Ухвала суду № 59516541, 27.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 липня 2016 р. Справа №805/723/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., суддів: Крилової М.М., Куденкова К.О., в порядку письмового провадження розглянув клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та заяву Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Головного управління МВС України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за невикористану відпустку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Головного управління МВС України в Донецькій області в якому просить суд (з урахуванням уточнень від 05 квітня 2016 року та від 17 липня 2016 року):

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період служби з 12 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року включно;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 24 календарних роки служби;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку у 26 діб за 2014 рік;

- зобовязати відповідачів: Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Національної поліції в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 строк вислуги років в Артемівському міському відділі (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 26 червня 1992 року по 09 жовтня 2014 року та визнати правильним з урахуванням відповідних пільг розмір вислуги років 24 (двадцять чотири) роки 3 (три) місяці 14 (чотирнадцять) днів.

Разом з позовом ОСОБА_1 заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що з обєктивних причин він не мав можливості звернутись до суду у встановлений строк, просив застосувати ст.ст. 2, 8, 102 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник відповідача 2, в свою чергу, надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с. 133-134) у звязку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права. У обґрунтування клопотання відповідач 2 послався на те, що позивач звернувся до суду через 1 рік та 4 місяці після того, як він дізнався про порушення своїх прав. При цьому, на думку відповідача 2, позивачеві стало відомо про порушення його прав 16 жовтня 2014 року, а саме, з відповіді від 16 жовтня 2014 року № 17939, яка була надана на запит ОСОБА_1 щодо не нарахування останньому грошового забезпечення, одноразової грошової компенсації при звільненні та компенсації за частину невикористаної відпустки. В той же час, відповідач 2 проти задоволення клопотання позивача заперечував, посилаючись на його необґрунтованість.

У судове засідання позивач та представники сторін не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За умов ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження, та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 тієї ж статті зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позивач зазначає, що про порушення його оспорюваних прав він дізнався з довідки Начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 30 вересня 2015 року № 24288 в якій було зазначено, що при звільненні з органів внутрішніх справ одноразова грошова допомога не була нарахована та виплачена тому, що в наказі від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с та в наказі від 11 серпня 2014 року № 879 не встановлено розмір вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд вважає, що датою, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод та інтересів є дата ознайомлення позивача з довідкою Начальника Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 30 вересня 2015 року № 24288. Тому суд приймає цей доказ, як належне підтвердження того факту, що позивачу стало відомо про порушення його прав саме 30 вересня 2015 року в розумінні приписів КАС України.

При цьому, суд не звертає уваги на те, що зі спірним наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений 09 жовтня 2014 року, оскільки із змісту наказу від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с не вбачається, що позивачеві належать до виплати та нараховані компенсаційні суми при звільненні. До того ж, формою наказу про звільнення не передбачено визначення майбутніх виплат грошового забезпечення та інших компенсацій при звільненні. Так, із змісту наказів від 11 листопада 2014 року № 398 о/с та від 26 серпня 2014 року № 1667 о/с вбачається лише, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено за дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 02 березня 2016 року, тобто протягом шести місяців з моменту, коли він дізнався про порушення його прав на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що у даному випадку позивачем не оскаржуються накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11 серпня 2014 року та про звільнення від 26 серпня 2014 року, а тому підстав для обмеження права позивача на судовий захист, встановленого ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у даному випадку немає.

Щодо вимог позивача про стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період служби з 12 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року включно, то суд звертає увагу на те, що ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Також суд звертає увагу і на правову позицію Конституційного Суду України з цього питання, яка викладена у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 по справі № 1-18/2013, де зазначено наступне.

При розгляді в позовному провадженні трудового спору про стягнення належної працівникові заробітної плати положення частини другої статті 233 Кодексу підлягає застосуванню у випадках предявлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень не повязане з фактом нарахування чи ненарахування роботодавцем спірних виплат.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у абзаці пятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, де зокрема мова йде про таке, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Тобто, вирішуючи питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав, суд виходить з того, що позивачем, крім інших, заявлені вимоги про стягнення грошового забезпечення та компенсаційних виплат при звільненні, які входять до структури заробітної плати.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань позивача та представника відповідача 2, оскільки строк звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів ОСОБА_1 пропущений не був.

Таким чином, клопотання позивача щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду задоволенню не підлягає, як і заява відповідача 2 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 41, 99-100, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Артемівського міського відділу (з обслуговування м. Артемівськ та Артемівського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про залишення позовної заяви без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до адміністративного суду відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Голошивець І.О.

Судді Крилова М.М.

ОСОБА_2