Постанова № 59661167, 10.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 серпня 2016 року № 826/19202/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Російсько-Австрійське спільне підприємство "Золотий Вік"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування наказу від 21.08.2015 № 1946 та рішення від 27.08.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Російсько-Австрійське спільне підприємство "Золотий Вік" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 21.08.2015 № 1946 та рішення від 27.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно винесено наказ від 21.08.2015 № 1946 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства та рішення від 27.08.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для призначення та проведення перевірки, що і стало наслідком не допущення посадових осіб податкового органу до її проведення. Крім того, позивач наголошує, що вищевказані факти підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 по справі №826/18497/15.

Представники позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на законність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві направила ТОВ "Спільне підприємство "Золотий Вік" запит від 05.03.2015 року №14872/10-55-22-13-10 про надання інформації та її документального підтвердження, в якому зазначила, що у зв’язку з тим, що за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податкового законодавства при взаємовідносинах за листопад місяць з постачальниками, просить надати пояснення та їх документальне підтвердження господарських відносин з ТОВ “Грандбуд Інвест” та ТОВ “Знаки УА”, у письмовому поясненні відобразити відповідну інформацію з наданням документів.

На зазначений запит товариство направило до податкового органу відповідь від 02.04.2015 №26-2015, в якій вказало, що запит податкового органу не відповідає вимогам положень Податкового Кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245, а також було зазначено про відсутність у контролюючого органу права вимагати від платника податку пояснення та їх документального підтвердження, а тому направлення такого запиту було розцінено відповідачем як незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності та відмовлено у надання пояснень і документального підтвердження з питань, що зазначались у запиті.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було видано наказ від 21.08.2015 № 1946 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Спільне підприємство "Золотий Вік" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Знаки УА”, ТОВ “Грандбуд Інвест” та виписано направлення на перевірку від 25.08.2015 № 899/26-55-22-13.

25.08.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було складено акт № 622/26-55-22-13 про недопуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно наказу від 21.08.2015 № 1946, крім того, на даному акті міститься запис директора товариства про неотримання наказу на перевірку.

У подальшому, податковим органом рішенням від 27.08.2015 року було застосовано до товариства умовний адміністративний арешт майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Російсько-Австрійське спільне підприємство "Золотий Вік", не погоджуючись з наказом від 21.08.2015 № 1946 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства та рішенням від 27.08.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності підстав, зокрема: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка призначається рішенням керівника податкового органу лише за наявності законних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: наказу №1946 від 21 серпня 2015 року, який був винесений на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача стала та обставина, що товариством не було надано у повному обсязі пояснення та їх документальне підтвердження на письмовий запит Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Знаки УА” та ТОВ “Гранбуд Інвест”.

Водночас, в матеріалах справи наявна копія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 по справі №826/18497/15 за поданням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російсько-австрійське спільне підприємство “Золотий Вік”, яка набрала законної сили та якою встановлений факт, що «законних підстав для проведення перевірки податковий орган не мав».

Зокрема, у вищевказаній постанові зазначено наступне: «Отже, судова колегія вважає, що фактично на час направлення запиту у податкового органу була відсутня достовірна інформація, яка б свідчила про порушення відповідачем вимог податкового та іншого законодавства під час господарської діяльності з вищезазначеними товариствами.

Крім того, у запиті податковим органом не було конкретизованого, які саме порушення виявлені за результатами аналізу податкової інформації .

Отже, оскільки в запиті податкового органу не зазначені підстави для необхідної інформації направлення, виключний перелік яких наведений в абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та не наведені обставини, що викликали необхідність направлення таких запитів, у відповідача були підстави для відмови у наданні відповіді на запит про надання інформації, а отже відсутність відповіді на запит не може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.».

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наказ №1946 від 21 серпня 2015 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача був винесений поза межами правового поля, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для призначення перевірки товариства на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно із пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

В підпункті 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України зазначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.3 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Пунктом 94.5 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно із пунктом 94.11 статті 94 Податкового кодексу України рішення керівника контролюючого органу (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що податковий орган за наявності законних підстав наділений повноваженнями прийняти рішення про застосування арешту майна платника податків з метою забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Водночас, відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Суд встановив, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі рішення від 27.08.2015 року було застосовано до товариства умовний адміністративний арешт майна та подано до суду подання про підтвердження обґрунтованості умовного застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російсько-австрійське спільне підприємство “Золотий Вік”.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015 по справі №826/18497/15, яка набрала законної сили, у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-російсько-австрійське спільне підприємство “Золотий Вік” відмовлено.

На підставі вищевикладеного, суд встановив, що умовний адміністративний арешт майна позивача, застосований рішенням від 27.08.2015, не був підтверджений у судовому порядку, а відтак, вважається припиненим.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, рішення від 27.08.2015 про застосування адміністративного арешту майна платника податків не є юридично значимими для позивача, оскільки не порушує законних прав та інтересів товариства та не створює для останнього певних обов’язків, а тому позовна вимога в даній частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.08.2015 № 1946 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Російсько-Австрійське спільне підприємство "Золотий Вік".

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов