Ухвала суду № 59491535, 20.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2016 р. м. Київ К/800/60311/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМТС»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013

у справі № 2а-10504/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «БМТС»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 31.01.2012 № 0000192330, № 0000202330; у решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «БМТС» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У відповідності до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням - рішенням від 18.07.2012 № 0002322250, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.01.2012 № 31/23-60/31237762. Згідно цих висновків позивач порушив норми підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 ст.5, підпункту 11.2.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (ПК): занижено валовий доход на 3573389,00 грн. за 2008, 2009 роки; а саме: заниження задекларованих показників рядку 01.1 декларації за 4-й квартал 2008 року на 596407,00 грн. та декларації за 4-й квартал 2009 року на 401489,00 грн., які виникли у зв'язку з розбіжностями показників рядків 01.1 декларацій з податку на прибуток за ці періоди та рядків 5 декларацій з ПДВ за жовтень - грудень 2008 року та січень-грудень 2009 року відповідно; заниження показників рядку 01.2 «приріст балансової вартості товарів» декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року на 2976982,00 грн.; занижено валові витрати на загальну суму 233555,00 грн. у податковому обліку за 2008 рік, півріччя та 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 1, 2 та 3 квартали 2011 року, а саме: 167294,00 грн. - витрати на оплату на користь ТОВ «Інвента-Україна» та ТОВ «Інвента Груп» послуг із проведення інвентаризації, зв'язок яких із господарською діяльністю не встановлений; 2899,00 грн. - витрати на оплату паливно-мастильних матеріалів, які не підтверджені документами; 63362,00 грн. за 2 та 3 квартали 2011 року - витрати на оплату на користь ТОВ «Інвента Груп» послуг із проведення інвентаризації, зв'язок яких із господарською діяльністю не встановлений. У результаті вказаних порушень позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1050842,00 грн. у податковому обліку за 2008 рік, півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік, 1 квартал, півріччя, 3 квартали 2010 року, 2010 рік, 1, 2 та 3 квартали 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0002322250 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 993719,00 грн. за основним платежем та 248430,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з підстав порушення ТОВ «БМТС» підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР (а.с. 111, т.1-й). Згідно з рішенням ДПС України від 05.07.2012 висновки акта перевірки про завищення суми валових витрат по операціях з придбання послуг з інвентаризації та на вартість пального (про використання пального в особистих цілях працівником товариства) не підтверджено (а.с. 15-23, т.1-й).

За визначенням пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 цієї статті визначено, що валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з абзацами першим, третім, четвертим пункту 5.9 ст. 5 зазначеного Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено в акті перевірки, заниження задекларованих позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року та за 4-й квартал 2009 року показників рядку 01.1 декларації на 596407,00 грн. та на 401489,00 грн. відповідно виникли у зв'язку з встановленням розбіжностей цих показників із показниками рядків 5 декларацій з ПДВ за жовтень-грудень 2008 року та січень-грудень 2009 року. Пояснюючи таку розбіжність, позивач вказав, що невідповідність у податковій декларації за 4-й квартал 2008 року виникла у зв'язку із декларуванням завищеної суми передплати без ПДВ від ТОВ «ДЦ України»: 1879903,00 грн. замість 1579381,45 грн.; а за 4-й квартал 2009 року - у зв'язку з не включенням до інформації по доходам одного із його господарських підрозділів - у податковій декларації за 4-й квартал 2009 року у рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» задекларовано 100759906,00грн., а в податковій декларації з ПДВ у рядку 5 - 101161395,00 грн.

Підставою для висновку про заниження показників рядку 01.2 «приріст балансової вартості товарів» декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року на 2976982,00 грн. стала не відповідність цієї суми даним бухгалтерського обліку по Д-т рахунку 28 «Товари». Так, показник рядку 01.2 «приріст балансової вартості товарів» декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року становить 8887154,00 грн., у той час як показник Д-т рахунку 28 «Товари» - 11864135,56 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0002322250, суд першої інстанцій, з висновками якого погодився апеляційний суд, обмежився висновком про доведення ДПІ заниження позивачем скоригованого валового доходу на загальну суму 3573389,00 грн.

Однак, наявність або відсутність з боку позивача порушення вимог податкового законодавства при формуванні валового доходу та валових витрат, що, за висновком контролюючого органу, призвело до заниження суми грошових зобов'язань із податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.07.2012 № 0002322250, не можуть вважатися встановленими у справі з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Обґрунтовуючи позов, позивач у судовому процесі посилався, зокрема на те, відмінність між показниками рядка 01.2 «приріст балансової вартості товарів» декларації з податку на прибуток за 4-й квартал 2008 року в податковому обліку та Д-т рахунку 28 «Товари» в бухгалтерському обліку обумовлена тим, що, хоча податковий облік і ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, однак згідно з нормативним регулюванням, чинним станом на 2008 - 2009 роки, в податковому обліку відображаються не всі показники бухгалтерського обліку. Висновок ДПІ про заниження позивачем задекларованих показників рядку 01.1 декларації за 4-й квартал 2008 року на 596407,00 грн. та декларації за 4-й квартал 2009 року на 401489,00 грн., які виникли у зв'язку з розбіжностями показників рядків 01.1 декларацій з податку на прибуток за ці періоди та рядків 5 декларацій з ПДВ за жовтень - грудень 2008 року та січень-грудень 2009 року позивач також вказує як неправильний. Так, позивач вказує, що ДПІ при перевірці показників податкової звітності за 4-й квартал 2008 року не враховано інформацію щодо поставки основних фондів та дані рядка 01.6 декларації; при перевірці показників валового доходу за результатами операцій з ТОВ «ДЦ Україна» ДПІ не були враховані вартість відвантаженого товару та суму заборгованості на початок місяця. Різницю в 3000000,00 грн. між балансовою вартістю запасів в декларації за 4-й квартал 2008 року та даними бухгалтерського обліку (Д-т рахунку 28 «Товари») позивач обґрунтовує тим, що в бухгалтерському обліку по рахунках 28.1 та 28.9 нарахував (збільшив) резерв очікуваних надходжень на 3100000,00 грн. Оскільки надходження товару на цю вартість не відбулося, ця сума була виключена (сторнована) в бухгалтерському обліку і в податковій декларації за 1-й квартал 2009 року балансова вартість запасів на початок 1-го кварталу 2009 року була задекларована на рівні 8887153,65 грн., що фактично відповідає балансовій вартості запасів в рядку А6 Додатку К1/1 до податкової декларації за 4-й квартал 2008 року. При цьому, щодо показника балансової вартості запасів на початок 1-го кварталу 2009 року в податковій декларації за цей податковий звітний період з боку ДПІ зауважень немає. (а.с. 170-175, т. 1-й). Що ж до висновків про заниження показників рядку 01.1 декларації за 4-й квартал 2009 року на 401489,00 грн., то цю помилку, за доводами позивача, ним було допущено у зв'язку з неврахуванням показників одного з підрозділів і ця помилка була виправлена шляхом неврахування у складі валових витрат у сумі 679737,00 грн.

Цим доводам позивача судами попередніх інстанцій не було дано належної оцінки у судовому процесі, обставини, на які посилається позивач, судом не перевірені і не встановлені. Разом з тим, згідно з положеннями пункту 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України (ПК) в акті перевірки повинні бути зазначені як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань. Платник податків відповідно до положень пунктів 50.1, 50.2 ст. 50 ПК має право внести зміни до раніше поданої податкової звітності до початку проведення документальних планових та позапланових перевірок за податкові звітні періоди, за які подана ця звітність.

Встановлення обставин щодо ведення позивачем податкового обліку приросту 9убутку) балансової вартості запасів (товарів), з'ясування питання щодо не відповідності даних податкового обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість в частині отриманого доходу від реалізації товару та обсягу оподатковуваних операцій має значення для правильного вирішення спору, оскільки суми грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням визначені позивачу з підстав вище зазначених порушень норм податкового законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення у частині відмови у задоволенні позову підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо наявності або відсутності порушень норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки від 24.01.2012 № 31/23-60/31237762, висновки якої стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.07.2012 № 0002322250. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМТС" задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 18.07.2012 № 000232250 та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев