Постанова № 59661168, 12.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2016 року № 826/2101/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І. , суддів Качура І.А. Данилишин В.М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання нечинними та скасування наказів від 20.01.2016 №75-о, від 17.12.2015 №987 в частині, поновлення на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем не було допущено неналежного виконання службових обов'язків, оскільки у період, за який начебто допущено позивачем неналежне виконання службових обов'язків, у вигляді неналежної організації роботи та контролю, у позивача було три робочі дні, в інші дні позивач перебував на лікарняному. Крім того, в оскаржуваному наказі не зазначено , яке саме порушення допустив позивач, а вказані в наказах формулювання неналежного виконання позивачем службових обов'язків не підпадає під ознаки одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Представник Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області заперечував проти задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працював на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Наказом Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 №987 «Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року», зокрема, зобов'язано керівників ГУ в областях, м. Києва та Центрального офісу, митниць ДФС забезпечити ефективну організацію роботи територіальних органів щодо виконання визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, розпорядчими документами ДФС завдань та здійснення належного контролю за дотриманням податкового та митного законодавства; посилити персональну відповідальність керівного складу підпорядкованих органів ДФС за виконання доведених індикативних показників.

Підпунктом 2.6 пункту 2 зазначеного наказу начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 на підставі ст. 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України звільнено з посади за неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, в частині не відпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, допущення формування «схемного» податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, що призвело до порушення вимог наказу №543 та розпорядження №288.

Наказом Державної фіскальної служби України від 20.01.2016 №75-о за неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю в жовтні 2015 року, зокрема, в частині невідпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, допущення формування «схемного» податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, що призвело до порушення вимог наказу №543 та розпорядження №288 на підставі ст. 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу врегульовано законом України "Про державну службу" (чинним на час прийняття оскаржуваних наказів).

Згідно із ст. 14 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Статтею 41 Кодексу законів про працю України визначено, зокрема, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Звільнення на підставі частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст. 148 Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частиною ж першою ст. 149 Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зі змісту підпункту 2.6 пункту 2 наказу від 17.12.2015 №987 вбачається, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі подання координаційно-моніторингового департаменту від 25.11.2015 №3941/99-99-20-02-18 та пояснень позивача від 24.11.2015.

Зі змісту згадуваного подання вбачається, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області: не забезпечено відпрацювання підприємств, які заподіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформовано 62,2 млн грн схемного податкового кредиту; на низькому рівні організовано роботу з відпрацювання СГ «вигодонабувачів», які скористались «схемним» податковим кредитом у резонансних схемах ухилення від оподаткування на суму 11,2 млн грн.; потребує покращення стан організації роботи з недопущення формування «схемного» податкового кредиту СГ спеціального режиму оподаткування; встановлено приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг; за результатами аналізу показників ЄРПН за серпень-жовтень 2015 року 130,9 млн грн ймовірного схемного податкового кредиту сформовано підприємствами без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання послуг); у серпні - жовтні 2015 року значні обсяги податкового кредиту сформовано підприємствами спеціального режиму оподаткування, які неодноразово доводились для відпрацювання з причин реалізації товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання послуг); залишаються невідпрацьованими значні обсяги «схемного» податкового кредиту СГ «вигодонабувачів» 197,4 млн грн.

На підставі викладеного ДФС України дійшло висновку про наявність підстав для звільнення позивача.

Проте, одноразове грубе порушення службових обов'язків є самостійною підставою для припинення трудового договору, а тому суб'єкт владних повноважень повинен був визначити: у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов'язків з боку позивача.

Підстави звільнення позивача, які вказані в наказі та поданні складають самостійні триваючі та/або систематичні порушення.

При вирішенні питання чи є порушення трудових обов'язків грубим слід виходити з характеру проступку, обставин за яких допущено проступок, суттєвості наслідків порушення службових обов'язків. При цьому слід враховувати не тільки факт невиконання обов'язків, а й можливість виконання такого обов'язку у встановлених фактичних обставинах.

Відповідно до листка непрацездатності серії АГЧ №449923 копія якого наявна в матеріалах справи, позивач з 28.09.2015 по 28.10.2015 перебував на лікарняному.

З матеріалів справи вбачається та представником відповідачів не заперечується, що перевірявся стан роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року». Враховуючи, що позивач у вказаний період був тимчасово непрацездатним, що підтверджено належними доказами, отже позивач не міг виконувати службові обов'язки та, як наслідок допустити порушення у вказаний період.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в наказі про звільнення не зазначено в чому саме полягає одноразове грубе порушення позивачем своїх трудових обов'язків, не надано письмових доказів, яке саме одноразове грубе порушення трудових обов'язків було вчинене.

Відповідачами не надано допустимих та належних доказів наявності обставин, які викладені у поданні та наказах, оскільки не вказано, які самі суб'єкти господарювання допустили формування «схемного» податкового кредиту та допущення суб'єктами господарювання «схемного» податкового кредиту.

З огляду на викладене, відповідачем не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про можливість звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, що вказує на протиправність пп. 2.6 п. 2 наказу від 17.12.2015 №987 та є підставою для його скасування.

Враховуючи, що наказ від 20.01.2016 №75-о прийнято на підставі пп. 2.6 п. 2 наказу від 17.12.2015 №987, отже протиправність такого наказу прямо вказує на протиправність наказу від 20.01.2016 №75-о та є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено, що позивача безпідставно звільнено з займаної посади, вказане свідчить про наявність підстав для поновлення позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період вимушеного прогулу не працював та заробітну плату не отримував, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 21.01.2016 по 12.07.2016, що становить 116 робочих днів.

Відповідно до довідки про доходи від 21.04.2016 №823/с/10-13-05-33, середній заробіток за вересень, листопад, грудень 2015 року (останні повні відпрацьовані три місяці, що передують звільненню) середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 4059,71 грн., середньоденний заробіток - 133,83 грн. Отже позивачу належить до стягнення 15 524,28 грн.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на викладене, суд вбачає наявними підстави для звернення до негайного виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, стягнення з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на корить позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що становить 4059,71грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати підпункт 2.6 пункту 2 наказу Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 №987.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 20.01.2016 №75-о.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

5. Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 524,28 грн.

6. Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та стягнення з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4059,71грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда

Судді І.А. Качур

В.М. Данилишин