Ухвала суду № 59377761, 27.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р.Справа № 816/592/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/592/16

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за участю третьої особи Міністерство внутрішніх справ України

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА

27 квітня 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту УМВС України в Полтавській області, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2016 року, прийнятої судом, просив суд :

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, що виразилась у відмові виплатити різницю одноразової грошової допомоги інваліду І групи - ОСОБА_1;

- стягнути на користь інваліда І групи - ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 08592276) різницю одноразової грошової допомоги у розмірі 310866,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року по справі № 816/592/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавські області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Міністерство внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року по справі № 816/592/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що спірні відносини склалися у позивача не з МВС України, як помилково зазначив суд першої інстанції, а саме з відповідачем по справі УМВС України в Полтавській області. З посиланням на п.п.8, 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, зазначив, що МВС України у спірних відносинах лише надає погодження (дозвіл), яке носить виключно внутрішній характер. Всі дії відповідача по відмові позивачеві у виплаті допомоги є узгодженими з третьою особою, тому ОСОБА_1 обґрунтовано оскаржується саме бездіяльність УМВС України в Полтавській області. Разом з тим, вважає, що у випадку, якщо позивачем заявлено вимоги не до того відповідача, суд повинен був у відповідності до ч.2 ст.11 КАС України вийти за межі позовних вимог, однак, такими повноваженнями не скористався.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та 01.03.2000 року на підставі наказу № 18 о/с від 01.09.2015 року звільнений з органів внутрішніх справ України.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 172664 від 07.05.2014 року ОСОБА_1 вперше встановлено 2 групу інвалідності з 17.04.2014 року, внаслідок захворювання, повязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 9).

В подальшому згідно з довідкою МСЕК серії АГ № 0005035 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 1 групу інвалідності з 24.01.2016 року, у довідці зазначено, що захворювання повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується також випискою з акту огляду МСЕК від 09.02.2016 р. (а.с.10, 11).

11.02.2016 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області із заявою, в якій просив провести виплату позивачеві одноразової грошової допомоги у звязку з отриманням першої групи інвалідності внаслідок захворювання, повязаного із проходженням служби в ОВС. До заяви було додано довідку МСЕК серії АГ № 0005035, копії довідки МСЕК серії АВ № 0188321, свідоцтва про хворобу, паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду (а.с.12).

УМВС України в Полтавській області складено висновок від 29.01.2016 року про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію", згідно з яким ОСОБА_1 нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 344500,00 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 33633,60 грн. розмір одноразової грошової допомоги до виплати становить 310866,40 грн. (а.с.39).

Вказаний висновок разом з заявою ОСОБА_1 та доданими до неї документами поданий УМВС України у Полтавській області до Міністерства внутрішніх справ України.

ОСОБА_2 фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України у Полтавській області від 29.03.2016 року № 4/542 позивача було повідомлено про те, що йому відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року (а.с.41).

Не погодившись з вказаною відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Полтавській області щодо відмови у виплаті різниці між сумами одноразової грошової допомоги по І та ІІ групі інвалідності, та стягнення коштів на позивача за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями УМВС України в Полтавській області у розмірі 310866,40 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що УМВС України у Полтавській області у спірних відносинах діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, повноваження щодо прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті вказаної допомоги належать лише МВС України, а тому позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Полтавській області, щодо відмови у виплаті різниці одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та про стягнення з відповідача суми вказаної допомоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про міліцію" (чинного на час виникнення спірних відносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, позивач відноситься до категорії осіб яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України Про міліцію.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 (далі по тексту Порядок № 850).

Так, пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 4 Порядку № 850).

Пунктами 8, 9 Порядку № 850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження вказаних у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, органом, уповноваженим на прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 850, є Міністерство внутрішніх справ України, яке приймає відповідне рішення у вигляді погодження або непогодження висновку, складеного органом внутрішніх справ, у якому проходить (проходив) службу працівник міліції, в даному випадку, УМВС України в Полтавській області.

Натомість, компетенція УМВС України у Полтавській області в питанні призначення одноразової грошової допомоги згідно діючого законодавства обмежується складенням висновку та направленням поданого заявником пакету документів до Міністерства внутрішніх справ України для прийняття рішення.

УМВС України в Полтавській області в даному випадку здійснює виплати одноразової грошової допомоги лише після отримання прийнятого МВС рішення про її призначення, а у разі прийняття МВС України про відмову у виплаті допомоги складає відповідь заявнику із зазначенням мотивів відмови.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що пакет документів, поданий ОСОБА_1 до УМВС України у Полтавській області, був направлений останнім до Міністерства внутрішніх справ України разом з висновком УМВС України в Полтавській області від 29.01.2016 р. про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію», в якому визначено суму до сплати в розмірі 310866,40 грн. (а.с.39).

Однак, у вказаному висновку начальником відділу МОПСВ ДФОП МВС України ОСОБА_3 зазначено, що висновок він не погодив, а директором ДФОП МВС України ОСОБА_4 29.02.2016 р. поставлено підпис під резолюцією про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.39).

У подальшому УМВС України у Полтавській області отримало лист Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 11.03.2016 року № 15/2-784 (а.с. 40), в якому вказано, що матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повертаються без затвердження у звязку з невідповідністю вимогам пункту 4 постанови № 850 від 21.10.2015 року.

На підставі вказаного листа від 11.03.2016 року № 15/2-784 ОСОБА_2 фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України у Полтавській області складено лист № 4/542 від 29.03.2016 року, яким позивача повідомлено про те, що його матеріали на виплату повернуті ДФОП МВС України без затвердження у звязку невідповідністю вимогам п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, оскільки вперше ОСОБА_1 було призначено відсоток непрацездатності 13.03.2000 року, а 1 групу інвалідності встановлено 24.02.2016 року, тобто, після спливу двох років після первинного встановлення відсотка втрати працездатності (а.с.13).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що рішення про відмову у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги було прийняте Міністерством внутрішніх справ України, яке не є відповідачем по даній справі, а не УМВС України у Полтавській області. Відповідач у межах своїх повноважень лише повідомив позивача про повернення його пакету документів у зв'язку із незатвердженням висновку МВС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах, при розгляді заяви про призначення одноразової грошової допомоги та направленні пакету документів, а також складенні відповіді на адресу ОСОБА_1, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Полтавській області щодо відмови у виплаті різниці одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та стягнення суми вказаної допомоги на користь позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З приводу доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги звернуто до неналежного відповідача, повинен був застосувати положення ч.2 ст.11 КАС України та вийти за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За визначенням п.9 ст.3 КАС України відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє третю особу.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Зі змісту наведених норм вбачається, що позовні вимоги можуть бути звернуті не до будь-якого субєкта владних повноважень, а виключно до того, який є відповідачем по справі. Питання про заміну відповідача вирішується судом першої інстанції. При цьому, для заміни відповідача по справі необхідний певний ступінь волевиявлення позивача. Однак позивач по справі переконаний та наполягає, що саме ОСОБА_2 Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у спірних відносинах порушило його право на отримання одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів зазначає, що норма ч.2 ст.11 КАС України передбачає лише можливість для суду обрати таке формулювання резолютивної частини свого рішення, яке б забезпечило належний та достатній спосіб захисту прав позивача. Однак, цією нормою суд не наділений повноваженнями на свій розсуд визначати відповідача по справі та повністю змінювати зміст позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016р. по справі № 816/592/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.08.2016 р.