Ухвала суду № 59589476, 09.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/26598/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Передові технології ТД" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Передові технології ТД" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2015 року №0001272202 прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Передові технології ТД» судові витрати в сумі 3 448,21 грн. (три тисячі чотириста сорок вісім грн двадцять одна коп) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Передові технології ТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Аквен Інтер» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, ТОВ «Інвестиції третього тисячоліття», ТОВ «Еталонтрейд» за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, ПП «Сімплікс», ТОВ «Ензо Трейд», ТОВ «Еталонтрейд» за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17 лютого 2015 року № №173/26-54-22-02/33938142, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України в частині завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Сімплікс», ТОВ «Еталонтрейд», ТОВ «Аквен Інтер», ТОВ «Ензо Трейд» за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року на загальну суму 162 267 грн.; неможливість включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування у 2014 році сум по взаємовідносинах з ТОВ «Сімплікс», ТОВ «Еталонтрейд», ТОВ «Аквен Інтер», ТОВ «Ензо Трейд» за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року відповідно до п. 138.1, п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

На підставі складеного акту перевірки, 27 лютого 2015 року відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001272202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 202 835 грн. (за основним платежем 162 267 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40 568 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Сімплікс», ТОВ «Еталонтрейд», ТОВ «Аквен Інтер», ТОВ «Ензо Трейд».

Сплачені за результатом господарських операцій з придбання послуг кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Так, між позивачем та ТОВ «Ензо Трейд» було укладено договори від 05 липня 2014 року №186/31 та від 10 вересня 2014 року №1009/1, предметом яких є виконання за завданням замовника (позивача) робіт з анодування алюмінієвого профілю (гальванопокриття); від 01 вересня 2014 року №0109/1, предметом якого є поставка пакувальних матеріалів: картон пакувальний в асортименті, фарба порошкова в асортименті.

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття робіт, податкові накладні; видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та накладні переміщення з переробки, копії яких долучено до матеріалів справи. Крім того, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних з перевезення алюмінієвого профілю від ТОВ «Ензо Трейд» позивачу.

Також, між позивачем та ТОВ «Аквен Інтер» укладено договір від 05 липня 2014 року №186/31, предметом якого є поставка ТМЦ, а саме: фарби порошкової в асортименті.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: рахунку-фактури, видаткової та податкової накладної.

Між позивачем та ПП «Сімплікс» укладено договір поставки від 01 вересня 2014 року №214, предметом якого є поставка пресового інструменту (фільєри) в асортименті.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Передові технології ТД» та ТОВ «Еталонтрейд» укладено договір купівлі-продажу від 08 січня 2014 року №106, предметом якого є поставка алюмінієвого профілю.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, рахунків. Крім того, позивачем надано суду копію сертифікату відповідності на профілю пресованого з алюмінієвих сплавів.

Так, при перевірці відповідач дійшов висновку про безтоварність правочинів позивача із вказаними контрагентами, оскільки постачальником ТОВ «Ензо Трейд» у липні 2014 року було ТОВ «Безпека Профі» щодо якого встановлено здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам; встановлено відсутність у ТОВ «Ензо Трейд» інформації про складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, необхідних для здійснення господарської діяльності; місцезнаходження товариства встановити не вбачається можливим; позивачем не надано до перевірки товарно-транспортні накладні на підтвердження факту перевезення придбаного у ПП «Сімплікс», ТОВ «Еталонтрейд» товару; відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» основним постачальником ПП «Сімплікс» було ТОВ «ОТК Україна» щодо якого встановлено маніпулювання податковою звітністю.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, "Передові технології ТД" зареєстроване як юридична особа з 07 грудня 2005 року (код ЄДРПОУ 33938142).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є орендарем нежитлового приміщення: частини виробничої площі випробувального цеху за адресою: м. Київ, проспект Возз'єднання 15/17 відповідно до договору оренди від 07 квітня 2014 року №903; видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля металами та металевими рудами, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, оброблення металів і нанесення покриття на метал, механічне оброблення металевих виробів.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем з позовом та з апеляційною скаргою на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.