Ухвала суду № 59538212, 08.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/201/16 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: від 15.07.2015 №100260002/2015/000386/2; від 16.09.2015 №100250002/2015/000076/2; від 15.09.2015 №100250002/2015/000075/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року вимоги адміністративного позову було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до приписів ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції вставлено, що 25.03.2014р. між ТОВ "Фоззі-Фуд" та "ARC INTERNATIONAL France" був укладений контракт купівлі-продажу товарів № 010/14 (далі - "Контракт").

Згідно з п. 3.1. Контракту Товар поставляється на умовах FCA Arques, Франція, згідно правил Інкотермс, 2010. Згідно з п. 8.1. Контракту оплата 100% вартості товару здійснюється через 14 к.д. від дати інвойсу (Додаткова угода № 2 до Контракту).

Імпортуючи товари за Контрактом позивач подав до Київської міської митниці ДФС електронні митні декларації стосовно імпорту: посуду столового/кухонного із зміцненого скла; посуду для пиття із зміцненого скла; посудин на ножиці для пиття із скла механічного виготовлення; банок скляних (не для консервування) для харчових продуктів та напоїв та посуду столового із скла механічного виготовлення, торговельної марки "Luminarc", виробник "Arc. Int.", країна виробництва Франція: від 14.07.2015 р. № 100260002/2015/172609 (поставка 3_19); від 09.09.2015 р. № 100260002/2015/058765 (поставка 3_20-1); від 09.09.2015 р. № 100260002/2015/058764 (поставка 3_20-2);

До вказаних митних декларації були додані такі документи (в дужках зазначається код

класифікатора документів під яким відповідно ідентифікуються документи у п. 44. вантажно-

митної декларації): 1) картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами; 2) міжнародні автомобільні накладні (CMR); 3) довідки про транспортні витрати; 4) інвойси; 5) страхові поліси; 6) доповнення до зовнішньоекономічного контракту; 7) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких договорів; 8)договори про перевезення товару; 9) інформацію про позитивні результати здійснення контролю товару; 10) інформацію про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару; 11) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; 12) сертифікати походження товару загальної форми; 13) заявки на перевезення товару; 14) договір страхування.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару відповідачем встановлено, що документи, зазначені у частині 2 ст. 55 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

- декларантом не надано зовнішньоекономічний (договір) контракт;

- у довідці про транспортні витрати та у страховому полісі вказані замовлення, які декларантом також не надано;

- відповідно до пункту 3.6. Генеральною договору добровільної страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 встановлюється страховий тариф 0.2% від страхової суми по кожному перевезенню. Відповідно до страхового полісу тариф складає 0.17%. В декларації митної вартості її декларантом зазначена сума страхування, розрахована відповідно до тарифу, який вказаний у страховому полісі, а не у договорі страхування.

Відповідно до пункту 1.1.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 вантаж вважається застрахованим згідно умов цього договору, якщо страхувальником на цей вантаж оформлено та надіслано за електронною поштою повідомлення додаток №1, який є невід'ємним додатком до цього договору з описом такого вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми. Додаток №1 декларантом надано без опису вантажу, маршруту, номеру інвойсу, страхової суми.

Того ж дня, відповідач направив позивачу електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації;

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

6) за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Після цього, Митний орган виніс картки відмови і прийняв такі рішення про коригування митної вартості товару: від 15.07.2015 №100260002/2015/000386/2 (поставка 3_19); від 16.09.2015 №100250002/2015/000076/2 (поставка 3_20-1); від 15.09.2015 №100250002/2015/000075/2 (поставка 3_20-2). Розмір переплати податків і зборів після коригування митної вартості товару становить 240 947, 62 грн.

Як вбачається з відомостей, що викладені у цих рішеннях, митна вартість імпортованого товару визначена Митним органом за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2-а) не використовувався у зв'язку з відсутністю цінової інформації про ідентичні товари. Метод 2-6 не використаний у зв'язку з відсутністю цінової інформації на подібні товари. Методи 2в та 2г не використані через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, Митний орган обґрунтовує неподанням декларантом основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів.

Після цього, з метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, ТОВ "Фоззі-Фуд" подало відповідачу нові митні декларації з відкоригованою митною вартістю товару.

У зв'язку з зазначеними обставинами, відповідачем було прийнято рішення про завершення митного оформлення товару ТОВ "Фоззі-Фуд" і пропуск його на митну територію України та випуск у вільний обіг під фінансову гарантію.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

З аналізу вказаних статей також випливає наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Разом з цим, відповідач не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Водночас, відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.

Водночас Верховним судом України у постанові від 22.10.2013 року №21-326а13 було зазначено, що у разі незгоди Митниці з ціною імпортованого товару остання відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана була провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Проте, судом встановлено, що відповідач не навів в оскаржуваних рішеннях достатніх аргументів, які б свідчили про неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, а також не забезпечив право позивача на проведення консультацій з метою застосування належного методу корегування митної вартості товарів.

Враховуючи, що відповідач, при винесенні оскаржуваних рішень про корегування митної вартості товару, не дотримався підстав, способу дій та меж повноважень, наданих йому законодавством України, а також не довів у судовому засіданні правомірність таких рішень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.