Ухвала суду № 59589475, 09.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1438/16 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.

при секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 20 січня 2016 року звернулася до відповідача з трьома інформаційними запитами на ім'я головного лікаря ОСОБА_4, надіславши їх листом з рекомендованим повідомленням.

У вказаних листах позивач просила: надіслати листом на ім'я ОСОБА_3 медичну інформацію про ОСОБА_3 та ОСОБА_5, проінформувати коли він може ознайомитись із медичною документацією ОСОБА_5

На вказану в запитах адресу медичним об'єднанням було направлено відповідь, листом №12 від 26.01.2016 року, якою повідомлено позивача про те, що особа запитувача не ідентифікована і про неможливість розголошення інформації, що становить лікарську таємницю, у зв'язку з чим просив заявника з'явитись до канцелярії медоб'єднання для особистої подачі таких інформаційних запитів, оскільки вважає їх письмову форму - неналежною.

Зі змісту вказаного листа слідує, що відповідач не надав позивачу ніякої відповіді на запит - ні щодо змісту запитуваної інформації, ні щодо порядку їх отримання, а сам лист містив лише роз'яснення щодо форми самих запитів.

Позивач, не погоджуючись із наданою відповіддю та вважаючи, що відповідач порушив його право на отримання інформації, передбаченого йому Конституцією України та Законом України «Про звернення громадян», звернувся з позовом до суду, що стало предметом розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 ЗУ «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР, встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно абзаців 1 та 6 статті 5 ЗУ «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно зауважив, що вимога відповідача про з'явлення позивача до канцелярії медоб'єднання є протиправною, оскільки статтею 5 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, отже запитувач має право самостійно вибрати спосіб такого звернення. Інших вимог законодавством, що регулює спірні правовідносини, не встановлено.

Приписами абз. 7 статті 5 ЗУ «Про звернення громадян», встановлено, що зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Колегією суддів встановлено, що звернення позивача відповідають вимогам, встановленим абзацу 7 статті 5 ЗУ «Про звернення громадян», оскільки містять всі необхідні реквізити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був надати відповіді на поставлені в інформаційних запитах питання зважаючи ще й на те, що питання, коли позивач може ознайомитись із медичною документацією ОСОБА_5, не може містити лікарської таємниці та конфіденційної інформації.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

ОСОБА_6