Ухвала суду № 59663561, 11.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/711/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе будівництво та інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишневе будівництво та інжиніринг» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003752201 та № 0003762201 від 26 листопада 2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Партнер», ТОВ «Екобуд Ресурс», ТОВ «Атласєвробуд», ТОВ «Техноніколь-Центр» і ТОВ «Телекомунікаційні Технології», за результатами якої складено акт № 360/10-33-22-05/38098084 від 04 листопада 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 010 198,00 грн., у т.ч. по періодах: за грудень 2014 року на суму 500 759,00 грн., за січень 2015 року на суму 392 437,00 грн., за лютий 2015 року на суму 117 002,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 450 683,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2015 року: № 0003752201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 676 024,00 грн., з яких за основним платежем 450 683,00 грн., та 225 341,00 грн. - штрафних санкцій та № 0003762201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 515 297,00 грн., з яких за основним платежем 1 010 198,00 грн. та 505 099,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 03 березня 2014 року між позивачем (генпідрядник) та ТОВ «Акварелі Девелопмент Холдінг» (замовник) укладено договір генерального підряду на будівництво № ГП003-03-2014.

Для виконання передбачених укладеним договором генерального підряду робіт позивачем залучено субпідрядника ТОВ «Екобуд Ресурс», що має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, серії АЕ № 289618, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07 березня 2014 року.

21 травня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Екобуд Ресурс» (підрядник) укладено договір підряду № 1.1-1, за змістом якого підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати будівельно-монтажні роботи Секції А-1 на об'єкті «Будівництво мікрорайону житлових будинків з громадськими приміщеннями по вул. Ватутіна, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Перша черга будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, код 003/14», а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їхню вартість.

Згідно з наявним в матеріалах справи витягом з ЄДРПОУ від 27 травня 2014 року, основним видом діяльності ТОВ «Екобуд Ресурс» за КВЕД-2010 є 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель».

Колегія суддів зазначає, що факт реального виконання умов укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 31 грудня 2014 року, актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 31 грудня 2014 року, відомістю ресурсів до нього, а також актом прийому-передачі матеріалів замовника та звітом про їх використання від 31 грудня 2014 року, податковими накладними.

Крім того, у подальшому виконані роботи в повному обсязі передавались замовнику будівництва, про що свідчать підписані між позивачем і ТОВ «Акварелі Девелопмент Холдінг» довідка про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2015 року, акт приймання виконаних робіт № 17 та відомість ресурсів до нього від 31 січня 2015 року, а також акт до списання використаних матеріалів від 31 січня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений об'єкт будівництва на час проведення перевірки вже було прийнято в експлуатацію, про що свідчить отримана забудовником декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області 14 квітня 2015 року за № КС 143151040327.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства у грудні 2014 року обґрунтовується відповідачем виключно отриманою від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області узагальненою податковою інформацією № 2684/7/20-33-22-04 від 07 травня 2015 року, складеною з причини неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням ТОВ «Олівія Інвест», яке у грудні 2014 року було постачальником ТОВ «Екобуд Ресурс».

В акті перевірки стверджується про неможливість здійснення ТОВ «Олівія Інвест» господарської діяльності з постачання товарів, здійснення робіт та послуг, оскільки у податкового органу відсутні відомості про майно, складські приміщення, виробничі потужності, а також не надані документи стосовно придбання товарів тощо.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про безпідставне включення ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» до складу податкового кредиту за грудень 2014 року сум податку згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Екобуд Ресурс» на загальну суму 99 665,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, потреба у виконанні загально-будівельних робіт на об'єктах, зазначених у договорах, укладених з ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Партнер», зумовлена тим, що відповідно до укладених ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» (генпідрядник) із ТОВ «Вишневеміськреконструкція» (замовник) договорів генерального підряду на будівництво, він є генеральним підрядником щодо виконання робіт: за договорами № ГП014-02-2013 від 14 лютого 2013 року, № ГП020-02-2013 від 20 лютого 2013 року та № ГП002-12-2013 від 02 грудня 2013 року з будівництва шостої, сьомої та восьмої черг будівництва мікрорайону житлових будинків і громадських будівель по вул. Святошинській, вул. Лесі Українки у м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області; за договором № 1-2-12/14 від 09 грудня 2014 року з виконання робіт відповідно до виданих КП «Вишнівськводоканал» технічних умов на підключення житлово-офісного комплексу до комунальних мереж водопроводу та каналізації міста Вишневе Київської області від 18 липня 2012 року.

Згідно з умовами договорів підряду № 1-15-02/13 від 15 лютого 2013 року, № 7.3-1 від 01 березня 2013 року, № 8.2-8.3/1 від 15 квітня 2014 року та № 1-3- 12/14 від 09 грудня 2014 року, ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Партнер» (підрядник) відповідно до ліцензії № 596947 серії АВ, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у м. Києві 13 грудня 2011 року, зобов'язується за завданням ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» (замовник) виконати: за умовами договорів № 1-15-02/13 від 15 лютого 2013 року, № 7.3-1 від 01 березня 2013 року та № 8.2-8.3/1 від 15 квітня 2014 року, загально-будівельні роботи на об'єктах «Будівництво мікрорайону житлових будинків і громадських будівель по вул. Святошинській, вул. Лесі Українки, м. Вишневе» - шоста, сьома та восьма черги будівництва; згідно з договором № 1-3-12/14 від 09 грудня 2014 року - роботи відповідно до виданих КП «Вишнівськводоканал» технічних умов на підключення житлово-офісного комплексу до комунальних мереж водопроводу та каналізації міста Вишневе, Київської області від 18 липня 2012 року, а саме: «Реконструкція КНС № 1 в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області: заміна насосного обладнання більшої продуктивності, всіх трубопроводів та запірної арматури, решітки грабельної», а замовник зобов'язується прийняти виконані належним чином роботи й оплатити їхню вартість.

Колегія суддів зазначає, що факт реального виконання умов укладеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, відомостями ресурсів до них, а також актами прийому-передачі матеріалів замовника та звітами про їх використання, податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому виконані роботи в повному обсязі передавались замовнику будівництва, про що свідчать наступні документи, підписані між ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» і ТОВ «Вишневеміськреконструкція»: відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, відомості ресурсів до них, акти до списання матеріалів.

Крім того, зазначені об'єкти будівництва прийнято в експлуатацію, про що свідчать отримані забудовником декларація про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкта «Будівництво мікрорайону житлових будинків і громадських будівель по вулиці Святошинській, вулиці Лесі Українки, місто Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області. Шоста черга будівництва житлового будинку», зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 28 лютого 2014 року за № КС 143140590735; декларація про готовність об'єкта до експлуатації щодо об'єкту «Будівництво мікрорайону житлових будинків і громадських будівель по вулиці Святошинській, вулиці Л. Українки, місто Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області. Сьома черга будівництва п'ятисекційного житлового будинку», зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області 13 травня 2015 року за № КС 143151330048; сертифікат про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту «Будівництво мікрорайону житлових будинків та громадських будівель по вул. Святошинській, вул. Л. Українки, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області. Восьма черга будівництва» серії ІУ №165150340111, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією 03 лютого 2015 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства обґрунтовано тим, що згідно з даними АС «Податковий блок» у періодах, які перевірялися, постачальниками ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Партнер» були інші юридичні особи, а саме: ТОВ «Будівельна компанія «Авра Моноліт» - у грудні 2014 року; ТОВ «Спецбуд-модернізація» - у січні та лютому 2015 року; ТОВ «Енкод Констракшн» - у січні 2015 року.

Щодо ТОВ «Будівельна компанія «Авра Моноліт» відповідач вказує про скасування свідоцтва платника ПДВ даного підприємства 30 грудня 2014 року, неподання звітності за 2014 та 2015 роки, а також, що на користь зазначеного товариства в грудні 2014 року задекларовано податкові зобов'язання підприємством ТОВ «Фрут Лайт», основним видом діяльності якого є оптова торгівля овочами та фруктами.

Стосовно ТОВ «Спецбуд-модернізація» і ТОВ «Енкод Констракшн» зазначається, що вони здійснюють обрив ланцюгу постачання товару, придбаваючи побутові електротовари та запчастини до них, вироби з металу, ароматизатори, автотовари, скраплений газ та інше.

З огляду на викладене, відповідач стверджує про те, що ТОВ «Вишневе будівництво та інжиніринг» безпідставно включено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року, січень та лютий 2015 року податкові накладні, видані ТОВ «Будівельно-фінансова компанія «Партнер» на загальну суму ПДВ 910 533,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб, зокрема, його контрагентів, за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 29 січня 2014 року № К/9991/81114/11, від 22 січня 2014 року № К/9991/37637/12, від 17 лютого 2014 року № К/800/50945/13, від 19 лютого 2014 року № К/800/61338/13, від 11 березня 2014 року № К/800/1128/14, від 03 березня 2014 року № К/800/12888/13, від 02 червня 2014 року № К/800/6497/13.

Колегією суддів також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) та «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява № 6689/03), в яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцями недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а, отже, і правомірність відображення їх у податковій звітності, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не було визнано в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, у тому числі податковими накладними.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що податковим органом неправомірно винесено податкові повідомлення-рішення № 0003752201 та № 0003762201 від 26 листопада 2015 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період підтверджуються первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишневе будівництво та інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року клопотання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів під час ухвалення судового рішення вирішує питання про стягнення з відповідача судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду.

Судовий збір при поданні апеляційної скарги на рішення суду у справі за адміністративним позовом майнового характеру підлягав сплаті відповідачем у розмірі 36 156,80 (32 869,82 * 110 %) грн.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029; адреса місцезнаходження - вул. Ломоносова, 34, м. Вишневе, 08132) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у сумі 36 156,80 грн. (тридцять шість тисяч сто п'ятдесят шість гривень вісімдесят копійок).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.