Рішення № 5963382, 27.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.09 Справа№ 25/164

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець)

за участю третьої особи:Приватного підприємства “Мобіл-Ріал-Істейт” (м.Львів)

про :зобов”язання до продовження договору оренди на новий строк.

Суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є. Представники:

позивача: ОСОБА_2-представник, довіреність від 13.03.2009 року

відповідача:Лукманова З.М.-представник, довіреність від 02.04.2009 року

третьої особи:Барабаш П.Г. представник, довіреність від 01.01.2009 року

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець) про зобов”язання до продовження договору оренди на новий строк.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.06.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.07.2009 року. Ухвалою від 20.07.2009 року розгляд справи відкладено до 29.07.2009 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 29.07.2009 року розгляд справи відкладено до 06.08.2009 року, у зв”язку з неявкою відповідача. Ухвалою від 06.08.2009 року розгляд справи відкладено до 14.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 14.08.2009 року, за клопотанням сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 17.08.2009 року. Ухвалою від 17.08.2009 року розгляд справи відкладено до 25.08.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 25.08.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.06.2009 року, про відкладення від 20.07.2009 року, від 29.07.2009 року, від 06.08.2009 року, від 17.08.2009 року, про оголошення перерви від 14.08.2009 року, від 25.08.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.07.2009 року за вх.№14327 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засідання 17.08.2009 року позивач надав додаткові пояснення до позовної зяави.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.06.2009 року, про відкладення від 20.07.2009 року, від 29.07.2009 року, від 06.08.2009 року, від 17.08.2009 року, про оголошення перерви від 14.08.2009 року, від 25.08.2009 року не виконав, відзив на позов представив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представника забезпечив.

16.07.2009 року за вх.№14421 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

29.07.2009 року за вх.№15479 відповідач подав пояснення по суті спору.

17.08.2009 року за вх.№16919 відповідач надав пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 17.08.2009 року відповідач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 17.08.2009 року відповідач подав клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог ПП “Мобіл-Ріал-Істейт”, що ухвалою від 17.08.2009 року судом задоволено.

Відповідач проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа вимог ухвали суду від 17.08.2009 року не виконала, пояснення на позов представила, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представника забезпечила.

27.08.2009 року за вх.№17545 третя особа надала пояснення по суті спору.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, в присутності представників сторін.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.08.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Панацея” (надалі відповідач) укладено договір оренди двох нежитлових приміщень площею 29,4 м.кв. та 76,9 м.кв. відповідно. Згідно з умовами даного договору, він діє до 31.12.2007 року, а у разі, якщо на день закінчення строку дії договору жодна сторона не заявить про намір його припинення, він вважається продовженим ще на один рік.

За згодою обох сторін договір оренди був продовжений терміном на один рік до 31.12.2008 року.

Протягом всього строку дії договору оренди від 01.10.2007 року позивач стверджує, що належним чином виконував свої обов”язки орендаря. Зокрема, орендоване приміщення використовувалося останнім за призначенням, вчасно сплачувалася орендна плата та плата за послуги електропостачання.

У зв”язку з даними обставинами в грудні 2008 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому як орендар, який належним чином виконує свої обов”язки, просив відповідача продовжити дію договору оренди від 01.10.2007 року на новий строк.

Листом №59 від 11.12.2008 року відповідач відмовився від продовження із позивачем договору оренди.

Крім того, відповідач звернувся до господарського суду з позовом про зобов”язання позивача звільнити орендовані приміщення. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2009 р. по справі № 25/47, що залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2009 р., зобов”язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Панацея” частину нежитлового приміщення будівлі, зазначеної в технічному паспорті, як “Торгове приміщення І А”, розташованої у АДРЕСА_2 а саме торгове приміщення №4 вказаної будівлі площею 29,4 кв.м., що складається з торгового залу площею 15,2 кв.м. та підвального приміщення площею 14,2 кв.м. шляхом вивільнення цього приміщення та передання відповідних ключів.

При цьому, в даному позові відповідач зазначив, що одне з орендованих приміщень площею 76,9 м.кв. позивачем було повернуто після закінчення строку дії договору оренди, а інше приміщення площею 29,4 м.кв. позивач не повернув.

За свідченням позивача, такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки, позивач стверджує, що, після закінчення терміну дії договору оренди від 01.10.2007 року, він продовжує використовувати орендовані приміщення по даний час і не повернув їх у володіння відповідача. Позивач стверджує, що між сторонами не підписувався акт приймання-передачі орендованого майна. Долучений до матеріалів позовної заяви відповідача акт про часткове приймання-передачі частини нежитлового приміщення з найму не свідчить про повернення позивачем орендованого приміщення, оскільки як стверджує позивач, останній такий не підписував.

Позивач вважає, що відмова відповідача у продовженні строку дії договору оренди від 01.10.2007 року є безпідставною і такою, що порушує законні права та інтереси орендаря, який належним чином виконує свої зобов”язання.

Враховуючи те, що, на його думку, позивач належним чином виконував свої обов”язки за договором оренди від 01.10.2007 року, а також, беручи до уваги ту обставину, що ТзОВ “Панацея” надалі має намір передавати в оренду спірні нежитлові приміщення, позивач вважає, що він має переважне право перед іншими особами на продовження строку дії договору оренди, укладеного між сторонами.

Позивач стверджує, що відповідач порушив його право орендаря, передбачене ч.1 ст.285 ГК України, незаконно відмовивши останньому у продовженні строку дії договору оренди від 01.10.1997 року та уклавши договір оренди спірного приміщення з іншою особою, тому просить суд спонукати відповідача до продовження строку дії договору найму (оренди) частини нежитлового приміщення, укладеного 01.10.2007 року між сторонами.

ТзОВ «Панацея»не визнає позовних вимог ФОП ОСОБА_1, оскільки не погоджується з переконанням позивача в тому, що його неправомірна поведінка щодо ТзОВ «Панацея», тобто неповернення наймодавцю тих приміщень, що були в наймі, у зв'язку з припиненням договору найму, як це передбачено ч.1 ст.785 ЦК України, є підставою для його позовних вимог.

ТзОВ «Панацея»зазначає, що договір найму частини нежитлового приміщення між ТзОВ «Панацея»підприємцем ОСОБА_1 (надалі-Договір) був укладений на строк від 1 жовтня по 31 грудня 2007 року і через те, що в грудні 2007 року сторони не заявили намірів щодо його припинення, він продовжився до 31 грудня 2008 року, як це було передбачено ст.3.1. Договору.

Твердження позивача про те, що протягом усього строку дії Договору він належним чином виконував свої обов'язки орендаря, відповідачем спростовується тим, що з документів бухгалтерського обліку видно, що недотримання позивачем терміну розрахунку, про що йдеться в ст.1.5. Договору, яким передбачено, що наймач сплачує орендну плату та компенсує вартість спожитої електроенергії щомісячно протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунків від наймодавця, було частим і тривалим, оскільки, тільки один раз за 12 місяців 2008 року підприємець ОСОБА_1 вчасно розрахувався з наймодавцем, що підтверджується бухгалтерською довідкою головного бухгалтера ТзОВ «Панацея», дані якої не спростовано позивачем.

Про наявність порушень взятих позивачем на себе зобовязань свідчить невиконання ОСОБА_1 обов'язку узгоджувати з наймодавцем розміщення рекламної вивіски на фасаді договірного приміщення. З цього приводу директор ТзОВ «Панацея»регулярно звертався до ФОП ОСОБА_1 з проханнями, вимогами та нагадуваннями стосовно необхідності належного виконання ним усіх своїх Договірних зобов'язань наймача, зокрема йшлося про обов'язок узгоджувати з керівництвом ТзОВ «Панацея»розміщення вивісок на фасаді договірних приміщень. Таким зверненням були присвячені листи: з вих. № 95 від 3 грудня 2007 року, вих. № 97 від 24 грудня 2007 року, вих. № 29 від 19 червня 2008 року, вих. № 32 від 1 серпня 2008 року, в останньому листі ТзОВ «Панацея»поставило перед ФОП ОСОБА_1 вимогу в термін до 1 вересня 2009 року демонтувати ту вивіску на фасаді орендованого приміщення, яка була влаштована без того узгодження, на якому наполягав директор ТзОВ «Панацея», і що було необхідно в інтересах усіх наймачів приміщень, оскільки рекламна вивіска позивача була такого розміру і влаштована в такому місці, що це суттєво заважало зовнішній рекламі наймачів суміжних приміщень. З приводу демонтування вивіски позивач виконав вимоги ТзОВ «Панацея»тільки за місяць до закінчення дії Договору, про що вказав у своєму листі на ім'я директора ТзОВ «Панацея», без вказівки дати, але отриманого в ТзОВ «Панацея»11 грудня 2008 року.

Стосовно свого зобов'язання не здавати в піднайм отримані в найм від ТзОВ «Панацея»приміщення позивач, на думку відповідача, поводився так, наче такого договірного обов'язку у нього і не існувало, або він є власником цих приміщень. У ТзОВ «Панацея»увесь час дії Договору були підстави вимагати від позивача дотримання свого обов'язку не здавати Договірні приміщення в піднайм, оскільки, відповідачу було незрозуміло, чому в приміщеннях, орендованих ФОП Гриньківим Р.С, в кутку споживача та над прилавками розміщена інформація про іншого продавця - ПП «Мобіл-Ріал-Істейт», але докази того, що наймач ФОП ОСОБА_1 порушував Договір, обманював Наймодавця, опинилися в розпорядженні ТзОВ «Панацея», коли разом з іншими актами від ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»та для нього (стосовно орендованого торгового приміщення № 5, розташованого у Трускавці на вул.Суховоля, 67-а) до бухгалтерії ТзОВ «Панацея»потрапив акт про виконання робіт, надані послуги від 31 січня 2009 року, з якого випливає, що ФОП ОСОБА_1 1 жовтня 2008 року уклав з ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»договір піднайму, що стосується піднайму приватним підприємством «Мобіл-Ріал-Істейт»тих приміщень, які ФОП ОСОБА_1 отримав в найм від ТзОВ «Панацея».

За таких обставин, на думку відповідача, є зовсім невідповідною об'єктивній дійсності позиція ФОП ОСОБА_1, коли він в своєму листі до ТзОВ «Панацея»без дати його написання, але отриманому відповідачем 11 грудня 2008 року, пише про начебто належне виконання умов Договору і робить цілком неприйнятний для ТзОВ «Панацея»висновок про те, що взаємовигідна співпраця між сторонами може бути продовжена. В противагу позивачу, який зі всього переліку Договірних зобов'язань наймача виокремлює лише два обов'язки, ТзОВ «Панацея»розглядає у цій справі і розглядало в двосторонньому спілкуванні з наймачем ФОП ОСОБА_1 питання належності виконання наймачем своїх договірних обов'язків в комплексі всіх Договірних норм про обов'язки наймача, з урахуванням заборон та застережень щодо предмету Договору. В такій площині розгляду питання ТзОВ «Панацея»не вважало ФОП ОСОБА_1 наймачем, що належно виконує прийняті на себе зобов'язання.

Ознайомившись із позовною заявою ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання до укладення договору оренди на новий строк, ПП «Мобіл-Ріал-Істейт», як третя особа без самостійних вимог, заперечує проти позову, а також стверджує, що 01 жовтня 2008 року між ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір суборенди нежитлового приміщення, за яким ФОП ОСОБА_1 було передано в суборенду ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 76,9 м.кв.

Однак, у зв'язку із відсутністю всіх необхідних документів на вищезазначене приміщення, а саме, договору оренди із правом або дозволом ТОВ «Панацея»на суборенду, дане приміщення було повернуто ФОП ОСОБА_1 31 грудня 2008 року та укладено з 01 січня 2009 року новий договір оренди даного приміщення вже з власником приміщення - ТОВ «Панацея».

Всі правовідносини, що були між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»в період з 01 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року підтверджуються необхідними документами, а саме, договором від 01.12.2008р., додатковою угодою від 01 листопада 2008 року, додатковою угодою від 29 грудня 2008 року та Актом повернення орендованого приміщення ФОП ОСОБА_1 від 31.12.2008 року.

ПП «Мобіл-Ріал-Істейт»вважає, що ФОП ОСОБА_1 порушив умови договору укладеного з 01 жовтня 2007 року до 31 грудня 2008 року з ТОВ «Панацея»в частині забороненої передачі без належних правових підстав в суборенду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 76,9 м.кв., а, отже, підстав для продовження терміну дії договору укладеного між ТОВ «Панацея»та ФОП ОСОБА_1 від 01 жовтня 2007р. немає.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.759 ЦК України, за догвором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати намачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

В ході судового розгляду справи встановлено, за Договором найму від 1 жовтня 2007 року ТзОВ «Панацея»надало ФОП ОСОБА_1 у строкове платне використання два нежитлових приміщення: торгове приміщення № 4 та торгове приміщення № 5, що є самостійно функціонуючими частинами приміщення, зазначеного в технічному паспорті, як «Торгівельне приміщення І А», розташованого у АДРЕСА_2. Більшу частину торгового приміщення № 5 фактично використовувало ПП «Мобіл-Ріал-Істейт», оскільки замість ФОП ОСОБА_1 здійснювало в згаданому приміщенні торгівлю мобільними телефонами протягом часу дії Договору з ОСОБА_1

Крім того, позивач, всупереч умовам договору оренди та вимогам орендодавця, а також норм чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, після закінчення терміну дії договору оренди від 01.10.2007 р., продовжує використовувати орендовані приміщення по час розгляду справи і не повертав їх у володіння ТзОВ «Панацея», що підтверджено позивачем у позовній заяві, поясненнях та свідченнях його представника в ході судового розгляду справи. ТзОВ «Панацея»неодноразово заявляло ФОП ОСОБА_1 про протиправність його дій щодо продовження користування торговим приміщенням понад встановлений Договором строк, було вимушено вдатися до судового захисту, і господарський суд Львівської області рішенням від 16 квітня 2009 року у справі № 25/47 задовольнив позов ТзОВ «Панацея»до підприємця ОСОБА_1 про повернення торгового приміщення, а Львівський апеляційний господарський суд постановою від 17 червня 2009 року залишив судове рішення без змін.

Отже, неправомірне користування приміщеннями, належними за правом приватної власності іншому суб'єкту, не створює для ОСОБА_1 передумов для укладення договору найму, не спонукує і не зобов'язує власника укласти такий договір. Більше того, ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний виконати припис ч.1 ст.785 ЦК України, який передбачає, що, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наимодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Твердження позивача, що ФОП ОСОБА_1 не здавав орендованого у ТзОВ «Панацея»приміщення в піднайм, спростовуються свідченнями ПП «Мобіл-Ріал-Істейт», а також доказами, що надані останнім суду, в т.ч. актом про виконані послуги між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Мобіл-Ріал-Істейт». Одночасно, відповідачем підтверджено та визнано позивачем, що дозвіл щодо передачі орендованих приміщень у піднайм, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, не надавався.

Той факт, що ФОП ОСОБА_1 невчасно і в неповному розмірі сплачував орендну плату, доводиться даними бухгалтерського обліку, на підставі яких суду надана бухгалтерська довідка головного бухгалтера ТзОВ «Панацея». Пояснення представника позивача про труднощі підприємницької діяльності, як причину недотримання ним повноти та вчасності сплати орендної плати, та ще й причину поважну, яка безумовно повинна бути прийнята наймодавцем на свої витрати, не відповідають сутності самого найму, який в ч.1 ст.759 ЦК України визначений як передача наймодавцем наймачу майна у користування за плату на певний строк, а також сутності статусу кожної зі сторін, де саме ТзОВ «Панацея»є власником нерухомості, тому, має можливість отримувати дохід від здавання свого майна в найм, але не повинно дбати про отримання доходу наймачем.

В той же час, твердження про те, що факт незвернення наимодавця до судового захисту або інших засобів притягнення наймача до відповідальності свідчить про відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 наведених вище порушень зобов'язань за договором найму від 1 жовтня 2007 року, спростовується тим, що ТзОВ «Панацея»реагувало на невиконання ФОП ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань так, як вважало за потрібне - зверталося до самого з ФОП ОСОБА_1 з певними вимогами. Крім того, ТзОВ «Панацея», як кожний суб'єкт цивільних та господарських правовідносин, є вільним у визначенні і вжитті способу свого захисту від порушень з боку контрагента, як це передбачено ст. 15 ЦК України.

Той факт, що ФОП ОСОБА_1 порушує своє договірне зобов'язання повернути власнику майно з найму, у зв'язку із закінченням дії договору найму, за наявності заперечення цьому самого власника, означає лише те, що наслідки, що передбачені ст.764 ЦК України коли при відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку Договору договір вважається поновленим на новий строк, не настали, оскільки договір не був поновлений на строк, який раніше був встановлений Договором. Договір найму від 1 жовтня 2007 року припинився через сплив строку, на який його було укладено, і нового договору найму не існує.

Так само не спонукує і не зобов'язує ТзОВ «Панацея»до укладення з ФОП ОСОБА_1 договору найму приміщень бажання позивача та його вимога. Позивач посилається на ст.285 ГК України в підтвердження правомірності своєї вимоги, вважає, що ТзОВ «Панацея»порушило його право, коли відмовилося від продовження строку дії Договору найму з ним від 01.10.2007 р. Разом з тим, хоча, ч.1 ст.285 ГК України та ст.777 ЦК України передбачають переважне право орендаря перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, однак, для того, щоб йшлося про таке право у конкретного орендаря, необхідні передумови і підстави, де першим є воля самого орендодавця на продовження строку дії такої оренди. В наведених законодавчих нормах чітко зазначено, що йдеться про укладення нового договору, а не про продовження строку дії договору, а в даному випадку строк дії договору від 01.10.2007 р. сплив, і в намірах відповідача, виходячи з наданих суду доказів, не було продовжити дію договору з підприємцем ОСОБА_1

Крім того, згідно ч.3 п.1 ст.777 ЦК України, умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється. Тобто, між позивачем та ТзОВ «Панацея»немає зобов'язальних правовідносин, у форматі яких ТзОВ «Панацея» було би зобов'язаним вчинити на користь ФОП ОСОБА_1 певну дію.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку заперечив та наданими доказами, у встановленому чинним законодавством України порядку, спросував наявність правових підстав щодо задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Трускавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панацея” (м.Трускавець) про зобов”язання до продовження договору оренди на новий строк не є обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанції №6319/017 від 13.04.2009 року на суму 85 (вісімдесят п»ять) грн. 00 коп. про сплату державного мита, та №6319/017 від 13.04.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на позивача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 760, 761, 763, 764, 774, 777 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, 283, 284, 285, 291 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову - відмовити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь користь Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 194 (сто дев”яносто чотири) грн. 50 коп. недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя