЄТК» з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаний з контрактом №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантажену товару, а також документи, які містять відомості щодо вартості товару, та лист-відповідь ВАТ «ЄТК» №240/5262 від 14.11.2013 року, яким останній повідомив позивача про неможливість надання вищевказаних документів, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставки товару на умовах CPT (Incoterms 2010).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, 27 листопада 2014 року митниця прийняла рішення №504000003/2014/000059/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 0,6197 дол. США/кг. Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується згідно ч.2 ст.58 МК України у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження формування вартості відповідно до п. 2.3 контракту від 01.04.2013 року, не надано в повному обсязі витребувані митним органом документи. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі на рівні 0,6197 дол. США/кг (МД №902050000/2014/10792 від 10.11.2014).

У зв'язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови №504010000/2014/00022 від 27.11.2014.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом 27 листопада 2014 року була подана до митного органу нова митна декларація №504010000/2014/003053, у якій ціна ввезеного позивачем товару визначена відповідно до прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів, було сплачено усі обов'язкові платежі, здійснено митне оформлення товару та товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішенням та карткою відмови, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач мав можливість визначити митну вартість товарів за основним методом і позивач надав йому всі необхідні для цього документи, відмова у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на те, що метод за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються (вартiсть операції) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутнє документальне підтвердження формування вартості відповідно до п.2.3 контракту №RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 р.), декларантом не надані в повному обсязі витребувані митницею документи. Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, основою для визначення є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на рівні 0,6197 дол.США/кг (МД № 902050000/2014/10792 від 10.11.2014).

Проте, посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, є безпідставними, оскільки п.8 ч.2 ст.52 Митного кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався з листом до Продавця (вих. №504/101-10 від 11.11.2013) з відповідним запитом, однак ВАТ «ЄТК» відмовило у наданні документів, оскільки товар не страхувався, а інші відомості є комерційною таємницею, яка не підлягає розголошенню.

Також судами встановлено, що сторони контракту ТОВ «МГЗ» та ВАТ «ЄТК» у п. 2.3 контракту домовились, що ціна товару за 1 тонну буде визначатись за формулою: FOB MED Low мінус 40 дол. США, де FOB MED Low середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS за попередні періоди відвантаження два місці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.

Відповідно до ст.190 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Таким чином, позивач отримав знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте, вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття вказаних обставин.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст.54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати декларанту або уповноваженій ним особі інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, наявність в базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27.11.2014 року №50400000/2014/000059/1 та картки відмови в прийнятті вантажно-митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2014 року №504010000/2014/00021, а відтак про наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Миколаївської митниці ДФС відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: