Рішення № 59385209, 03.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4011/16 Справа № 205/6306/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 49

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Волошина М.П., Куценко Т.Р.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що з 15 березня 2013 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем.

Вказувала, що від шлюбу спільних дітей не мають.

Посилаючись на те, що шлюбні стосунки з відповідачем не склалися через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння та довіри, просила розірвати шлюб між нею та відповідачем.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та розірвати шлюб.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_3 повідомлений через оголошення у пресі, відповідно до вимог ст.74 ЦПК України, що стверджується публікацією відповідного оголошення в газеті «Урядовий Курєр» №128 (5748) від 12 липня 2016 року на сторінці 15.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5)чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6)як розподілити між сторонами судові витрати; 7)чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8)чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Згідно ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 березня 2013 року.

Від спільного проживання сторони дітей не мають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд керувався тим, що позивачка подавши до суду заяву про надання часу для примирення фактично бажає зберегти шлюб, а отже підстави для його розірвання у суду відсутні.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком виходячи з наступного.

Положеннями ч.ч.3,4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 3 ст.105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.110 СК України право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст.ст.111,112 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. З'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст.215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Відповідно до ст.112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд зясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, щ подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило в інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Крім зазначеного, у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 розяснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. У тому випадку, коли судвстановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, він постановляє рішення про розірвання шлюбу.

Згідно ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Аналіз ст.111 СК України дає підстави говорити про те, що ця норма закону є диспозитивною.

Диспозитивність вказаної норми підкреслюється і у постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірванняшлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", в якій зазначається, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком. У п. 10 Постанови визначено, що судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою яка полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей, зобов'язує суд до вжиття заходів по збереженню сім'ї. Однак, суди повинні уникати формального застосування цієї норми і за будь-яких обставин надавати строк на примирення. Такий строк може бути наданий лише у тому випадку якщо суди, повно та всебічно з'ясовували фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховували наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечили участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін і прийшли до висновку що вжиття заходів до примирення подружжя буде не виключно формальною дією, а дійсно допоможе зберегти сім'ю.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що сімя сторін існує формально і розпалася остаточно, примирення сторін є неможливим, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Зважаючи на те, що дана справа розглядається близько року, а відповідач за весь цей час не вжив ніяких заходів щодо збереження сімї та примирення подружжя, більш того позивачка весь цей час не бачила його та не мала можливості з ним спілкуватися, колегія суддів приходить до висновку про можливість задовольняння позовних вимог ОСОБА_2 та розірвання шлюбу.

Позивачка в судовому засіданні апеляційного суду наполягала на розірванні шлюбу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, як таке що постановлене з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 850 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2015 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15 березня 2013 року Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис за №85, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 850 грн. 60 коп.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_4