Рішення № 59631438, 01.08.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2016 Справа № 905/1713/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергозберігаючі технології»

про

стягнення 1 309 234,39 грн

за участю представників:

від позивача

не з'явились

від відповідача

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергозберігаючі технології» про стягнення заборгованості у розмірі 1294409,50 грн, 28% річних у розмірі 466277,29 грн та пені у розмірі 200968,51 грн.

21.06.2016 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач, у зв’язку зі здійсненим перерахунком заборгованості відповідача, зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача основний боргу розмірі 846409,50 грн, 28% річних у розмірі 328914,36 грн та пеню у розмірі 133910,53 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2016 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, подану 21.06.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу №350/2014 від 09.12.2014 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався, про дату, час та місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, телефонограма №896 від 04.07.2016, яка отримана представником відповідача, підпис представника відповідача в розписці про оголошення перерви в судовому 26.07.2016. В судовому засіданні 26.07.2016 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та необхідністю подати пояснення чи заперечення по справі та оголошено перерву в судовому засіданні до 01.08.2016.

В судове засідання, призначене на 01.08.2016, представник відповідача не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

09.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові енергозберігаючі технології» (покупець, відповідач) підписано договір купівлі-продажу №350/2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язується передати у власність покупця в обумовлені строки товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору предметом договору є визначений товар, найменування якого зазначається у Додатку № 1 до Договору, підписаному продавцем та покупцем.

Додатком №1 до Договору сторонами визначено найменування, кількість та ціну товару, що продається.

Згідно п. 2.1.Договору загальна вартість договору складає суму 1617876,00 грн у тому числі ПДВ - 20%.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1617876,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №3872 від 09.12.2014 на поставку товару на суму 1617876,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній, скріпленим печаткою підприємства, та довіреністю №96 від 09.12.2014 відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача не надано.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2 Договору платіж згідно даного Договору здійснюється в наступному порядку:

2.2.1 Покупець здійснює оплату розмірі 40% вартості товару, що складає - 647150,40 грн у тому числі ПДВ - 20% протягом 2-х банківських днів з моменту підписання даного Договору.

2.2.2 Покупець здійснює оплату розмірі 30% вартості товару, що складає - 485362,80 грн у тому числі ПДВ - 20% у строк до 15-20 січня 2015 року, але не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання даного Договору.

2.2.3 покупець здійснює оплату розмірі 30% вартості товару, що складає - 485362,80 грн у тому числі ПДВ - 20% до 15-20 лютого 2015 року.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №3872 від 09.12.2014 відповідач зобов’язаний був в наступному порядку:

- 40% вартості товару, що складає - 647150,40 грн до 11.12.2014;

- 30% вартості товару, що складає - 485362,80 грн до 23.01.2015 (оскільки п.2.2.2 Договору встановлено строк оплати до 15-20 січня 2015 року, але не пізніше 30 банківських днів з моменту підписання даного Договору, а 30-им банківським днем з дати підписання Договору є 23.01.2015);

- 20% вартості товару, що складає 485362,80 грн до 20.02.2015.

Відповідно до п. 2.3 Договору датою оплати вважаться дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов’язаний сповістити продавця про проведені платежі шляхом передачі йому факсом або електронним повідомленням копії своїх виконаних платіжних доручень.

Як свідчить довідка №01-14.4/2529-БТ від 17.06.2016ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» за період з 01.12.2014 по 16.06.2016 відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №350/2014, а саме: 10.12.2014 перерахував 550000,00 грн, 11.12.2014 - 97150,40 грн, 24.02.2015 - 70725,60 грн, 08.10.2015 - 100000,00 грн, 30.10.2015 - 100000,00 грн), а всього сплатив кошти за поставлений товар у сумі 917876,00 грн.

Таким чином станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором купівлі-продажу №350/2014 від 09.12.2014 у розмірі 700000,00 грн.

Крім того, згідно з п. 2.3 Договору сторони домовились, що у разі зміни (збільшення або зменшення) курсу гривні по відношенню до Долар (США), встановленого НБУ на день оплати, більш, ніж на 2% в порівнянні з курсом гривні встановленого НБУ на день розрахунку вартості товару, вартість товару змінюється за наступною формулою:

S1 = (A1/ A0) * S0, де:

S0 - первісна вартість товару у гривні

S1 - вартість товару на момент оплати в гривні

A1 - курс гривні по відношенню до Долар (США), встановлений НБУ на момент оплати

A0 - курс гривні по відношенню до Долар (США), встановлений НБУ на момент розрахунку вартості товару (1Долар (США) = 15,41грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі №3-141гс11 положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони дійшли згоди про те, що зобов'язання за даним Договором має бути виконане у гривні, з урахуванням курсу долара США на час укладення договору та на день надходження коштів за поставлений товар на розрахунковий рахунок продавця, що відповідає наведеним вище вимогам законодавства.

З урахуванням наведених вище умов Договору, позивач отримав право на одержання оплати за поставлений товар у відповідності до пункту 2.3 Договору, оскільки курс гривні до долара США на дату кожної з вищевказаних часткових оплат збільшився більше, ніж на 2%, а у відповідача виник обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням курсової різниці у день здійснення відповідної оплати.

Як вбачається з розрахунку суми основного боргу, наведеного у заяві про зменшення позовних вимог, на підставі п. 2.3 Договору на суми здійснених відповідачем оплат товару позивачем нараховано суму збільшеної заборгованості з урахуванням зміни офіційного курсу НБУ гривні до долара США більше ніж на 2% на дату кожної з оплат, у наступних розмірах:

- на оплату в сумі 70725,60 грн, сплачену відповідачем 24.02.2015, позивачем нараховано курсову різницю – у розмірі 59409,50 грн;

- на суму 100000,00 грн, сплачену відповідачем 08.10.2015, позивачем нараховано курсову різницю – у розмірі 38000,00 грн;

- на суму 100000,00 грн, сплачену відповідачем 30.10.2015, позивачем нараховано курсову різницю - 49000,00 грн.

Перевіривши даний розрахунок, суд визнає його невірним, у зв’язку з наявністю арифметичних помилок та невірним зазначенням офіційного курсу НБУ гривні до долара США станом на дні оплат.

Так, станом на 24.02.2015 вартість 100 дол. США за офіційним курсом НБУ становила 2829,1218 грн; станом на 08.10.2015 - 2127,0167 грн; станом на 30.10.2015 - 2290,3985 грн.

1) Розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням зміни курсу гривні до долара США на здійснений 24.02.2015 платіж в сумі 70725,60 грн: (28,291218/15,41) х 70725,60 = 129845,12 грн.

Курсова різниця в даному випадку становить 59119,52 грн (129845,12 грн - 70725,60 грн).

2) Розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням зміни курсу гривні до долара США на здійснений 08.10.2015 платіж в сумі 100000,00 грн: (21,270167/15,41) х 100000,00 = 138028,34 грн

Курсова різниця в даному випадку становить (138028,34 грн - 100000,00 грн) - 38028,34 грн.

3) Розрахунок суми основної заборгованості з урахуванням зміни курсу гривні до долара США на здійснений 30.10.2015 платіж в сумі 100000,00 грн: (22,903985/15,41) х 100000,00 = 148630,66 грн

Курсова різниця в даному випадку становить (148630,66 грн - 100000,00 грн) – 48630,66 грн.

З урахуванням викладеного, сума збільшеної заборгованості з урахуванням зміни курсу гривні до долара США (курсова різниця) на платежі здійснені 24.02.2015 та 30.10.2015, підлягає стягненню у розмірі, визначеному судом, а саме 107750,18 грн (59119,52 грн + 48630,66 грн).

За здійсненим судом розрахунком суми збільшення заборгованості з урахуванням зміни курсу гривні до долара США на платіж здійснений 08.10.2015, розмір вказаної суми є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення (38000,00 грн).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості з урахуванням суми збільшення заборгованості, у зв’язку зі зміною офіційного курсу НБУ гривні до долара США станом на дні часткових оплат підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 845750,18 грн (залишок несплаченої заборгованості у розмірі 700000,00 грн + курсова різниця у розмірі 145750,18 грн (59119,52 грн + 38000,00 грн + 48630,66 грн).

В іншій частині вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості з урахуванням суми збільшення заборгованості задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

Позивач також просить стягнути з відповідача 28% річних за користування грошовими коштами у розмірі 328914,36 грн та пеню у розмірі 200968,51 грн.

Згідно з п. 6.5 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобов’язаний сплатити продавцю відсотки за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 28%річних з неоплаченої частини вартості товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку у п. 6.5 Договору сторонами погоджений інший розмір процентів річних, а саме 28% річних.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 28% річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строки настання платежу за поставлений за Договором товар (вище судом встановлено строки, у які відповідач зобов’язаний був оплатити поставлений товар з урахуванням умов п. 2.2 Договору), не враховано, що в 2016 році 366 днів, а також невірно визначено суму заборгованості, що підлягала сплаті з урахуванням курсової різниці. Крім того, позивачем неправомірно нараховано 28% річних на суми заборгованості з урахуванням курсової різниці до моменту здійснення відповідачем часткових оплат, оскільки у відповідача виник обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням курсової різниці у день здійснення відповідної оплати, а тому розміри курсової різниці можливо було визначити лише з дат здійснення часткових оплат.

За здійсненим судом перерахунком 28% річних, з урахуванням вищенаведеного, розмір 28% річних становить 320021,61 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2 Договору у разі прострочення оплати товару згідно з п. 2 даного договору покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення від суми несвоєчасної оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Визначений сторонами у Договорі розмір пені - 1% за кожен день прострочення від суми несвоєчасної оплати за період її нарахування позивачем перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Зі здійсненого позивачем розрахунку пені вбачається, що вказаний розрахунок здійснено за подвійною обліковою ставкою НБУ, однак суд визнає його невірним, у зв'язку з невірним визначенням строку настання платежу за поставлений за Договором товар (вище судом встановлено строки, у які відповідач зобов’язаний був оплатити поставлений товар з урахуванням умов п. 2.2 Договору), а також невірним визначенням суми заборгованості, що підлягала сплаті з урахуванням курсової різниці. Крім того, позивачем неправомірно нараховано пеню на суми заборгованості з урахуванням курсової різниці до моменту здійснення відповідачем часткових оплат, оскільки у відповідача виник обов’язок сплатити суму боргу з урахуванням курсової різниці у день здійснення відповідної оплати, а тому розміри курсової різниці можливо було визначити лише з дат здійснення часткових оплат.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 124538,44 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 28% річних та пені задоволенню не підлягають, у зв’язку їх з безпідставністю.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при поданні даного позову позивачем згідно платіжного доручення №615 від 30.03.2016 сплачено судовий збір у розмірі 31750,14 грн.

Судом розглядались позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням відсотків річних та пені у загальній сумі 1309234,39 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Розмір судового збору за розгляд вказаних вимог становить 19638,52 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заяві про зменшення позовних вимог позивачем також заявлено клопотання про повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 12111,62 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові енергозберігаючі технології» (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 8, кабінет №25, ідентифікаційний код 36167721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, ідентифікаційний код 33399780) заборгованість у розмірі 845750 (вісімсот сорок п’ять тисяч сімсот п’ятдесят) грн 18 коп., 28% річних у розмірі 320021 (триста двадцять тисяч двадцять одна) грн 61 коп., пеню у розмірі 124538 (сто двадцять чотири тисячі п’ятсот тридцять вісім) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 19353 (дев’ятнадцять тисяч триста п’ятдесят три) грн 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Далгакиран компресор Україна» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, ідентифікаційний код 33399780) 12111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) грн 67 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.08.2016

Суддя М.В. Сажнева