Постанова № 59625446, 10.08.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Котик Л.О.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"10" серпня 2016 р. Справа № 556/670/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Малахової Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "24" березня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області (далі-УПФ) у поновленні виплати пенсії та зобов'язання відновити пенсійні виплати з 1 червня 2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області щодо невиплати ОСОБА_3 пенсії з 18 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18 серпня 2015 року по 31 грудня 2015 року. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області 551,20 судового збору, згідно Закону України "Про судовий збір".

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 травня 2016 року апеляційну скаргу Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області повернуто після залишення її без руху.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п.1 постанови КМУ від 16.12.2015 року № 1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" реорганізовано шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України. Зокрема, в додатку 1 вказаної постанови управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі та управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовськ реорганізуються у Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 25 грудня 2007 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області та є інвалідом третьої групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.3-4, 8-9).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 займає посаду начальника відділу праці, зайнятості населення та сімейної політики управління соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації, є державним службовцем, і перебуває на цій посаді на час судового розгляду.

З 01 квітня 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року.

У зв'язку з чим, 18 серпня 2015 р. ОСОБА_3 звернулася до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом від 22.02.2016 р. №497/05 їй було відмовлено.

Вказана обставина стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на поновлення та виплату спірної пенсії, з врахуванням меж строків звернення до суду, з 18 серпня 2015 р. по 31 грудня 2015 р., оскільки з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст.47 ст.54 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_3 вказаної пенсії відсутні. Однак, з 01 січня 2016 р. пенсія позивачу поновленню не підлягає у зв'язку із прийняттям нових нормативних документів.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Цим законом до абзацу другого частини 1 статті 47 Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були внесені зміни, якими встановлено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Водночас, пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу", "Про прокуратуру"; "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України"; "Про Кабінет Міністрів України"; "Про судову експертизу"; "Про Національний банк України"; "Про службу в органах місцевого самоврядування"; "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що вона чітко визначає подію з ненастанням якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів" та інших спеціальних законів.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У зв'язку із цим, необхідно констатувати, що вказаний в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про державну службу" та інших спеціальних Законів щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

Враховуючи те, що з 01.06.2015 року для позивача як державного службовця скасовано норми, що передбачають право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів прийшла до висновку, що відсутні правові підстави для припинення виплати позивачу пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв'язку з чим відпали підстави для призупинення виплати йому пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з п.6 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Згідно ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 4.Х1.195( (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2016 року справа №333/6710/15-а.

Однак, відповідно до ст.47 Закону №1058 (у редакції цієї статті згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі -Закон №911) визначено, що тимчасово з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Статтею 46 та п.6 ст.92 Конституції України вихначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Відтак, згідно із абзацами 2 і 3 ст.47 Закону №1058 (в редакції цієї статті згідно із змінами внесеними п.22 розділу І Закону №911) з 1 січня 2016 року позивачу, який працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу", призначена пенсія по інвалідності не виплачується відповідачем правомірно.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок про безпідставність вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відновити їй виплату пенсії по інвалідності з 1 січня 2016 року.

Частиною другою ст.99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області з заявою про поновлення виплати пенсії 18.02.2016 р. та в позові просила задовольнити вимоги з 01.06.2015 року. Клопотання про поновлення строку звернення до суду нею не заявлялося.

У відповідності до ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається (перераховується) з дня звернення за пенсією. Перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки ОСОБА_3 звернулася до суду 25.02.2016 року, то її порушені права та інтереси підлягають захисту з 01 вересня 2015 р. по 31 грудня 2015 року.

Що ж стосується стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області 551,20 судового збору згідно Закону України "Про судовий збір", то суд дійшов помилкового висновку.

За матеріалами справи ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи захворювання пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та має посвідчення 1 категорії, особи яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС (а.сп.8-9).

Відповідно до ч.10 п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати судового збору при поданні позовної заяви ОСОБА_3 у сумі 551, 20 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно стягнув з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області 551,20 грн. судового збору. Постанова в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "24" березня 2016 р. змінити в частині дати відновлення нарахування та виплати ОСОБА_3 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначивши про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області відновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3 з 01 вересня 2015 року.

Скасувати постанову в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області 551,20 грн. судового збору згідно Закону України "Про судовий збір".

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/ Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області вул. Соборна, 28,смт. Володимирець,Рівненська область,34300

- ,