Рішення № 5957265, 03.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/27103.06.09 За позовом прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Фонду державного майна України

2) Київського державного підприємства "Ізумруд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант"

про стягнення 616 185,70 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриГаврюшенко Г.В.(прок. відд. прокуратури Святошинського р-ну м. Києва)

Від позивача-1Прасол О.С.(дов. від 05.12.2008)

Від позивача-2 Чулов Г.В.(дов. від 25.11.2008)

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Прокурор Святошинського району м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Київського державного підприємства "Ізумруд" звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 205 від 17.11.2006 у розмірі 616 185,70 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2009 порушено провадження у справі №50/271 та призначено її до розгляду на 29.04.2009.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2009 не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури і дали пояснення по справі.

Представник позивача-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Представник позивача-2 подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 616 185 (шістсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок основної заборгованості, 98 589 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 71 копійка пені за прострочення платежу, 71 970 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят) гривень 49 копійок збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання.

Із-за неявки відповідача розгляд справи було відкладено на 03.06.2009.

03.06.2009 в судове засідання прибули представники позивачів та прокуратури і дали додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 03.06.2009 представник прокуратури подав клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить: стягнути з відповідача на користь позивача-2 616 185 (шістсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок основної заборгованості, 98 589 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 71 копійка пені за прострочення платежу, 71 970 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят) гривень 49 копійок збитків від інфляції. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Слід зазначити, що відповідач в судові засідання 29.04.2009 та 03.06.2009 не зявився, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представники позивачів та прокуратури заявили спільне клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від відшкодування завданих збитків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивачів та прокуратури обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача-1, позивача-2 та прокуратури, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2006 між Київським державним підприємством "Ізумруд"(далі-позивач, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (далі-відповідач, покупець за договором) було укладено договір № 205(далі договір).

Згідно пункту 1.1. договору постачальник взяв на себе обовязок поставляти, а покупець зобовязався одержати діаманти та оплатити згідно узгоджених сторонами специфікацій на кожну окрему партію.

Відповідно до додатку №1 до договору розділ І договору доповнено правом позивача, по домовленості сторін, поставляти відповідачу алмази та відходи від обробки алмазної сировини по договірним цінам, а відповідач зобов'язувався проводити оплату згідно документів позивача.

Пунктами 2.2.-2.3. договору встановлено, що поставка для постачальника вважається виконаною в день передачі товару покупцю. Передача постачальником цінних посилок перевізнику проводиться на складі постачальника по довіреності покупця.

На виконання умов вказаного договору та додатку до нього позивач поставив відповідачу, а відповідач отримав товар на загальну суму 616 185,70грн.

Вказаний факт підтверджується наказом №1 від 21.01.2008 на відпущення відповідачу товару на загальну суму 616 185,70 грн., довіреністю на отримання товару серії НБД № 785280 від 21.01.2008, рахунком № 46 від 21.01.2008 на суму 616185,70 грн. та накладною № 1 від 21.01.2008(копії вказаних документів в матеріалах справи).

Вищевказані документи приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Згідно п. 3.3 договору покупець проводить оплату за поставлений товар в гривнях по курсу долара США на день відпуску товару зі складу постачальника протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Однак, в порушення умов договору відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар і станом на день подачі позовної заяви заборгованість відповідача становила 616185,70 грн., що підтверджується крім іншого наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2008, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками даних господарюючих субєктів.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 616185,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивачів та прокурора про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 616185,70 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 71970,49 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача-2 та прокуратури відповідно до збільшених позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 98589,71 грн. за період прострочення з 20.02.2009 по 01.11.2008. Термін прострочення становить 255 днів.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами у договорі не встановлено про продовження терміну нарахування пені у строк понад 6 місяців за прострочення виконання зобов'язання.

Сторонами погоджено та викладено у п. 6.1. та 6.2. договору, що у випадку прострочення оплати суми боргу за отриманий товар відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У всьому, що не передбачено даним договором сторони при виконанні договору керуються чинним законодавством України.

Здійснений позивачем-2 та прокурором розрахунок пеня за термін у 255 днів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд самостійно здійснив розрахунок даних санкцій за термін 182 дні(6 місяців), які становлять:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

616185.720.02.2008 - 29.04.20087010.0 %0.055 %*23723,15

616185.730.04.2008 - 19.08.200811212.0 %0.066 %*45548,45

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 69271,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 6.1.), а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку суду в сумі 69271,60 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають частковому задоволенню в повному обсязі у відповідності до збільшених позовних вимог позивача-2 та прокуратури.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом стягуються понесені позивачем за первісним позовом витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 33445234) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Київського державного підприємства "Ізумруд"(вул. Сімї Сосніних, 11, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 19454139, р/р 260083011886 а акціонерному банку «Таврика», МФО 300788) основний борг в сумі 616185 (шістсот шістнадцять тисяч сто вісімдесят пять) грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 71970 (сімдесят одна девятсот сімдесят) грн. 49 коп., пеню в розмірі 69271(шістдесят девять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 60 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія - Діамант" (вул. Пшенична, 2, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 33445234) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 7 574 (сім тисяч пятсот сімдесят чотири) грн. 28 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 18.06.2009