Ухвала суду № 59641345, 05.08.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11656/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю слідчого Гончарука А.П., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Гончарука А.П. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016101040000015 від 26.01.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 Савельєвою О.В. та обґрунтовує тим, що 30.06.2016 до Київської місцевої Прокуратури № 4 надійшло повідомлення Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м. Києві та Київській про здобуття даних щодо можливого незаконного відчуження комунального майна у Дніпровському районі м. Києва,

Так, відповідно до звернення Дніпровської РДА у м. Києві від 02.12.2015 №11144/26/3/103 балансоутримувачем нерухомого майна по АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення в літ. А № 127 (група приміщень з 1 по 45) загальною площею 995,6 кв. м., що розташоване в будинку під АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 309500480000) є КП «Керуюча компанія по утриманню житлового фонду Дніпровського району м. Києва», яке перебуває у сфері управління Дніпровської районної державної адміністрації.

Вказане вище нерухоме майно розпорядженням КМДА від 23.1 1.2001 №2521 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва відомчого житлового фонду, службового житла та зовнішніх інженерних мереж ДП Завод «Арсенал»» та рішення Дніпровської районної « ради депутатів № 37 від 28.12.2001 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва відомчих житлових будинків» передано у власність комунальної громади Дніпровського району.

Інформація стосовно законності та підстав відчуження зазначеного комунального майна в Дніпровській РДА відсутня.

Водночас, 07.03.2014 на підставі договору купівлі-продажу право власності на нежитлове приміщення № 127, в літ. А (група приміщень з 1-45 загальною площею 995.6 м. кв.) за адресою: АДРЕСА_1 передано від громадянина України ОСОБА_4 до громадянина України ОСОБА_5.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, а інформація щодо зміни власника внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 4918933.

Правовстановлюючий документ, який, відповідно до вказаного вище договору, підтверджує право власності ОСОБА_4. являється Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2007 по справі № 2-28/2007 зареєстроване КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкт нерухомого майна 29.08.2007 за № 56321.

Згідно відповіді Оболонського районного суду м. Києва (вих. № 5/58/16 Д-10 від 12.01.2016) за № 2-2872/2007 зареєстрована цивільна справа за позовом ЗАТ «Воля Кабель» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, яка жодного відношення до передачі права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не має.

Крім того, згідно з даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна» (лист № 16937 ( И-2015) від 28,12.2015) по иежитловому фонду за адресою АДРЕСА_1 нежилові приміщення/будівлі на праві власності не реєструвалися.

Таким чином, в порушення Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про державну програму приватизації», шляхом використання недостовірної інформації, з комунальної власності Дніпровського району було виведено об'єкт нерухомого майна.

23.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 було видане свідоцтво про право власності громадянину ОСОБА_9 , згідно якого він є власником нежитлового приміщення в літ. А № 127 (група приміщень з 1 по 45) загальною площею 995,6 кв. м., що розташоване в будинку під АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 309500480000.

Постановою, від 25.07.2016 нежитлове приміщення в літ. А № 127 (группа приміщень з 1 по 45) загальною площею 995.6 кв. м.. що розташоване в будинку під АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 309500480000 визнано речовим доказом.

Так, в ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на нежитлоее приміщення в літ. А № 127 (група приміщень з 1 по 45) загальною площею 995,6 кв. м., що розташоване в будинку під АДРЕСА_1 з реєстраційним номером, об 'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно : 309500480000.

Метою арешту вищевказаного нерухомого майна - є збереження речових доказів та належне проведення оціночно-будівльної експертизи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення отриманої неправомірної вигоди.

Тож, заявник, враховуючи положення ст. 170 КПК України, вважає за необхідне накласти на це майно арешт з підстав вказаних у частині 2 зазначеної статті Кодексу.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині та наголосив, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що правовстановлюючий документ, який, підтверджував право власності ОСОБА_4, є підроблене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.07.2007 по справі № 2-28/2007 зареєстроване КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкт нерухомого майна 29.08.2007 за № 56321, так, згідно відповіді Оболонського районного суду м. Києва (вих. № 5/58/16 Д-10 від 12.01.2016) за № 2-2872/2007 зареєстрована цивільна справа за позовом ЗАТ «Воля Кабель» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, яка жодного відношення до передачі права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не має.

В свою чергу, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовим доказом.

Клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно в частині на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення в літ. А № 127 (група приміщень з 1 по 45) загальною площею 995,6 кв. м., що розташоване в будинку під АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 309500480000, шляхом заборони розпорядження.

Негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Савельєву О.В.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Копія ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, які були присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: О.В. Бірса