Рішення № 5957169, 09.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.09 Справа№ 25/32

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (м.Київ)

до відповідача:Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 5 682,60 грн.

суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є. Представники:

позивача: не з”явився

відповідача:не зявився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (м.Київ) до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 5 682,60 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.02.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 25.02.2009 року. У звязку з відсутністю представника відповідача, ухвалою суду від 25.02.2009 року розгляд справи відкладено до 02.03.2009 року. Ухвалою від 02.03.2009 року розгляд справи відкладено до 06.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 06.03.2009 року розгляд справи відкладено до 30.03.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 30.03.2009 року розгляд справи відкладено до 09.04.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.02.2009 року, про відкладення від 25.02.2009 року, від 02.03.2009 року, від 06.03.2009 року, від 30.03.2009 року в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.04.2009 року за вх.№7423 позивач подав письмове пояснення по справі, в якому просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 19.02.2009 року, про відкладення від 25.02.2009 року, від 02.03.2009 року, від 06.03.2009 року, від 30.03.2009 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, відповідно до ст.64 ГПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4030690 від 24.02.2009 року, №4048447 від 03.03.2009 року, №4056738 від 06.03.2009 року, №4084553 від 16.03.2009 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.04.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

22.05.2003 року між Закритим акціонерним товариством “Оболонь” (надалі власник) з однієї сторони, Львівською оптово-торговою базою “Оболонь” (надалі орендодавець) та суб”єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі орендар) укладено трьохсторонню угоду про оренду холодильного обладнання №1684/101/23 (надалі-угода).

У відповідності до п.1.1 Угоди, орендодавець передав орендарю в оренду для охолодження та зберігання продукції ЗАТ “Оболонь” та продукції дочірніх підприємств фірмове холодильне обладнання у кількості 1 (одна) шт. вартістю, згідно п.1.1, 1.2 угоди 600 доларів США, що підтверджується довіреністю ЯЖД №756701 від 22.05.2003 року та накладною №23/Х від 22.05.2003 року.

Згідно п.7.3 угоди про оренду холодильного обладнання, орендар (відповідач) повинен був розмістити холодильну шафу за адресою: м.Львів, вул.Мишуги,1 та використовувати дане холодильне обладнання тільки для зберігання та охолодження продукції ЗАТ “Оболонь” та продукції його дочірніх підприємств.

Відповідно до акту контрольної перевірки від 06.02.2008 року холодильне обладнання за зазначеною адресою виявлено не було.

Пояснень про причини відсутності доступу до холодильного обладнання за адресою, яка зазначена в угоді про оренду, з боку відповідача не надійшло.

У відповідності до п.3.4.11 угоди, вартість обладнання відшкодовується орендарем орендодавцю або власнику при відмові орендаря повернути обладнання орендодавцю або власнику на їх вимогу.

З метою повернення обладнання або відшкодування його вартості з боку ЗАТ “Оболонь” на адресу відповідача 26.01.2009 року було направлено претензію №5 з вимогою сплатити вартість неповерненого обладнання у сумі 4 620 грн. (600 доларів США по курсу 7,70 грн. за 1 доллар США на день виставлення претензії).

Вимога про повернення обладнання або відшкодування його вартості у випадку неможливості його повернення (претензія №5 від 26.01.2009 року) була надіслана поштою на адресу відповідача 26.01.2009 року.

Отже, як стверджує позивач, на підставі ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був або повернути обладнання, або відшкодувати його вартість позивачу у строк до 02.02.2009 року, однак, відповідач не виконав покладені на нього обов”язки: обладнання не повернув та не відшкодував його вартість позивачеві, та не надав жодної інформації щодо невиконання свої договірних зобов”язань.

Згідно п.3.3.1 угоди про оренду, при порушенні умов оренди, в тому числі нерозміщення холодильного обладнання за адресою, вказаною в угоді, орендар зобов”язується сплатити орендодавцю або власнику обладнання штраф у розмірі 15% від вартості обладнання, який складає 90 доларів США, що становить в гривневому еквіваленті 693,00 грн. (курс долара США по відношенню до гривні на дату написання позовної заяви становить 7,70 грн. за 1 долар США).

Відповідно до п.5.2 угоди про оренду, у випадку прострочення повернення орендодавцю обладнання, орендар сплачує на користь орендодавця або власника штраф у розмірі 1% від вартості обладнання за кожний день прострочення обладнання.

Оскільки, відповідач, як орендар, до цього часу не повернув обладнання та не сплатив його вартість, розмір штрафу за прострочення обладнання складає 48 доларів США, що становить гривневий еквівалент 369,60 грн.

Отже, загальна сума заборгованості станом на момент пред”явлення позову становить 5 682,60 грн.

Відповідно до п.6.1 угоди, угода укладалася терміном на один рік, але при відсутності заперечень сторін, вона продовжує свою дію на новий річний термін.

Однак, з огляду на те, що жодна зі сторін угоди не заявила про свій намір припинити дію угоди, та, відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Тобто, таким чином, як стверджує позивача, угода продовжувала діяти до моменту подання даної позовної заяви.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу, не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 5 682,60 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (м.Київ) до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 5 682,60 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав квитанції №993 від 11.02.2009 року на суму 102 (сто дві) грн. 00 коп. про сплату державного мита, та №994 від 11.02.2009 року на суму 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства “Оболонь” (04655, м.Київ, вул.Богатирська,3; р/р 26001000050001 в Оболонській філії АТ “Укрінбанк” м.Києва, МФО 322993, код 05391057) - борг у розмірі 5 682 (п”ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 60 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.