Рішення № 5938746, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/17022.06.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

простягнення 6237762,14 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача Зозовський Д.В., нач. сек., дов. №0607 від 21.04.2009;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі Позивач, або Вкладник) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(далі Відповідач, або Банк) про стягнення суми неповерненого вкладу та процентів у розмірі 6115656,90 грн., 3% річних у розмірі 60318,81 грн. та несплачених процентів за користування вкладом у розмірі 54246, 58 грн.

Позовні вимоги Позивача обґрунтовані невиконанням Банком своїх зобовязань за договором банківського вкладу в національній валюті №80/Ю-07 (строковий без права поповнення) від 05.09.2007 (далі Договір) та додатковими договорами до нього щодо повернення вкладу та сплати нарахованих на нього відсотків.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що з метою захисту інтересів кредиторів і вкладів Відповідача, забезпечення схоронності капіталу й активів Банку,вжиття невідкладних заходів щодо відновлення його платоспроможності й ліквідності, керуючись ст. 73, ч.1 ст. 75 і ст.ст. 76, 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі Закон), 20.01.2009 правління НБУ своєю постановою №19/БТ постановило призначити строком на 1 рік, з 21.01.2009 до 21.01.2010 тимчасову адміністрацію, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Відповідач пояснив, що віднайшов можливість повернути Позивачу вклад у повному обсязі та сплатити проценти за ним, у звязку з чим 23.03.2009 Банком повернено вклад та перераховано проценти у повному обсязі.

Щодо вимог Позивача про стягнення суми індексації з урахуванням встановленого індексу, пені та суми боргу за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 3% річних, Відповідач зазначив, що за змістом статті 58 Закону на зобовязання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Окрім того, Відповідач зазначив, що відповідно до п.6.1 Договору сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за цим Договором у випадку виникнення непереборної сили.

Таким чином, як законом, так і умовами Договором прямо передбачено заборону застосовувати під час дії мораторію до Відповідача будь-які заходи відповідальності за невиконання ним зобовязань, зокрема нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) та господарські санкції.

30.04.2009 до загального відділу суду від Позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до якої 23.03.2009 на підставі домовленостей між Позивачем та Відповідачем, а також на підставі заяви, вих. №556 від 20.03.009 Позивачем було отримано суму вкладу у розмірі 6000000 грн. та проценти у розмірі 115656,90 грн. на поточний рахунок №2650201302477, відкритий у ТОВ «Укрпромбанк».

Відтак, в звязку з суттєвим порушенням строків виконання платіжних зобовязань відносно повернення вкладу, нарахованих процентів за користування вкладом та договірних зобовязань Позивач просив стягнути з Відповідача 198904,11 грн. суму відсотків за фактичну кількість днів прострочення зобовязання, 27646,12 грн. 3 % річних, 221168,96 грн. пені за прострочення грошового зобовязання, 181102,35 грн. інфляційних втрат, 25500 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

27.05.2009 Відповідач подав доповнення до відзиву на позовну заяву та вважає позовні вимог щодо стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних та індексом інфляції є таким, що не ґрунтується на чинному законодавстві та суперечить ст. 58 Закону.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №2652502302477 (далі Рахунок) в ТОВ «Укрпромбанк», код банку 321228.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що Вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на Рахунок, а Банк приймає грошові кошти в сумі 15000000 грн. (далі Вклад).

Відповідно до п.1.3 Договору Банк зобовязується повернути суму Вкладу 22 вересня 2008 року.

Згідно з п.1.4 Договору за користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 15,7% річних.

На виконання умов Договору Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 15000000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням за №1004 від 05.09.2007.

22.09.2008 між сторонами укладено додатковий договір №1 до Договору, яким сторони погодили, що Банк, за згодою з Вкладником 22 вересня 2008 року перераховує Вклад в сумі 15000000 грн. з Рахунку №2652502302477 на Рахунок №2651402302477. Банк зобовязується повернути суму Вкладу 22 грудня 2008 року.

За користування коштами Банк сплачує Вкладнику проценти з розрахунку 18,5% річних.

22.12.2008 між сторонами укладено додатковий договір №2 до Договору, яким сторони погодили, що Банк зобовязується повернути суму Вкладу 24 грудня 2008 року.

24.12.2008 між сторонами укладено додатковий договір №3 до Договору, яким сторони дійшли згоди, що Банк, за згодою з Вкладником 24 грудня 2008 року здійснює повернення Вкладу в сумі 9000000 грн.

Умовами додаткового договору №3 до Договору, сторони вирішили внести зміни в п.1.2, п.1.3, 1.4 та погодили, що сума Вкладу з 24 грудня 2008 року становить 6000000 грн. Банк зобовязується повернути суму Вкладу 26 січня 2009 року. За користування коштами Банк сплачує Вкладнику з 24 грудня 2008 року проценти з розрахунку 22% річних.

20.03.2009 Позивач звернувся до Відповідача з листом за вих. №556 та просив перерахувати суму депозитних коштів згідно договору та суму відповідно нарахованих відсотків на поточний рахунок №2650201302477 відкритий в ТОВ «Укрпромбанк».

23.03.2009 Позивач отримав суму Вкладу у розмірі 6000000 грн. та проценти у розмірі 115656,90грн. на його поточний рахунок №2650201302477, відкритий у ТОВ «Укрпромбанк», у звязку з чим ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 припинено провадження в частині стягнення з ТОВ «Український промисловий банк»6000000 грн. вкладу та 115656,90 грн. процентів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Як убачається з Договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, тобто до 26 січня 2009 року.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як слідує з розрахунку несплачених процентів за користування вкладом (згідно з п.2.3 Договору) Позивач з 27.01.2009 до 22.03.2009 нараховані на Вклад в сумі 6000000 грн., які складають 198904,11 грн.

Відповідно до п.2.3 Договору проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми Вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню Вкладникові або списанню з Рахунку Вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження Вкладу на Рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

На підставі ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, позовна вимога в частині стягнення з Відповідача нарахованих процентів в сумі 198904,11 грн. є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач просив стягнути з Відповідача пеню за прострочення грошового зобовязання в сумі 221168,96 грн. за період з 27.01.2009 до 22.03.2009.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009 «Про призначення в ТОВ «Укрпромбанк»тимчасової адміністрації»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 21.01.2009 до 21.01.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Проте стаття 58 Закону передбачає, що у разі оголошення мораторію банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань. За змістом вказаної статті на зобов'язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію, пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач просить стягнути пеню, яка нараховувалась під час дії мораторію, що суперечить вищевказаному положенню п.3 ст. 85 Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку підстав для стягнення 221168,96 грн. пені.

Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 27646,12 грн. та 181102,35 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобовязання.

Позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, які нараховувались під час дії мораторію, що суперечить ст. 58 Закону.

Відтак, суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних, 181102,35 грн. інфляційних втрат.

Що ж стосується посилань Відповідача на існування обставин непереборної сили суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що операції за рахунком, зазначеним в п.1.1 Договору, здійснюються згідно з чинним законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку України, внутрішні документи Банку, регулюються умовами цього Договору.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, у відповідності до зазначених положень ЦК України та ГК України, призначення у Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку із істотною загрозою його платоспроможності не може вважатися непереборною силою чи випадком, про що прямо вказують вищенаведені норми.

Посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, оскільки строк виконання зобовязань Відповідача перед Позивачем за Депозитним договором настав після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати Позивача підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, ідентифікаційний код 19357325) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40, р/р №26509001305735 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, ідентифікаційний код 20782312) 198904 (сто девяносто вісім тисяч девятсот чотири) грн. 11 коп. відсотків, а також 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 16.07.2009