Рішення № 59631437, 09.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.2016 Справа № 905/1991/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом

Комунального підприємства «Покровськтепломережа»

до

Комунального підприємства «Родинська житлова управляюча компанія»

про

стягнення 79834,45грн.

представники сторін:

від позивача:

від відповідача:

не з‘явився;

не з‘явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа» до Комунального підприємства «Родинська житлова управляюча компанія» про стягнення основного боргу у розмірі 64349,20грн., інфляційних втрат у розмірі 4410,33грн., 3% річних у розмірі 1011,42грн., пені 10063,50грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі – продажу теплової енергії в гарячій воді №438 від 01.10.2014 в частині своєчасної та повної оплати послуг з теплопостачання, наданих позивачем.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано до матеріалів справи копії наступних документів: договору купівлі – продажу теплової енергії в гарячій воді №438 від 01.10.2014 з додатками, додаткових угод від 03.12.2014, від 16.03.2015, від 01.04.2015, від 21.05.2015, від 23.10.2015, від 01.12.2015, від 01.01.2016, від 03.03.2016, постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, актів включення опалення, розрахунку заборгованості, рахунків разом з актами передачі- приймання виконаних робіт №438 від 30.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 29.02.2016, від 31.03.2016, актів звірки взаєморозрахунків.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.06.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 09.08.2016 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Разом з тим, через канцелярію суду, подав витребувані судом документи та заявив клопотання про розгляд справи без часті представника позивача. Клопотання судом задоволено.

Також, 25.07.2016 позивачем, через канцелярію суду, подане клопотання про зміну назви підприємства останнього з Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа» на Комунальне підприємство «Покровськтепломережа». На підтвердження обставин, викладених у заяві позивач до матеріалів справи надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Вказане клопотання судом задоволено.

Відповідач у судове засідання 09.08.2016 не з'явився, відзив на позов не подав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. З врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2014 між Комунальним підприємством «Красноармійськтепломережа» (позивач, теплопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Родинська житлова управляюча компанія» (відповідач, споживач) підписаний договір купівлі – продажу теплової енергії в гарячій воді №438 (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору теплопостачальна організація зобов’язується надати споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію в необхідних йому обсягах додатку №2 до договору, а споживач зобов’язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, по об’єктам.

Згідно з п.1.2. договору сторони куруються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово – комунальні послуги», «Про здійснення державних закупівель», «Правилами надання послуг з централізованого опалення…».

Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачається згідно договору використовується споживачем виключно для опалення в період опалювального сезону. Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.3.2.5. договору споживач зобов’язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору, а згідно п.4.2.1. договору теплопостачальна організація зобов’язується забезпечувати постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв).

Для обліку використання теплової енергії застосовується засіб вимірювальної техніки - лічильники теплової енергії, які повинні бути занесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні і пройшли державну метрологічну атестацію (п.5.1 договору).

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно до затверджених тарифів (цін).

Згідно з п.6.2., 6.6. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі остаточного рахунку з урахуванням корегування раніше наданого рахунку до 7 числа наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Між сторонами підписані додаткові угоди до договору від 01.12.2014, від 16.03.2015, від 01.04.2015, від 21.05.2015, від 23.10.2015, від 01.12.2015, від 01.01.2016, від 03.03.2016.

Відповідно до додаткової угоди від 03.12.2014 внесені зміни в п.6.3. договору в частині вартості послуг з теплопостачання: 1 Гкал – 1265,99грн. без ПДВ (1519,19грн. з ПДВ).

Згідно з умовами додаткової угоди від 16.03.2015: 1 Гкал – 1798,80грн. без ПДВ (2158,56грн. з ПДВ).

Відповідно до додаткової угоди від 01.04.2015: 1 Гкал – 1554,85грн. без ПДВ (1865,82грн. з ПДВ).

Згідно з умовами додаткової угоди від 21.05.2015: 1 Гкал – 1487,66грн. без ПДВ (1785,19грн. з ПДВ).

Відповідно до додаткової угоди від 23.10.2015: загальна опалювальна площа КП «РЖУК» по вул.Маяковського,17 складає 133,10 м2.

Згідно з умовами додаткової угоди від 01.12.2015: 1 Гкал – 1434,59грн. без ПДВ (1721,51грн. з ПДВ).

Відповідно до додаткової угоди від 03.03.2016: 1 Гкал – 1381,15грн. без ПДВ (1657,38грн. з ПДВ).

Пунктом 6.8. договору встановлено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов’язково вказувати номер рахунку, дату та призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача за договором з теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за теплову енергію в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (крім бюджетних установ).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.10.2014 і діє у частині постачання теплової енергії до -1.10.2017 року включно, а у частині розрахунків за теплову енергію - до їх повного здійснення (п.10.1 договору).

Належним чином засвідчена копія договору купівлі – продажу №438 від 01.10.2014 наявна в матеріалах справи, підписана сторонами та скріплена їх печатками.

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами включення опалення від 15.10.2015, від 21.10.2015 та від 23.10.2015.

За поставлену теплову енергію позивач відповідачу виставив рахунки разом з актами передачі- приймання виконаних робіт №438 від 30.10.2015 на суму 6426,70грн., від 30.11.2015 на суму 19453,04грн., від 31.12.2015 на суму 23137,07грн., від 29.02.2016 на суму 33638,27грн., від 29.02.2016 на суму -15184,02грн. та від 31.03.2016 на суму 6878,14грн.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Проте відповідач не виконав у повному свої зобов‘язання по договору та не оплатив у повному розмірі вартість отриманої теплової енергії, відповідно до виписки по особовому рахунку позивача КП «Родинська житлова управляюча компанія» оплатила послуги з теплопостачання 27.01.2016 на суму 10000,00грн.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські забов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Оскільки, відповідачем заборгованість за договором купівлі – продажу теплової енергії в гарячій воді №438 від 01.10.2014 у повному обсягу не оплачена, то у останнього виник основний борг у розмірі 64349,20грн.

Станом на момент розгляду справи, вказана обставина відповідачем не спростована, доказів оплати до матеріалів справи не надано, отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 64349,20грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, у зв’язку з тим, що відповідачем прострочено строк оплати заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 4410,33грн. за період з 01.10.2015 по 01.05.2016 та 3% річних у розмірі 1011,42грн. за період з 01.10.2015 по 01.06.2016.

Відповідно до п.7.2.7. договору у випадку прострочення виконання споживачем грошових зобов’язань сума заборгованості нараховується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, згідно зі ст.625 цивільного кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат у розмірі 4410,33грн. та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивачем при розрахунку не враховані п.п.6.6, 6.8 договору, тому не вірно визначені періоди нарахування інфляційних втрат та суми боргу.

Як роз'яснено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

За розрахунком суду: на суму 6426,70грн. за період з 08.11.2015 по 01.05.2016 у розмірі 508,04грн., на суму 19453,04грн. за період з 08.12.2015 по 01.05.2016 у розмірі 1126,19грн., на суму 23137,07грн. за період з 08.01.2016 по 01.05.2016 у розмірі 1169,33грн., на суму 23638,27грн. (відповідно до виставленого рахунку 29.02.2016 за послуги за січень 2016 року на суму 33638,27грн. та часткової оплати у розмірі 10000,00грн., яку позивач згідно з довідки – розрахунку заборгованості, підписаної головним бухгалтером та керівником відділу збуту, зарахував в частину погашення боргу за послуги з теплопостачання за січень 2016 року) за період з 08.02.2016 по 01.05.2016 у розмірі 973,15грн., на суму -15184,02грн. не нараховується, на суму 6878,14грн. за період з 08.04.2016 по 01.05.2016 у розмірі 240,73грн. Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 4017,44грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивачем не враховано того факту, що 2016 рік містить 366 днів, не враховані п.п.6.6, 6.8 договору, тому не вірно визначені періоди нарахування 3% річних.

За розрахунком суду: на суму 6426,70грн. за період з 08.11.2015 по 31.12.2015 (54 дні прострочення) у розмірі 28,52грн., за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 (153 дня прострочення) у розмірі 80,60грн., на суму 19453,04грн. за період з 08.12.2015 по 31.12.2015 (24 дня прострочення) у розмірі 38,37грн., за період з 01.01.2016 по 01.06.2016 (153 дня прострочення) у розмірі 243,96грн., на суму 23137,07грн. за період з 08.01.2016 по 01.06.2016 (146 днів прострочення) у розмірі 276,89грн., на суму 23638,27грн. (відповідно до виставленого рахунку 29.02.2016 за послуги за січень 2016 року на суму 33638,27грн. та часткової оплати у розмірі 10000,00грн., яку позивач згідно з довідки – розрахунку заборгованості, підписаної головним бухгалтером та керівником відділу збуту, зарахував в частину погашення боргу за послуги з теплопостачання за січень 2016 року ) за період з 08.02.2016 по 01.06.2016 (115 днів прострочення) у розмірі 222,82грн., на суму -15184,02грн. не нараховується, на суму 6878,14грн. за період з 08.04.2016 по 01.06.2016 (55 днів прострочення) у розмірі 31,00грн. Загальна сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача складає 922,16грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10063,50грн. за період з 15.10.2015 по 15.04.2016.

Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що згідно Закону України №543/96 – ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання у строки, зазначені у розділі 6 цього договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.2.8. договору неустойка нараховується теплопостачальною організацією протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивачем не враховано того факту, що 2016 рік містить 366 днів, не враховані п.п.6.6, 6.8 договору, тому не вірно визначені періоди нарахування та суми пені.

За розрахунком суду: на суму 6426,70грн. за період з 08.11.2015 по 31.12.2015 (54 дня прострочення) у розмірі 418,35грн., з 01.01.2016 по 15.04.2016 (106 днів прострочення) у розмірі 818,97грн., на суму 19453,04грн. за період з 08.12.2015 по 31.12.2015 (24 дня прострочення) у розмірі 562,81грн., за період з 01.01.2016 по 15.04.2016 (106 днів прострочення) у розмірі 2478,93грн., на суму 23137,07грн. за період з 08.01.2016 по 15.04.2016 (99 днів прострочення) у розмірі 2753,69грн., на суму 23638,27грн. (відповідно до виставленого рахунку 29.02.2016 за послуги за січень 2016 року на суму 33638,27грн. та часткової оплати у розмірі 10000,00грн., яку позивач згідно з довідки – розрахунку заборгованості, підписаної головним бухгалтером та керівником відділу збуту, зарахував в частину погашення боргу за послуги з теплопостачання за січень 2016 року ) за період з 08.02.2016 по 15.04.2016 (68 днів прострочення) у розмірі 1932,40грн., на суму -15184,02грн. не нараховується, на суму 6878,14грн. за період з 08.04.2016 по 15.04.2016 (8 днів прострочення) у розмірі 66,15грн. Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 9031,30грн.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню зі сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Родинська житлова управляюча компанія» (85310, Донецька область, м.Родинське, вул.Маяковського,17, код ЄДРПОУ 39262157 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства «Покровськтепломережа» (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул. Захисників України, буд.4а, код ЄДРПОУ 32213475) основний борг у розмірі 64349(шістдесят чотири тисячі триста сорок дев’ять)грн. 20коп., інфляційні втрати у розмірі 4017(чотири тисячі сімнадцять)грн. 44коп., 3% річних у розмірі 922(дев’ятсот двадцять дві)грн. 16коп., пеню у розмірі 9031(дев’ять тисяч тридцять одна)грн. 30коп. та судовий збір у розмірі 1351(одна тисяча триста п’ятдесят одна)грн. 86коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складання повного тексту рішення 12.08.2016.

Суддя Д.М. Огороднік