Ухвала суду № 59538214, 08.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 361/973/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Маценко Н.П. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДСНС України у Київській області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДСНС України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДСНС України у Київській області про визнання протиправною відмови ГУ ДСНС України у Київській області від 09.12.2015 року надати довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках із включенням відомостей про отримання винагороди за максимально допустиму дозу радіації у сумі 500 карб. та зобов'язання ГУ ДСНС України у Київській області надати позиивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках із включенням відомостей про отримання винагороди за максимально допустиму дозу радіації у сумі 500 карб.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено частково.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане 28.12.2015 року та вкладка до посвідчення НОМЕР_2.

Згідно із довідкою Сер. КИО-І за № 186069 позивач є інвалідом другої групи з 16.12.2002 року; причина інвалідності захворювання пов'язане із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до маршрутного листа від 10.12.2015 року підполковник внутрішньої служби ОСОБА_2 брав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився у 30-ти км зоні відчуження ЧАЕС з 26 по 27 квітня 1986 року (номер наказу 386-86) кількість днів - 2; отримана доза опромінення складає 26,96 Бер. Інформація щодо отримання вказаної дози опромінення підтверджується також і карточкою обліку доз радіаційного опромінення.

09.12.2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу в зоні відчуження з урахуванням всіх виплат.

15.12.2015 року ГУ ДСНС України у Київській області видало позивачу довідку про заробітну плату одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження у 1986-1990 роках згідно із якою заробітна плата у зоні відчуження складає 81,60 карб.

Статтями 21 та 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що видача довідок про період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами.

Частиною 1 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Так, абзацом першим пункту 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 № 0149 «Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», було наказано, зокрема, міністру внутрішніх справ Української PCP дозволяти за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, що зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у III зоні небезпеки у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Абзацом другим пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - III зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.

Крім того, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, установ та організацій, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища» встановлено, що оплата праці працівників, зайнятих на роботах в третій, другій та першій зонах небезпеки, здійснюється відповідно у чотирьох-, трьох- і двохкратному розмірах, понад середньомісячну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленому за місцем роботи.

Гранично допустима доза опромінення станом на 1986 рік була передбачена нормами радіаційної безпеки (НРБ-76), затвердженими Головним Державним санітарним лікарем СРСР 7 червня 1976 року, №141-76 і становила для населення 0,5 БЕР на рік, для персоналу 5 БЕР на рік, вищевказані норми були основним документом, який регламентував рівень впливу іонізуючого випромінювання.

У відповідності до розпорядження Міністрів СРСР «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» №964-рс від 17 травня 1986 року, в тих випадках, коли працівник отримав гранично допустиму дозу радіації йому виплачується одноразова винагорода, якщо ця особа відноситься, серед інших, до офіцерського і начальницького складу органів внутрішніх справ в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання по посаді і спеціальному званню, що становить 500 карбованців.

Згідно з розпорядженням КМУ №1006-р від 25.11.1993 р., учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС співробітники МВС, віднесені до першої категорії, а також ті, що отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25 БЕР і більше, мають право на перерахування їх грошового утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні ЧАЕС, у кратних розмірах, відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також передбачено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

09.12.2015 року звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу в зоні відчуження з урахуванням всіх виплат.

15.12.2015 року відповідач видав позивачу довідку про заробітну плату без включення до неї відомостей про отримання винагороди за отриману максимально допустиму дозу радіації в сумі 500 крб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи означену справу по суті, судом не встановлено підстав для відмови у наданні позивачу довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках із включенням відомостей про отримання винагороди за максимально допустиму дозу радіації у сумі 500 крб., а тому вказані дії відповідача є протиправними, а позовна вимога щодо зобов'язання ГУ ДСНС України у Київській області надати позивачу довідку про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках із включенням відомостей про отримання винагороди за максимально допустиму дозу радіації у сумі 500 крб. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДСНС України у Київській області залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.