Ухвала суду № 59670160, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2016 р. м. Київ К/800/39090/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційною скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"напостанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015р.у справі№ 804/1439/15за позовомПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського"доДніпропетровської митниціпровизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось з позовом до Дніпропетровської митниці про:

- скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2014/20068 від 18.07.2014р.

- визнання недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600144/1 від 18.07.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015р. надійшла касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2014р. Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось до Дніпропетровської митниці для митного оформлення товару: «вогнетривка суміш неорганічних речовин алюмосилікатного типу вогнетривів у вигляді порошку та дрібних камінців: вогнетривкий бетон марки CRITERION 80РЕ - 20,00 т». Вказаний товар надійшов на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 28.01.2014 № 14-0156-12, укладеного між «VESUVIUS POLAND SP.Z О.О.» та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації №110010000/2014/021133 від 17.07.2014р. Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод).

Відповідно до матеріалів справи, коригування митної вартості проведено за рішенням від 18.07.2014 №110010000/2014/600144/1 (6 метод). Також відповідно до частини шостої ст.54 МКУ ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" видано картку відмови від 18.07.2014 № 110010000/2014/20068.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Розглядаючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що декларантом (позивачем) на вимогу митного органу не були надані додаткові документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, які необхідні для визначення митної вартості товарів, а отже митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Однак колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що митний орган має право вимагати надання додатковий документів лише у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Між тим, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що витребовуючи додаткові документи митним органом не було зазначено будь-яких підстав для такого витребування, передбаченого ч.3 ст. 53 МК України.

Отже, суди не дослідили наявність підстав витребування додаткових документів.

Встановлюючи обставини справи судами попередніх інстанцій так і не було чітко встановлено, який перелік документів було подано декларантом разом з митною декларацією №110010000/2014/021133 від 17.07.2014р.

Поза увагою судів залишилося те, що митним органом не було надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Крім того, судам необхідно було дослідити проведену консультацію між митним органом та декларантом, а також надати оцінку неподання декларантом витребовуваних документів.

Відповідно до ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 ст. 54 МК України).

Щодо посилання митного органу на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить врахувати недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: