Ухвала суду № 59398931, 31.01.2012, Приморський районний суд м. Одеси

31.01.2012 Справа № 1522/2223/12

Провадження № 2/1522/6252/12

УХВАЛА

31 січня 2012 року м. Одеси

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Нікітіна С.Й., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" про визнання договору удаваним, розірвання договору,

ВСТАНОВИВ :

В січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору : Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" про визнання договору удаваним, розірвання договору.

При цьому позивач вимагає визнати посвідчений „24" березня 2008 року державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори договір дарування квартири під номером 18 (Вісімнадцять), що розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса в будинку номер 6 (шість) по вулиці Гаванна ( вул. Халтуріна) укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 удаваним. Просить суд встановити, що посвідчений „24" березня 2008 року державним нотаріусом Другої Одеськоїдержавної нотаріальної контори договір дарування квартири під номером 18 (Вісімнадцять), що розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса в будинку номер 6 (шість) по вулиці Гаванна ( вул. Халтуріна) укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 насправді є договором довічного утримання ОСОБА_3 та розірвати укладений „24" березня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір довічного утримання.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що вона є донькою ОСОБА_3 яка померла 13 липня 2011 року. У передбачений 6-ти місячний строк позивачка звернулася до відповідної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тобто фактично прийняла спадщину.

Проте під час виявлення спадкового майна ОСОБА_3 позивачка дізналася, що квартира згідно договору дарування, посвідченого „24" березня 2008 року ОСОБА_4, державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори по реєстру за №1-1236, зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів за номером 2779639 згідно Витягу з Державного реєстру правочинів за №5651899 від 24.03.2008р.. наданого Другою Одеською Державною нотаріальною конторою, право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.03.2008 року, реєстраційний номер 21991110* номер запису 78 в книзі 676пр-192, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18224192 від 25.03.2008 року, та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №19201565 від 17.06.2008 року, виданих Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" є власністю - ОСОБА_2.

Стверджуючи, що зазначений договір від „24" березня 2008 року є удаваною угодою, оскільки його предметом є єдине майно і єдиним його місцем для проживання ОСОБА_3 позбавитися якого ОСОБА_3 не могла, через відсутність у неї іншого житла, крім того з відповідачем та ОСОБА_3 на думку позивачки була домовленість про те, що ОСОБА_2 буде утримувати його довічно, і тільки після її смерті зможе отримати у власність належну її на праві власності спірну квартиру. Через поганий стан здоровя вона потребувала постійного догляду сторонніх осіб, а тому при укладенні договору дарування вважала, що укладає з відповідачем договір довічного утримання. З моменту укладення договору дарування і по день її смерті вона постійно проживала у даної квартирі, несла витрати по її утриманню, тобто продовжувала володіти своїм майном. Відповідач будь-якої допомоги щодо його утримання не надавав.

За наведених обставин, а також враховуючи, що з боку відповідача також була домовленість про довічне утримання позивача, а фактично укладено договір дарування, відповідно договір дарування приховав насправді укладений з боку відповідач договір довічного утримання ним мою мати. Тобто, укладений 24 березня 2008 року між відповідачем та ОСОБА_3 договір дарування, зі сторони ОСОБА_3 був удаваним правочином.

Водночас ОСОБА_1 звернулася до суду із письмовою заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони відділу Примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Публічному акціонерному товариству „Марфін Банк" (Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) та усім філіям цього банку, а також будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, пов'язані з реалізацією об'єктів нерухомості у вигляді квартири під номером 18 (Вісімнадцять), що розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса в будинку номер 6 (шість) по вулиці Гаванна ( вул. Халтуріна), яка на цей час належать на праві власності ОСОБА_2.

В обґрунтування цієї заяви заявник вказує, що ОСОБА_2 надав в іпотеку Публічному акціонерному товариству „Марфін Банк" спірну квартиру, отримавши кредит на споживчі цілі за кредитним договором, на теперішній час існує рішення суду, згідно якого з ОСОБА_2 - стягнуті грошові кошти на користь ВАТ Морський транспортний банкякий на теперішній час має назву Публічне акціонерне товариство „Марфін Банк" за затримку сплати відсотків за вказаним кредитним договором, це рішення на теперішній час набрало законної сили. Крім, того, відділ Примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження по примусовому стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства „Марфін Банк" зазначеного боргу, й оскільки виконавче провадження триває значний час, існують усі підстави стверджувати, що відділ Примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України застосує заходи, пов'язані з реалізацією спірної квартири з прилюдних торгів, що в свою чергу може утруднити чи зробити зовсім неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення її позову, суд погоджується з його доводами, стосовно того, що невжиття видів забезпечення позову, яких вимагає останній, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, оскільки, відчуження спірного майна, у тому числі його реалізація з прилюдних торгів, дійсно зробить взагалі неможливим виконання рішення суду.

Також суд вважає, що види забезпечення позову, застосування яких вимагає позивач, є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення її цивільного позову.

Накласти арешт на квартиру під номером 18 (Вісімнадцять), що розташована на 3-му поверсі трьохповерхового будинку, яка знаходиться за адресою: м. Одеса в будинку номер 6 (шість) по вулиці Гаванна (вул. Халтуріна) та належить ОСОБА_2.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити до відділу Примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської, області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний срок з дня постановлення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка ії оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя