Рішення № 59590456, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Камбулов Д.Г.

№22-ц/796/9054/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №756/5627/15 -ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Іванченка М.М., Слободянюк С.В.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило у рахунок погашення заборгованості за кредитом та процентами у сумі 105 912,90 доларів США, пені у сумі 105 008 грн. 80 коп. та комісії у сумі 32 895 грн. 30 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 червня 2010 року, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та вирішити питання судових витрат.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року, позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 08/07/840 у сумі 105 912,90 доларів США - за тілом кредиту та процентами, 105 008 грн. 80 коп. - пені та 32 895 грн. 30 коп. - комісії перед ПАТ АБ «Укргазбанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 червня 2010 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрованого за реєстровим № 6878, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує на те, що справа на порушення ч.3 ст. 11-1, п.5 ч.1 ст.20 ЦПК України ЦПК України розглянута суддею, не визначеному автоматизованою системою документообігу суду, оскільки жодних документів про розподіл справи судді Камбулову Д.Г., який розглянув справу, матеріали справи не містять, а відтак справа вирішена неповноважним суддею, який підлягав самовідводу і розглядати справу та ухвалювати рішення в ній права не мав.

Крім того, на порушення ст.218 ЦПК України районний суд, не зазначивши у вступній частині короткого тексту рішення про участь у справі залученої судом третьої особи ОСОБА_1, змінив своє рішення, вказавши цю третю особу вже в повному тексті рішення.

Рішення районного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не містить визначення ціни предмету іпотеки, що суперечить також правовим висновкам, видаленим в постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року справа № 6-340цс15 (ЄДРСР № 53455590); від 23 грудня 2015 року по справі № 6-1205цс15 (ЄДРСР № 54630992).

Вважає, що суд не навів в рішенні переконливих мотивів, не зазначив у рішенні логіки, за якою обтяження рухомого майна, а саме: майнових прав на отримання ОСОБА_1 двокімнатної квартири АДРЕСА_2, пов'язане із набуттям нею у власність квартири АДРЕСА_1, що в м. Києві та не зазначив жодного доказу тотожності цих номерів квартири та будинку, встановив обставини реєстрації обтяження спірної квартири на підставі доказів реєстрації обтяження майнових прав за договором, які не можуть бути належними та допустимими доказами реєстрації обтяження спірної квартири, а замість того, обтяження майнових прав припинилось за законом, відповідно до ст.19 Закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень», оскільки право власності на квартиру може виникнути лише після введення будинку в експлуатацію, а предметом даного позову є немайнові права.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте, в повній мірі зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 27 лютого 2007 року між Акціонерним банком «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08/07/840, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 98 670 доларів США зі строком повернення до 27 лютого 2022 року.

На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 27 лютого 2007 року між тими самими сторонами укладено договір іпотеки № 752019, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку майнові права за договором про участь у фонді фінансування будівництва «Столиця-1» виду А від 09 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ КБ «Столиця».

За умовами договору про участь у фонді фінансування будівництва ОСОБА_1 отримала майнові вимоги щодо обов'язку забудовника після закінчення будівництва передати у її власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Обтяження нерухомого майна (майнових прав) іпотекою зареєстровано 27 лютого 2007 року у державному реєстрі іпотек за реєстраційним № 4557171, a також 05 березня 2007 року - у державному реєстрі обтяжень рухомого майна за реєстраційним № 4591139.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх обов'язків за кредитним договором, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2011 року (з урахуванням рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2011 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2011 року) із ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» стягнуто 105 912,90 доларів США заборгованості за кредитом та процентами, 105 008 грн. 80 коп. пені, 32 895 грн. 30 коп. комісії та вирішено питання про розподіл судових витрат. Вказаними рішеннями у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет Іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах із початковою ціною продажу у розмірі 730 300 грн.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ АБ «Укргазбанк» зазначило, що під час виконання вищевказаних судових рішень з'ясувалося, що 22 червня 2010 року вказана квартира була відчужена ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрованого за № 6878.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення (частина четверта статті 631 Цивільного Кодексу України).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про іпотеку» передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши факт переходу до ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки, суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст.. 23 Закону України «Про іпотеку» та задоволення указаного позову.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходять до правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 1239цс16.

З наведених підстав оскаржуване судове рішення в цій частині не можна визнати законними і обґрунтованими.

Таким чином, резолютивна частина рішення має бути змінена шляхом доповнення про стягнення заборгованості на предмет іпотеки за початковою ціною, визначеною у договорі, у розмірі 730 300,00 грн.

Окрім того, враховуючи часткову обґрунтованість скарги, колегія ухвалює рішення відповідно до статті 307 ЦПК України із скасуванням ухвали апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року відповідно до ч.2 ст.318 ЦПК України.

Згідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Умовами ч.1 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з позивача ПАТ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 267 гривень 96 копійок.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року в даній справі скасувати.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року змінити та викласти резолютивну частину рішення наступним чином.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 лютого 2007 року № 08/07/840 у сумі 105 912,90 доларів США - за тілом кредиту та процентами, 105 008 грн. 80 коп. - пені та 32 895 грн. 30 коп. - комісії перед ПАТ АБ «Укргазбанк» звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 червня 2010 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрованого за реєстровим № 6878, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 730 300 гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 267 гривень 96 копійки.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді