Ухвала суду № 59452030, 02.08.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

скарга на дії органів державної виконавчої служби

02 серпня 2016 року Справа № 915/66/15

м. Миколаїв.

Господарський суду Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Яйченя К.М.,

з участю скаржника - боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, дов. від 29.09.2015 р., а також

представника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - Левицької В.Ю., дов. від 09.06.2016 р. № 01.05/17725;

від стягувача представник у судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу боржника підприємця ОСОБА_1

на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,

54001, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв,

по виконанню рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 р.

у справі № 915/66/15,

за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",

49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ,

адреса для листування: 49027, а/с 1800, м. Дніпропетровськ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

24048, АДРЕСА_2

поштова адреса: 54056, АДРЕСА_1,

про стягнення основного боргу, відсотків, комісії за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором, а всього грошових коштів у сумі 60305 грн. 06 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Божник фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася зі скаргою, зареєстрованою в Господарському суді Миколаївської області 24.06.2016 р. за № 11356/16, на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції Миколаївської області (далі - Центральний відділ ДВС), на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Левицької В.Ю. в ході примусового виконання наказу суду, виданого на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області в даній справі у виконавчому провадженню № 4710798, в котрій також просить визнати протиправним та скасувати акт опису та арешту майна від 10.06.2016 р.

Скаргу обґрунтовано тим, що державним виконавцем Центрального відділу ДВС Левицькою В.Ю. при складанні акту опису та арешту майна від 10.06.2016 р. вчинено неправомірні виконавчі дії, а саме: описано та арештовано майно, що не належить боржнику, а належить іншій особі, якою це майно передано третій особі за укладеним між ними договором оренди; невірно зазначено боржника у виконавчому провадженні, а також усупереч вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) складено акт опису та арешту майна в одному примірнику та не надано примірник вказаного акту боржнику.

Ухвалою суду від 18.07.2016 р. дану скаргу прийнято до розгляду.

У судове засідання від стягувача публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк), повідомленого належним чином про час та місце розгляду справи, представник не з'явився, проте суд визнає, що його неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши скаржника та його представника, які підтримали скаргу з викладених у ній підстав, а також представника Центрального відділу ДВС, яка скаргу не визнала, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, суд приходить до такого.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2015 р. в даній справі, яке набрало законної сили, вирішено про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Банку грошових коштів у загальній сумі 60305 грн. 06 коп., із яких: 39678 грн. 61 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 15696 грн. 87 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 1931 грн. 03 коп. - заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом; 2998 грн. 55 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1827 грн. На виконання цього рішення Господарським судом видано наказ від 24.02.2015 р. Цей наказ Банком пред'явлено для примусового виконання, і постановою старшого державного виконавця Центрального відділу ДВС Звіревич Д.Ю. від 26.03.2015 р. відкрито виконавче провадження за № 47010798.

Із доданих до скарги документів та пред'явлених представником Центрального відділу ДВС матеріалів виконавчого провадження випливає, що 10.06.2016 р. при примусовому виконанні вказаного виконавчого провадження у присутності представника стягувача, боржника, понятих та працівників поліції державним виконавцем складено акт опису та арешту майна:

- телевізор ВЕКО, сірого кольору 21Т60 ТХ S ВЕКО TV, б/у;

- DVD BBK, сірого кольору VP 0543706050 б/у у неробочому стані;

- тумбу коричневого кольору, б/у;

- пилосмок ZANUSSI, 30100027, сірого кольору;

- колонку SVEN, коричневого кольору, б/у;

- стабілізатор для мережі SVEN, чорного кольору, SV1101TP01583, б/у;

- стіл комп'ютерний світло-коричневого кольору;

- мікрохвильова піч сірого кольору PIGITAN DM-M2182S-2, у неробочому стані.

Зазначене майно залишено на відповідальне зберігання боржнику ОСОБА_1, про що в акті наявний підпис останньої.

В якості доказу того, що державним виконавцем описано майно, що не належить боржнику, до скарги додано копію договору оренди майна від 10.05.2013 р. б/н, укладеного між фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зі змісту якого випливає, що майно, в тому числі описане та арештоване згідно спірного акту опису та арешту, належить ОСОБА_5.

У судовому засіданні представник Центрального відділу ДВС пояснила, що їй було повідомлено про існування вказаного договору оренди та надано його копію ще до прийняття нею рішення про опис та арешт майна, проте вона вказаний договір не визнала, і, крім того, вважала неможливим ідентифікувати орендоване майно і майно, описане та арештоване за спірним актом.

Оцінюючи спірні дії державного виконавця, суд виходить з такого.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ст.6 Закону).

Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку (ч. 2 ст. 82 Закону).

Суд вважає, що рішення державного виконавця про опис та арешт майна боржника є рішенням, яке у розумінні ст. 121-2 ГПК України та ч. 1 ст. 12 Закону, може бути оскаржено у судовому порядку.

Суд відхиляє доводи представника Центрального відділу ДВС про те, що при прийнятті спірного рішення державним виконавцем правомірно не враховано пред'явлений договір про оренду описаного та арештованого майна. Такі доводи суперечать положенням ст. 204 Цивільного кодексу України, котрими встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає, що державним виконавцем не вичерпано можливостей ідентифікації майна, що підлягало арешту, та майна, орендованого третьою особою згідно пред'явленого цією особою договору оренди майна, який відхилено державним виконавцем.

У відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку (ч.ч. 1,2 ст. 55 Закону).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі: здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання (ст. 11 Закону).

З урахуванням викладеного, суд визнає, що держаний виконавець у виконавчому провадженні ВП № 47010798 не виконав вимог законодавства України про виконавче провадження, внаслідок чого ним не прийнято до уваги договір оренди майна від 10.05.2013 р. б/н та пояснення боржника щодо належності майна, зазначеного в оскаржуваному акті опису та арешту майна, іншій особі. За таких обставин скарга в частині визнання протиправним та скасування акту опису та арешту майна є обґрунтованою.

Що стосується доводів скарги щодо невірного зазначення боржника у виконавчому провадженні, а також, що державним виконавцем усупереч вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" складено оскаржуваний акт опису та арешту майна в одному примірнику та не надано примірник цього акту боржнику, то суд їх відхиляє.

Так, згідно постанови державного виконавця Центрального відділу ДВС від 26.03.2015 р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 47010798 виконавче провадження відкрито відносно боржника ОСОБА_1.

Із змісту скарги, котра розглядається, пояснень скаржника та представника Центрального відділу ДВС випливає, що примірник оскаржуваного акту опису та арешту державним виконавцем вручено боржнику ОСОБА_1, але через декілька днів після його складання.

Таким чином, суд визнає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати акт опису та арешту майна від 10.06.2016 р., складений державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Левицькою В.Ю. у виконавчому провадженні № 4710798.

3. У задоволенні решти скарги відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.М.Коваль.