Рішення № 5943356, 01.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/25501.09.09

За позовом Міністерства внутрішніх справ України

До Автосервісного філіалу “Бліц - Авто” акціонерного товариства

“Українська автомобільна Компанія”

про стягнення 61071,78 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Грінцов М.М. (довіреність № 05/2008 від 17.03.2008 р.) від відповідача Мацькевич Ю.В. (довіреність б/н від 09.06.2009 р.) Рішення прийняте 01.09.2009 p., оскільки в судових засіданнях 09.06.2009 р., 06.07.2009 р., 17.08.2009 р. та 18.08.2009 р. оголошено перерву в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 21.07.2009 р. розгляд справи відкладався в порядку ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство внутрішніх справ України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення Автосервісного філіалу “Бліц - Авто” акціонерного товариства “Українська автомобільна Компанія” 61071,78 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2009 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 09.06.2009 року.

У судовому засіданні 21.07.2009 р. представником відповідача до суду було подано клопотання про заміну неналежного відповідача у справі, оскільки Автосервісний філіал “Бліц - Авто” є підрозділом акціонерного товариства “Українська автомобільна Компанія” (п. п. 1.3., 1.4. Положення про Автосервісну філію “Бліц - Авто” акціонерного товариства “Українська автомобільна Компанія”). В порядку ст. ст. 1, 21, ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України клопотання відповідача було задоволено та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2009 р. у справі №44/255 замінено неналежного відповідача Автосервісний філіал “Бліц - Авто” на належного відповідача акціонерне товариство “Українська автомобільна Компанія”

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві № 12/6-849 від 05.05.2009 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позов б/н від 09.06.2009 р., та просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 352 на закупівлю спец автомобілів “Нива - Шевроле” (далі договір), за умовами якого відповідач зобовязався поставити в обумовлені договором строки позивачеві спец автомобілі “Нива - Шевроле” для потреб підрозділів позивача (далі товар) в комплектності, визначеній у Специфікації (Додаток № 1), а позивач зобовязався прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару становить 18676000,00грн. з ПДВ.

26.08.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1/401 до договору, якою було зменшено загальну вартість товару до 18576000,00грн. з ПДВ, встановлено кількість товару у розмірі 172 штук та ціну за одиницю товару у розмірі 108000,00 грн.

В порядку п. 2.3. договору місцем поставки товару сторони визначили Центральну базу ресурсного забезпечення позивача (м. Київ, вул. Святошинська, 27).

Згідно з п. 3.1. договору відповідач зобовязався здійснити поставку товару протягом 30 календарних днів з дати одержання ним відповідної заявки від позивача.

Положеннями пункту 3.2. договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата отримання товару позивачем за адресою Центральної бази ресурсного забезпечення позивача та підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача.

Відповідно до п. 4.2. договору сторони зобовязалися складати Акти приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача за кількістю та якістю під час передачі товару позивачеві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в порядку умов договору факт поставки товару у місце поставки повинен підтверджуватися Актом приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача.

В порядку п. 2.6. договору оплата товару здійснюється позивачем протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання матеріальних цінностей Центральної бази ресурсного забезпечення позивача.

Відповідно до умов договору позивачем було надіслано відповідачеві заявку № 25/3-4184 від 03.11.2008 р. на поставку 88 одиниць товару.

Судом встановлено, що вказану заявку відповідачем було отримано 13.11.2008 р., що підтверджується листом відповідача № 707 від 05.12.2008 р., а відтак, в порядку умов договору відповідач зобовязаний був в строк до 13.12.2008 р. поставити позивачеві 88 одиниць товару.

В порушення умов договору відповідачем 18.12.2008 р. було поставлено товар в повному обсязі за заявкою позивача № 25/3-4184 від 03.11.2008 р., що підтверджується Актами приймання матеріальних цінностей № 3/99 від 18.12.2008 р.Суд критично ставиться до видаткових накладних № РН-0000021 від 17.11.2008 р., № РН-0000027 від 28.11.2008 р. та № РН-0000028 від 13.12.2008 р., оскільки з останніх не вбачається, що поставка товару здійснювалась по заявці позивача № 25/3-4184 від 03.11.2008 р., в матеріалах справи відсутній Акт приймання матеріальних цінностей, який в порядку п. п. 3.2., 4.2. договору є підтвердженням поставки товару позивачеві.

Доводи відповідача щодо відмови Центральної бази ресурсного забезпечення позивача підписувати та надавати відповідачеві Акт приймання матеріальних цінностей від 13.12.2008 р. не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено факту відмови Центральної бази ресурсного забезпечення позивача, не надано звернень відповідача з вимогою підписати та надати такий акт, а тому, існування останнього є сумнівним.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) є порушенням цього зобовязання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

З урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” пеня обчислюється, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

В порядку п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором щодо строків поставки товару та/або строків усунення недоліків відповідач зобовязався сплачувати на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення, від загальної вартості договору за кожен день прострочення вик4онання зобовязання.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 61071,78 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 610,72грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625, 626, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ст. ст. 1, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з акціонерного товариства ”Українська автомобільна компанія” (01004, м.Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 03121566) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Ак. Богомольца, 10, код ЄДРПОУ 0032684) 61 071 (шістдесят одна тисяча сімдесят одна) грн. 78 коп. штрафні санкції, 610 (шістсот десять) грн. 72 коп. державного мита і 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 01.09.2009р.