Ухвала суду № 59479782, 03.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №573/1281/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О. В.Номер провадження 22-ц/788/1353/16 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 48

УХВАЛА

03 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 05 липня 2016 року про відмову в забезпеченні позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, фермерського господарства «Пінчук», третя особа: Ульянівська державна нотаріальна контора,

про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя та про визнання права власності на майно,-

в с т а н о в и л а :

04 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що з 21 серпня 2007 року по 20 грудня 2011 року вона проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а з 20 грудня 2011 року по 13 травня 2015 року в зареєстрованому шлюбі з ним. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет до смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на ці обставини, вона просила: 1) встановити факт її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 з 21 серпня 2007 року по 20 грудня 2011 року та з 13 травня 2015 року по 07 березня 2016 року; 2) визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, придбаного за час спільного проживання та під час перебування у шлюбі з ОСОБА_5, а саме: автомобіль DACIA Logan 1/8 D, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, автомобіль RENAULT Master 2.6D, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_2, причіп легковий -В, КРАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_3; 3) визнати за нею, як за дружиною та спадкоємцем за законом право власності на 1/3 частину майна фермерського господарства «Пінчук», яке перебувало на балансі останнього станом на 31 березня 2016 року.

Одночасно з позовом - 04 липня 2016 року ОСОБА_3 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно фермерського господарства «Пінчук», у тому числі на транспортні засоби, трактори, причепи, комбайни, тощо, яке відноситься до основних засобів в розумінні п.п.14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, крім коштів на рахунках, відкритих у банківських установах, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів та сільгосппродукції нового, 2016 року, урожаю. При цьому вона посилається на те, що її померлий чоловік був засновником та членом фермерського господарства «Пінчук», його спадкоємцем за заповітом є син від першого шлюбу ОСОБА_4, а вона, як дружина померлого, має право на частку у спільній сумісній власності.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження майна, яке перебуває на балансі згаданого фермерського господарства і є предметом спору та зробить неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 05 липня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту.

По суті доводить, що: 1) обраний нею спосіб забезпечення позову не перешкоджатиме господарській діяльності фермерського господарства «Пінчук»; 2) між сторонами виник спір та існує загроза відчуження рухомого та нерухомого майна фермерського господарства; 3) вона зазначила родові ознаки майна, на яке просить накласти арешт та спосіб його індивідуалізації.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_4 та фермерського господарства «Пінчук» - ОСОБА_7 заперечувала проти них, вважала ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не вказала у заяві про забезпечення позову перелік майна, на яке вона просить накласти арешт, обмежившись лише узагальненими назвами транспортних засобів, без вказівки їх марки, реєстраційних номерів, року випуску. Також не зазначила первинні дані щодо походження спірного рухомого майна, на частину якого вона претендує, адже в тексті позовної заяви позивачка вказала, що всі технічні засоби 1991- 2008 років випуску, тобто придбані ОСОБА_5 як до реєстрації шлюбу з позивачкою, так і після розірвання шлюбу з позивачкою (17.08.2015 року, 29.01.2016 року, 22.02.2016 року), тобто не надала доказів того, чи придбавалося спірне майно за час шлюбу і чи є воно спірним майном подружжя і чи придбавалося за спільні кошти подружжя.

У доданій до позовної заяви ухвалі Білопільського районного суду Сумської області від 01 квітня 2016 року, (про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3, заінтересовані особи: Улянівська державна нотаріальна контора Білопільського району Сумської області, ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу), у судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_6 заяву про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_5 підтримали у повному обсязі, суду зазначили, що ніякого спору зі спадкоємцями покійного ОСОБА_5 немає, оскільки є заповіт, згідно якого ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму синові від першого шлюбу ОСОБА_4 Встановлення даного юридичного факту потрібно для отримання допомоги на поховання та, можливо, для захисту у майбутньому майнових прав ОСОБА_3 щодо майна, яке було придбано нею та ОСОБА_5 у шлюбі.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_8 просив заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду, оскільки з матеріалів справи вбачається спір про право, зокрема, на автомобілі, які згідно документів належать ОСОБА_5, але на даний час автомобілі знаходяться у ОСОБА_3

Вищезазначена ухвала набрала законної сили, не була оскаржена ОСОБА_3 Тобто, не спростований факт знаходження у ОСОБА_3 автомобілів, належних за документами ОСОБА_5

Згідно доданого до заяви про забезпечення позову витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ФГ «Пінчук» не вбачається, що ФГ «Пінчук» було засноване в період шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Проте, повністю погодитись з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2,4,6 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову.

Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У порушення вищезгаданих норм процесуального закону, суд першої інстанції не дотримався порядку вирішення питання про забезпечення позову.

Так, з мотивувальної частини ухвали вбачається, що суд першої інстанції передчасно зробив висновки по ряду питань, які має вирішувати під час ухвалення рішення (ст.214 ЦПК України).

Крім того, суд першої інстанції належним чином не пересвідчився чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки не з'ясував де фізично знаходяться транспортні засоби ФГ «Пінчук», в тому числі й інша, крім автомобілів сільгосптехніка (а.с. 34, 38, 43, 46, 48).

Крім того, не було встановлено де знаходяться правовстановлюючі документи на спірне рухоме майно (копії таких документів позивачка додала до позовної заяви), а без цих документів неможливо у законний спосіб відчужити транспортні засоби.

Згідно з п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 209, 210, п.3 ч.1 ст. 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 05 липня 2016 року про відмову в забезпеченні позову скасувати і передати питання про забезпечення позову на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді -