Ухвала суду № 59450479, 26.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6967/15

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними дій щодо внесення подання про кримінальне правопорушення, яке базується на податкових повідомленнях-рішеннях та акті перевірки, які оскаржуються в судовому порядку, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Постановою від 03 березня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними дій щодо надання Слідчому Управлінню фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників інформації про кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, та яке базується на оскаржених позивачем в судовому порядку податкових повідомленнях-рішеннях від 09.07.2015р. №0000094300, №0000074300, №0000064300, №0000054300, №0009081702 та акті перевірки від 19.06.2015р. №11/28-08-43/21650966/3 «Про результати планової документальної перевірки ПАТ «Марфін Банк» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.», в тому числі шляхом оформлення в.о. начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС Ломака Є.А. службової записки №96/28-08-43 від 21.07.2015р.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, а також допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття помилкового судового рішення.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував, на підставі якого документу чи інформації (повідомлення) 03.08.2015р. здійснена реєстрація у Єдиному реєстрі досудових розслідувань України повідомлення про кримінальне правопорушення (реєстраційний номер 32015100110000203).

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при здійсненні висновку, що оформлення в.о. начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС Ломака Є.А. службової записки №96/28-08-43 від 21.07.2015р. та передача матеріалів у слідчий підрозділ є обов'язком відповідача відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України №22 від 31.07.2014р., не врахував, що норми вказаних Рекомендацій суперечать Податковому кодексу України, зокрема ст.56 Кодексу.

Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що за результатами планової документальної перевірки ПАТ «Марфін банк» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС складений акт від 19.06.2015р. №11/28-08/43/21650966/3.

На підставі цього акту відповідач 09.07.2015р. прийняв податкові повідомлення-рішення №0000094300, №0000074300, №0000064300, №0000054300, а ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС України в Одеській області - №0009081702 від 09.07.2015р., які оскаржені ПАТ «Марфін Банк» в судовому порядку.

Суд першої інстанції встановив, що 21.07.2015р. в.о. начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС Ломака Є.А. направив заступнику начальника - начальнику оперативного управління СДПІ Сербіну М.О. службовою запискою №96/28-08-43 матеріали виїзної планової документальної перевірки ПАТ «Марфін Банк» (копії акту перевірки, заперечень, податкових повідомлень-рішень, фіскального чеку) (а.с 47).

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що такими діями податковий орган порушив положення п.56.22 ст.56 ПК України, відповідно до якої якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що будь-якого повідомлення посадовим особам ПАТ «Марфін Банк» про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків, в порядку ст.ст. 276-278 КПК України, не здійснювалося.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що оскарження відповідних дій повинно було б здійснюватися за правилами КПК України щодо суб'єктів, зазначених в ч.4 ст.22 КПК України, а не в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції зазначив, що надіслання відповідачем Слідчому Управлінню фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників матеріалів перевірки, є виконанням податковим органом вимог п.2.5.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31 липня 2014 року N22.

Також, суд першої інстанції врахував, що в силу п.2.5.1 Методичних рекомендацій, ключовим питанням повідомлення слідчого підрозділу та передання матеріалів перевірки для прийняття відповідного рішення є факт прийняття податкових повідомлень-рішень, а не встановлення відповідних правопорушень під час контрольних заходів чи надання оцінки таким податковим повідомленням-рішенням під час судового оскарження.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що направлення в.о. начальника СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС Ломака Є.А. 21.07.2015р. заступнику начальника - начальнику оперативного управління СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів службовою запискою №96/28-08-43 матеріалів виїзної планової документальної перевірки ПАТ «Марфін Банк» здійснено у передбачений законодавством спосіб та без порушень прав позивача, у зв'язку з чим позов ПАТ «Марфін Банк» задоволенню не підлягає.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є дії Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС щодо надання Слідчому Управлінню фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників інформації про кримінальне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, яке базується на оскаржених в судовому порядку податкових повідомленнях-рішеннях від 09.07.2015р. №0000094300, №0000074300, №0000064300, №0000054300, №0009081702 та акті перевірки від 19.06.2015р. №11/28-08-43/21650966/3 «Про результати планової документальної перевірки ПАТ «Марфін Банк» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.», в тому числі шляхом оформлення в.о. начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м .Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС Ломака Є.А. службової записки №96/28-08-43 від 21.07.2015р.

Як при зверненні до суду першої інстанції, так і в обґрунтування вимог апеляційної скарги незаконність оскаржених дій відповідача апелянт обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2015р. №0000094300, №0000074300, №0000064300, №0000054300, №0009081702, прийняття яких є єдиною підставою для надіслання відповідачем до Слідчого Управління фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників службової записки №96/28-08-43 від 21.07.2015р., оскаржено ПАТ «Марфін Банк» в судовому порядку, а тому визначені ними суми податкових зобов'язань є неузгодженими. За таких обставин, на думку апелянта, вчинення дій щодо повідомлення відповідачем про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, є незаконним.

Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2.5.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31 липня 2014 року N22, якщо за наслідками перевірки зменшено до відшкодування суми податку на додану вартість або виявлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, підрозділ, який проводив перевірку, письмово повідомляє слідчий підрозділ і передає матеріали перевірки для прийняття рішення згідно з положеннями Кримінального процесуального кодексу України (крім випадків, визначених пунктом 36 підрозділу 10 розділу XX Кодексу):

- на 10 робочий день з дня, наступного за днем отримання органом державної фіскальної служби інформації про вручення платнику податків податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень щодо єдиного внеску (у разі відсутності заяви або скарги платника податків щодо їх адміністративного оскарження);

- у разі оскарження в адміністративному порядку прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень щодо єдиного внеску не пізніше 5 робочих днів за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, зазначеною нормою, у випадку виявлення податковим органом за наслідками перевірки платника податків порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства за якими сума завданої державі шкоди або замаху на заподіяння шкоди є достатньою для притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений обов'язок підрозділу, який проводив перевірку, повідомити і передати матеріали перевірки до слідчого відділу, що і було здійснено Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

При цьому, надіслання відповідної інформації, згідно п.2.5.1 Методичних рекомендацій, пов'язано виключно з врахуванням оскарження платником податків прийнятих за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Вказівка на неможливість надіслання такої інформації у зв'язку з судовим оскарженням рішень контролюючого органу в Методичних рекомендаціях відсутня.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію службової записки відповідача №96/28-08-43 від 21.07.2015р. (а.с. 47), апеляційний суд встановив, що нею, на виконання п.2.5.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31 липня 2014 року N22, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС направлено до оперативного управління матеріали перевірки (копію акту, заперечень до акту, відповіді на заперечення, копії податкових повідомлень-рішень, фіскального чеку), однак вказана записка не містить заяви (повідомлення) про вчинення посадовими особами ПАТ «Марфін Банк» кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ключовим при направленні службової записки №96/28-08-43 від 21.07.2015р. було повідомлення відповідачем про наявність матеріалів перевірки ПАТ «Марфін Банк» та винесених на їх підставі податкових повідомлень-рішень, а не повідомлення про вчинення будь-якого кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції ПАТ «Марфін Банк» не довело надання відповідачем Слідчому Управлінню фінансових розслідувань Міжрегіонального ГУ Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників інформації про вчинення товариством кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. Службова записка відповідача №96/28-08-43 від 21.07.2015р. такої інформації не містить.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Марфін Банк» апеляційний суд вважає правильним. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п.1 ч.1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 02.08.2016 р.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець