Постанова № 59374881, 27.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р. Справа №805/1686/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16 година 45 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1;

відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИТ АГРО» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИТ АГРО» звернулось до суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 26 000,80 грн., № НОМЕР_2 від 07.06.2016 року на суму 6 871,14 грн. та про зобовязання відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача у сумі 32 871,94 грн., нарахованого за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Позивач зазначає про те, що дійсно порушив обовязки по сплаті у строк авансових внесків, але на те були обєктивні причини у вигляді активної фази антитерористичної операції, що проводилась у той час у м. Словянську, що підтверджено відповідними сертифікатами Торгово промислової палати та, також, є підставою для списання заборгованості позивача як безнадійної.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за прострочення виконання узгодженого зобовязання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, а також вказує на те, що позивач не має жодної заборгованості, а, навпаки, має переплату з авансових внесків з податку на прибуток.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем, у електронному вигляді, було подано відповідачу звітну декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, відповідно до якої, у рядку 23, позивачем самостійно визначено зобовязання у вигляді авансового внеску в сумі 66 337,00 грн.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 842/12-3 від 01.04.16 р.

Відповідно до вказаного акту позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 63 667,00 грн. на 62 дні, 66 337,00 грн. на 31 день, 35 000,00 грн. на 1 день, 31 337,00 грн. на 2 дні та 2 374,40 грн. на 18 днів.

Вказані обставини та прострочення виконання вказаних зобовязань позивачем не заперечується.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 26 000,80 грн. та № НОМЕР_2 від 07.06.2016 року на суму 6 871,14 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Станом на момент виникнення спірних зобовязань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток (30.05.14 р., 30.06.15 р., 30.07.15 р., 30.08.14 р.) вказані зобовязання були узгодженими.

Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобовязання.

Крім цього, відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень № НОМЕР_1 від 06.06.2016 року на суму 26 000,80 грн. та № НОМЕР_2 від 07.06.2016 року на суму 6 871,14 грн. є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу позивача у сумі 32 871,94 грн., нарахованого за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобовязання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 4.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013р. № 577 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1844/24376 (далі Порядок № 577) у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обовязково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Позивач звернувся до відповідача з листом 24/12.15 р.

Суд зазначає, що у вказаному листі позивач просив продовжити строки сплати податків та обовязкових платежів до 05.08.14 р. та не нараховавувати штрафні санкції за невчасну сплату авансового внеску і не просив списати якусь заборгованість як безнадійну.

Вказаний лист надано відповідачу у 2015 році, у той час як зобовязання позивача зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, за прострочення виконання яких оштрафовано позивача, виникли у 2014 році.

Крім цього, у судовому засіданні судом було досліджено облікову картку позивача з авансових внесків з податку на прибуток, починаючи з 2014 року.

За даними вказаної картки, станом на момент звернення позивача з позовом до суду позивач не мав жодної заборгованості, а, навпаки, мав переплату (162 126,82 грн.) з авансових внесків, що виключає можливість списання заборгованості яка відсутня.

Також позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, так як, судом відмовлено у задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень рішень, на підставі яких нараховано суми, які просить списати позивач.

Враховуючи викладене позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОВИТ АГРО» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 27 липня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 29 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.