Рішення № 59384096, 27.07.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7115/15-ц

Провадження № 2/201/414/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості-,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з указаним позовом до про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Біс», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Елемент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кетерінг-Дніпро» про стягнення кредитної заборгованості (т. 1, а.с. 2-6).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року позовні вимоги в частині відповідача ОСОБА_6 залишено без розгляду (т. 2, а.с. 132).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біс», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Елемент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кетерінг-Дніпро» закрито (т. 3, а.с. 7-8).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 14 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі ОСОБА_1Е.І.) було укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1, відповідно до умов якого позивач надав йому кредит у сумі 200000 доларів США, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 14 березня 2017 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,9 % річних. З метою забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника 26 січня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3О.) було укладено договір поруки № 241913, 14 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4О.) було укладено договір поруки № 11315155000/П3, 14 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5П.) укладено договір поруки № 11315155000/П4, за умовами яких поручителі зобовязалися відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобовязань, що виникли з указаного кредитного договору.

Попри взяті на себе зобовязання позичальник не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у звязку із чим станом на 20 квітня 2015 року заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 54167,01 доларів США та пені 57122,06 грн.

Представник позивача ОСОБА_7 у поданому до суду клопотанні просив провести розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі (а.с. 244).

Представники відповідачів та відповідачі у справі у судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Приписами ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 169 Кодексу передбачено, що неявка представника в судове засідання без поважних причини або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Ураховуючи, що розгляд справи триває значний час, відповідачі належним чином повідомлялися про призначені у справі судові засідання, а також зважаючи на те, що за клопотанням відповідача ОСОБА_4 призначалося проведення судової почеркознавчої експертизи у справі, кошти за виконання якої сплачені не були та експертиза не проведена, тобто сторони знали про існування відповідного спору у провадженні суду, а тому судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 14 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1Е.І. було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11315155000, відповідно до умов якого банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у доларах США в сумі 200000 доларів США, що дорівнює 1010000 грн., а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в цьому пункті договору, для чого надає до банку письмову заяву (за формою згідно вимог банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява позичальника, укладена та надана згідно з умовами цього договору, є підставою для видачі банком траншу позичальнику.

Сторони домовилися, що банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті договору. При цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку не поновлюють загальну суму кредиту.

Пунктом 1.2 цього договору сторони погодили, що надання кредиту здійснюється у наступний термін не пізніше 14 березня 2017 року. Позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 13 березня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,9 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

У п. 4.1 укладеного між указаними сторонами договору визначено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме:

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні,

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті,

-пеня нараховується за кожен день прострочення включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Відповідно до п. 6.1 договору сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2 цього договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення (т. 1, а.с. 7-12).

Судом також встановлено, що в забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника 14 березня 2008 року між позивачем (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) було укладено договір поруки № 11315155000/П3, за умовами якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору № 11315155000 від 14 березня 2008 року в повному обсязі як існуючих в теперешній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителю добре відомі усі умови вищеназваного кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником, у тому числі сума договору, термін повернення кредиту. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших санкцій, передбачених в вищеназваному кредитному договорі (пункти 1.2, 1.3 договору).

Пунктами 1.4, 1.5 договору визначено, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобовязань за договром.

Крім того, п. 2.3 договору передбачено, що поручитель зобовязаний виконати свої зобовязання на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 цього договору шляхом перерахування суми заборгованості позичальника на рахунок/рахунки (простроченої заборгованості, прострочених процентів, комісії та інш.), вказані кредитором (т. 1, а.с. 19-20).

Судом в ході вирішення цього спору було витребувано у позивача оригінал цього договору (т. 2, а.с. 149-150).

Із матеріалів справи установлено, що в забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника 14 березня 2008 року між позивачем (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) було укладено договір поруки № 11315155000/П4, за умовами якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору № 11315155000 від 14 березня 2008 року в повному обсязі як існуючих в теперешній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителю добре відомі усі умови вищеназваного кредитного договору, укладеного між кредитором та позичальником, у тому числі сума договору, термін повернення кредиту. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших санкцій, передбачених в вищеназваному кредитному договорі (пункти 1.2, 1.3 договору).

Пунктами 1.4, 1.5 договору визначено, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобовязань за договром.

Крім того, п. 2.3 договору передбачено, що поручитель зобовязаний виконати свої зобовязання на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 цього договору шляхом перерахування суми заборгованості позичальника на рахунок/рахунки (простроченої заборгованості, прострочених процентів, комісії та інш.), вказані кредитором (т. 1, а.с. 21-22).

Установлено судом також, що 26 січня 2010 року між позивачем (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки № 241913, за умовами якого поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1Е.І. усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11315155000 від 14 березня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперешній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Поручителью добре відомі усі умови вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником його зобовязань за основним договором кредитор має право предявляти свої вимоги безпосередньо до поручителя, які останній зобовязаний виконати протягом 10-ти робочих днів з дати відправлення йому такої вимоги (т. 1, а.с. 29-31).

Попри взяті на себе зобовязання позичальником не виконуються умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у звязку із чим станом на 20 квітня 2015 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 54167,01 доларів США та пені 57122,06 грн., з яких:

-заборгованість за кредитом 53376,69 доларів США;

-заборгованість за процентами 790,32 доларів США;

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 56892,32 грн.;

-пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами 229,74 грн. (т. 1, а.с. 32-44).

Позивачем на адресу відповідачів були направлені вимоги про погашення грошових зобовязань за кредитним договором (т. 1, а.с. 77-94, т. 2, а.с. 214-218). Однак в добровільному порядку заборгованість відповідачами не була погашена і позивач вимушений був звернутися із позовом до суду.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 Цивільного кодексу України). ОСОБА_4 у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). ОСОБА_4 кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов'язується повернути (погасити) кредитодавцеві кредит, сплатити проценти згідно умов договору.

В статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В порушення зазначених норм закону та умов укладених кредитного договору і договорів поруки відповідачі свої зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконали, у звязку із чим утворилася заборгованість.

Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України і ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення суми кредиту.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним способом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Цивільним кодексом передбачено можливість визначення зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами, містить умови, які повинні виконуватися.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає можливим задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, та стягнути солідарно з указаних відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 14 березня 2008 року у визначеній сумі.

Пленум Верховного Суду України в абзаці третьому пункту 14 постанови від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснив, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з наведеним не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

З огляду на те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті стягнення процентів за банківським вкладом (стаття 1061 Цивільного кодексу України) здійснюється також в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, зважаючи на те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості саме у визначеній договором іноземній валюті, тому заборгованість підлягає стягненню у сумі визначеній у іноземній валюті.

При цьому посилання представника відповідача ОСОБА_3 на відсутність підстав для стягнення заборгованості із нього у звязку із припиненням дії договору поруки є такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами спірних правовідносин і суду не надано доказів, що підтверджують посилання представника на припинення дії договору.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 526, 527, 610, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ, вул. Дернова, 10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11315155000 від 14 березня 2008 року у розмірі 54167,01 доларів США (пятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім доларів США 01 цент), з яких 53376,69 доларів США сума кредитної заборгованості, 790,32 доларів США сума заборгованості за процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 57122,06 грн. (пятдесят сім тисяч сто двадцять дві грн. 06 коп.), з яких 56892,32 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 229,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11315155000 від 14 березня 2008 року у розмірі 54167,01 доларів США (пятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім доларів США 01 цент), з яких 53376,69 доларів США сума кредитної заборгованості, 790,32 доларів США сума заборгованості за процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 57122,06 грн. (пятдесят сім тисяч сто двадцять дві грн. 06 коп.), з яких 56892,32 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 229,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11315155000 від 14 березня 2008 року у розмірі 54167,01 доларів США (пятдесят чотири тисячі сто шістдесят сім доларів США 01 цент), з яких 53376,69 доларів США сума кредитної заборгованості, 790,32 доларів США сума заборгованості за процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 57122,06 грн. (пятдесят сім тисяч сто двадцять дві грн. 06 коп.), з яких 56892,32 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 229,74 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_1 ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2), ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ, вул. Дернова, 10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3), ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4), ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) сплачений судовий збір у сумі 3654,00 гривень (три тисячі шістсот пятдесят чотири грн. 00 коп.) по 913,50 грн. (девятсот тринадцять грн. пятдесят коп.) з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П.Ходаківський