Рішення № 59479778, 04.08.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6959/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1164/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Лузан Л. В. , Семеній Л. І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства « ОСОБА_4 ОСОБА_5 », представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області, державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області ОСОБА_8, Державного підприємства Міністерства юстиції України «Інформаційний центр», ОСОБА_3, треті особи : Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_4 ОСОБА_5», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання недійсними прилюдних торгів,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2015 року представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з даним позовом, в якому, остаточно уточнивши свої позовні вимоги ( т. 1, а.с. 186188 ), просив : визнати недійсними прилюдні електронні торги з реалізації нерухомого майна 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 213,7 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 19/2; визнати недійсним протокол №114178 проведення електронних торгів від 11 вересня 2015 року Державного підприємства Міністерства юстиції України «Інформаційний центр» (ДП); застосувати реституцію та повернути сторони до первісного стану, повернувши грошові кошти, що надійшли на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції; визнати недійсним свідоцтво від 26 жовтня 2015 року, видане на імя ОСОБА_3, яким посвідчено право спільної сумісної власності на частину спірного нежитлового приміщення, зареєстроване в реєстрі за №2368; скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що на момент проведення прилюдних торгів звіт про оцінку майна не був дійсним та порушено строки проведення повторних торгів. Зазначення недостовірної інформації про обєкт продажу призвів до зменшення кількості потенційних покупців, що в свою чергу вплинула на формування ціни реалізації вказаного майна.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6В задоволено частково. Визнано недійсним прилюдні торги, проведені 09 вересня 2015 року з реалізації 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 213,7 кв.м., розташованого в м. Суми по вул. Д. Коротченка, 19/2, належної ОСОБА_6

Визнано недійсним протокол №114175 від 09 вересня 2015 року проведення прилюдних електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможцем яких ( торгів ) визнаний ОСОБА_3

Застосовано наслідки недійсності правочину:

- зобовязано Зарічний відділ державної виконавчої служби міста Суми Головного управління юстиції у Сумській області ( далі - Відділ ) повернути ОСОБА_3 отримані за недійсним правочином 431 604 грн. 71 коп.;

- зобовязано ДП повернути ОСОБА_3 гарантійний внесок у розмірі 22 716 грн. 04 коп.;

- зобовязано ОСОБА_3 повернути Відділу спірне нежитлове приміщення.

Визнано недійним свідоцтво про право власності ОСОБА_3 на частину вищевказаного нежитлового приміщення, виданого 26 жовтня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_9

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 в повному обсязі.

При цьому вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам позивача щодо зазначення недостовірної інформації про лот, а саме вказано, що реалізується 1/2 частина нерухомого майна, проте в правовстановлюючих документах зазначено про спільну часткову власність; вказане нежитлове приміщення реалізувалося, як арештоване майно, а не як предмет іпотеки. Вважає, що розміщення недостовірної інформації призвело до зменшення кількості потенційних покупців в торгах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення суду, неповне зясування судом обставин, що маються значення для справи, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що ОСОБА_6 не брав участі в прилюдних електронних торгах і його права порушені не були, звіт про оцінку спірного майна позивачем оскаржено не було. Зазначає, що звіт про оцінку майна має бути чинним на момент передачі його на реалізацію, що вважається датою внесення в систему відповідного інформаційного повідомлення, а постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року встановлено, що дії Відділу при реалізації спірного майна були правомірними. Вказує також, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення не враховано збільшення вартості нерухомого майна, після його придбання.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариства « ОСОБА_4 ОСОБА_5 » (ПАТ), посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що судом першої інстанції при ухвалення оскаржуваного рішення не встановлено, чи мало місце порушення прав позивача в результаті проведення аукціону, за ціною визначеною в звіті з незалежної оцінки майна від 05 березня 2015 року. Вказує, що у відповідності до приписів Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року за №656/6 ( далі Тимчасовий порядок ) звіт про оцінку вартості майна має бути чинним на момент передачі майна на реалізацію. Окрім того, позивачем не доведено збільшення вартості майна на момент реалізації на прилюдних торгах.

В апеляційній скарзі Відділ, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що оцінка майна була проведена 05 березня 2015 року, а складено та підписано субєктом оціночної діяльності 10 березня 2015 року, отже на час проведення торгів звіт був чинним. Вважає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином втрата чинності звіту про незалежну оцінку вплинула на результати торгів. Окрім того, зазначає, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину може бути предявлена лише до сторін правочину, а ДП та Відділ такими не являються.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, апеляційні скарги ПАТ та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а апеляційну скаргу Відділу належить задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду відповідає не у повному обсязі.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення електронних торгів висновок оцінювача про вартість майна від 05 березня 2015 року втратив свою чинність, що є порушенням вимог ч. 5 ст. 58 Закону України « Про виконавче провадження », п.п. 3.2. Тимчасового порядку.

З таким висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Порядок реалізації арештованого майна, на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 та Тимчасовим порядком.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 серпня 2010 року по справі №2-1439/10 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_5» до ОСОБА_6 та інших осіб, стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 1329353 грн. 76 коп. На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист ( т. 2, а.с. 140 ), який звернуто до виконання.

Таким чином, на виконанні Відділу (якій є правонаступником ВДВС Сумського міського управління юстиції) перебуває виконавче провадження ВП №42065055 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ заборгованості в розмірі 1329353 грн. 76 коп. ( т. 2, а.с. 140 ).

11 червня 2014 року державним виконавцем, відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», було описано та арештовано майно боржника, а саме: частину нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Д.Коротченка, 19/2 ( т. 2, а.с. 141-144 ).

05 березня 2015 року субєктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 була проведена незалежна оцінка заарештованого майна, визначена його ринкова вартість - 534495 грн. 00 коп. ( т. 2, а.с. 145-146 ).

16 червня 2016 року на веб-сайті електронних торгів було опубліковано електронне повідомлення про проведення 16 липня 2015 року о 09-00 год. прилюдних електронних торгів, ? частини нежитлового приміщення, загальною площею 213,7 кв.м. за адресою : м. Суми, вул. Д.Кортченка, 19/2 , номер лота 77768, з початковою ціною продажу майна - 534495 грн. 00 коп. Проте торги не відбулись через відсутність допущених учасників торгів ( т. 1, а.с. 84 ).

20 липня 2015 року державним була проведена уцінка майна на 15 % та визначено нову вартість майна в розмірі 454320 грн. 75 коп. ( т. 1, а.с. 22 ). Після проведеної уцінки, 10 серпня 2015 року на веб-сайті розміщено інформацію про проведення аукціону 09 вересня 2015 року, вказаного нежитлового приміщення, реєстраційний номер лота 93637 ( т. 1, а.с. 85 ).

Згідно Протоколу №114178 проведення електронних торгів від 09 вересня 2015 року, під час проведення других електронних торгів переможцем став ОСОБА_3 ( т. 1, а.с. 19 ). ОСОБА_3 сплачено гарантійний внесок в розмірі 22716 грн. 04 коп. на рахунок організатора торгів (ДП ) та 431604 грн. 71 коп. на рахунок Відділу.

На підставі акту державного виконавця про реалізацію нерухомого майна на електронних торгах, затвердженого 28 вересня 2015 року, 26 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9 видано на імя ОСОБА_3 свідоцтво про право спільної сумісної власності на нерухому майно загальною площею 213,7 кв.м., яке розташоване у м. Суми по вул. Д. Коротченко, 19/2 та раніше належало ОСОБА_6, та внесені відповідні відомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( т.1, а.с. 120 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою третьою, пятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у звязку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Частиною 3 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 5 ст. 58 вказаного Закону, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання субєктом оціночної діяльності субєктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Отже, з викладеного слідує, що звіт про оцінку майна є чинним, якщо від дня його підписання до дня проведення прилюдних торгів пройшло не більше шести місяців.

Суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 10-11, 212-214 ЦПК України допустив неповноту у з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, не перевірив доводи відповідачів щодо чинності оцінки майна на час проведення прилюдних електронних торгів ( 09 вересня 2015 року ) та взагалі не дослідив вказаний письмовий доказ.

Зі звіту НС №6/3-15 з незалежної оцінки майна, витребуваного судом апеляційної інстанції, слідує ( т. 2, а.с. 145-146 ), що оцінка майна була проведена 05 березня 2015 року, однак складено та підписано субєктом оціночної діяльності 10 березня 2015 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що станом на дату проведення прилюдних електронних торгів 09 вересня 2015 року, звіт про оцінку майна був чинним. Висновки суду першої інстанції, щодо втрати вказаним звітом чинності 05 вересня 2015 року не узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», так як шестимісячний строк, протягом якого діє оцінка майна, починає обраховуватись саме з дати його підписання субєктом оціночної діяльності звіту, а не з дати проведення оцінки 05 березня 2015 року.

Доводи представника позивача ОСОБА_7 щодо розміщення на веб-сайті електронних торгів недостовірної інформації про спірне нерухоме майно, є безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктами 6 та 10 розділу ІІІ Тимчасового порядку встановлено, що зміст інформаційного повідомлення про електронні торги повинен містити наступну інформацію про майно ( лот ): реєстраційний номер лота; вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронних торгах, його склад, характеристики, опис; місцезнаходження майна; фотографічне зображення майна; відомості про обтяження майна; розмір гарантійного внеску; стартову ціну продажу; крок електронних торгів; порядок ознайомлення з майном.

Якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються: розмір площі; місцезнаходження; призначення об'єкта; встановлені обмеження; відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення ( її правовий режим та розмір ).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 вересня 2007 року ( т. 1, а.с. 23 ), спірне нежитлове приміщення належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист про стягнення з позивача на користь ПАТ грошових коштів подавався до примусового виконання декілька разів.

Так, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2012 року, що була постановлена за поданням державного виконавця відділу ДВС Сумського міського управління юстиції ОСОБА_11, визначено за ОСОБА_6 частку в праві власності на нежитлове приміщення за адресою м. Суми вул. Д. Коротченка, буд. 19/2 ( магазин промислових товарів, з офісними приміщеннями ) в розмірі 1/2 частини. Ухвалою колегії суддів з розгляду справ цивільного судочинства апеляційного суду Сумської області від 02 серпня 2012 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а вказану ухвалу залишено без змін ( т. 2, а.с. 162-163 ).

Це судове рішення є відомим як сторонам, так і Відділу ДВС, воно є загальнодоступним. Окрім того, дана ухвала є обов»язковою для виконання на усій території України.

Зокрема, відповідно положень до ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів.

Отже, відповідачі правомірно використали при проведенні прилюдних торгів ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 27 червня 2012 року.

Положення Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобовязань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Такі ж висновки зроблено Верховним Судом України у постановах від 30 березня 2016 року, за наслідками розгляду справи №6-3004цс15.

Статтею 360-7 ЦПК України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тобто, розміщена інформація про майно ( лот ) є достовірною, оскільки на час його реалізації частка у спільному майні боржника ОСОБА_6 була виділена (1/2 частина), а реалізація в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобовязань, не заборонена чинним законодавством.

Крім того, посилання представника позивача на те, що розміщення вищевказаної інформації про майно призвело до зменшення кількість потенційних покупців не ґрунтуються на доказах та є лише припущенням.

Таким чином, з викладеного вбачається, що прилюдні електронні торги відбулися з дотриманням чинного законодавства України, а права та законні інтереси ОСОБА_6, який є боржником у зобовязанні та з якого судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

Разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку, що інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ПАТ не заслуговують на увагу.

Зокрема, факти встановлені в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, на яку посилається ОСОБА_3, в силу ст. 61 ЦПК України, не були обовязковими для суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, оскільки дана постанова на той час не набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та, у відповідності до пунктів 1) та 4) ч. 1 ст. 309 ЦПК України, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що апеляційна скарга Відділу підлягає задоволенню, тому з ОСОБА_6 на користь Головного територіального управління юстиції в Сумській області належить стягнути 2 284 грн. 48 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді. Виходячи з часткового задоволення доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 та ПАТ, з позивача на їх користь підлягає стягненню кожному по 761 грн. 49 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 відхилити.

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства « ОСОБА_4 ОСОБА_5» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції в Сумській області задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 761 гривню 49 копійок судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства « ОСОБА_4 ОСОБА_5 » 761 гривню 49 копійок судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Головного територіального управління юстиції в Сумській області 2 284 гривні 48 копійок судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді