Ухвала суду № 59450476, 12.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

12 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/43/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського центрального відділення приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Миколаївської філії акціонерного банку «Південний», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про встановлення відсутності повноважень, визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а.с. 41) на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу.

Ухвалою від 04 квітня 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві (а.с. 36-37).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно обмежив його конституційне право на захист своїх інтересів судом, обмежив його право на справедливий суд і ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, не застосував ст. 17 закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 55 Конституції України, ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Миколаївське центральне відділення приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Миколаївська філія акціонерного банку «Південний», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Постановляючи ухвалу про повернення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївського центрального відділення Приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Миколаївської філії акціонерного банку «Південний», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язати вчинити певні дії, стягнення коштів в сумі 225 997,30 грн..

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про стягнення коштів з відповідачів.

Також, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року, щодо решти позовних вимог, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та надано строк до 23.02.2016 року для усунення недоліків.

Суд першої інстанції встановив, що 03.02.2016 року позивач отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху та ухвали про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, проте станом на 08.02.2016 позивач до суду подав апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.01.2016 року (про відмову в відкритті провадження у адміністративній справі).

Ухвалою від 28 березня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1.

Також суд першої інстанції встановив, що станом на 04 квітня 2016 року вимоги ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня.2016 року про залишення позовної заяви без руху позивач не виконав, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу позову, роз'яснивши при цьому позивачу його право на повторне звернення до суду.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення апелянта, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що 11 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суджу з позовом до Миколаївського центрального відділення приватного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», Миколаївської філії акціонерного банку «Південний», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив суд:

- встановити відсутність повноважень у відповідачів, як у суб'єктів владних повноважень, володіти, користуватись, розпоряджатись майном позивача - грошовими коштами;

- визнати нечинними рішення відповідачів не виплачувати позивачу належних йому сум грошових коштів.

- стягнути з відповідачів в рівних частинах по 1/3 з кожного, суму вкладу - 21766,51 доларів США; 3% річних - 235,6 доларів США, всього 22599,73 доларів США.

Ухвалою від 13 січня 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів в рівних частинах по 1/3 з кожного, суму вкладу - 21766,51 доларів США; 3% річних - 235,6 доларів США, всього 22599,73 доларів США. Зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку, але ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2016 року апеляційна скарга повернута апелянту (а.с. 33).

Ухвалою від 13 січня 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд залишив адміністративний позов без руху, у зв'язку з ненаданням доказів сплати судового збору, та надав позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову до 23 лютого 2016 року, а саме для подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 1 102,40 грн. (а.с. 5-6). Зазначена ухвала в апеляційному порядку не оскаржена.

Копії ухвал від 13 січня 2016 року направлені позивачу 02 лютого 2016 року (а.с. 17), та отриманні представником позивача ОСОБА_2 (а.с.18), безпосередньо в суді 03 лютого 2016 року.

Ухвалою від 04 квітня 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 повернув (а.с. 36-37).

Апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять відомостей про виконання, у встановлений строк - до 23 лютого 2016 року, ОСОБА_1 вимог ухвали Миколаївського окружного адміністративного суд від 13 січня 2016 року про залишення позову без руху.

Відповідно до ст. ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про наявність у нього права на захист своїх прав не забороненими законом засобами, зокрема шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Апеляційний суд зазначає, що посилання апелянта на норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конституції України, не є підставою єдиною та безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки посилання на ці норми може бути обґрунтованим тільки за умови дотримання апелянтом вимог процесуального законодавства, а саме - виконання апелянтом своїх процесуальних обов'язків та добросовісне використання своїх процесуальних прав.

При цьому апеляційний суд зазначає, що оскарженою ухвалою позов був залишений без руху до 23 лютого 206 року, в той час як справа була направлена до апеляційного суду 15 лютого 2016 року разом із апеляційною скаргою на ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог (а.с. 19, 23), та була повернута до Миколаївського окружного адміністративного суду 01 квітня 2016 року (а.с. 35), тобто поза межами встановленого позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

Таким чином, виконання ухвали суду першої інстанції про залишення адміністративного позову у встановлений судом строк, було унеможливлене з огляду на те, що за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі в частині вимог, могли змінитись суб'єкти справляння судового збору.

Апеляційний суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин, приписів конституційного права особи на доступ до суду, дійшов висновку про передчасність постановлення судом першої інстанції оскарженої ухвали про повернення адміністративного позову, оскільки суд першої інстанції мав можливість продовжити позивачу строк усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив не повне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення питання щодо повернення позову, що призвело до передчасного ухвалення оскарженого судового рішення , у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 204 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена ухвала скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Оскільки стаття 94 КАС України, розподіл судових витрат передбачає у разі вирішення справи по суті спору, а статті 95, 96 КАС України - у різі прийняття судового рішення, яким суд закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду, апеляційний суд зазначає, що питання розподілу судових витрат, понесених товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр» при оскаржені ухвали суду першої інстанції від 22 березня 2016 року, має бути вирішено при ухвалені Херсонським окружним адміністративним судом судового рішення по суті спору, або при постановленні ухвал, якими суд закриває провадження у справі або залишає позовну заяву без розгляду, у випадках, встановлених нормами КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, п. 4 ч. 1 ч. 199, п. 1 ч. 1 ст. 204 ст. ст. 206, ч. 2 ст. 211 ч. 6 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року скасувати, прийняти нову ухвалу.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець