Постанова № 59374873, 28.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 р. Справа №805/1585/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» звернулось до суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобовязання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами було укладено договір про визнання електронних документів № 231220151 від 06.01.2016 року, з терміном дії до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву у яких зазначив, що податковою інспекцією у травні 2016 року проводилась інвентаризація платників податків з якими було укладено договори про визнання електронних документів. Під час інвентаризації було встановлено, що у договорі № 231220150 від 06.01.2016 року, який був укладений між Словянською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ», містяться допущені позивачем помилки у реквізитах сторін, а саме: індекс органу ДФС зазначений 84100, замість - 84122. Для з'ясування виявлених помилок дію зазначеного договору було зупинено з 25.05.16 року по 08.06.2016 року. Дана обставина спричинила неможливість прийняття контролюючим органом надісланої позивачем податкової накладної № 33/2/ від 17.05.2016 року. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» зареєстроване у якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 31586254, є платником податку на додану вартість, та відповідно до довідки № 338/10/29-014017 від 15.06.2011 року знаходиться на обліку у Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 20.12.2001 року за № 3022.

Судом встановлено, що 06 січня 2016 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» та Словянською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було укладено договір № 231220151 про визнання електронних документів.

Предметом даного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДФС податкові документи у електронному вигляді, якщо інше не передбачене законом.

Згідно з положеннями п. 6 договору договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.(а.с.9-11)

Позивачем до податкового органу було подано засобами телекомунікаційного звязку податкову накладну № 33/2/ від 17.05.2016 року

Згідно автоматично сформованої квитанції № 1 видно, що документ не було отримано податковим органом 26 травня 2016 року, з посиланням на те, що порушені вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року № 233, в даному випадку можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Для вирішення питання щодо реалізації свого права на подання податкової звітності засобами телекомунікаційного звязку в електронній формі, позивачем було здійснено спробу укладення з податковим органом нового договору про визнання електронної звітності. Втім за повідомленням, яке надійшло позивачу від центрального порталу звітності ДФС України (квитанція № 1 від 02.06.2016 року) новий договір про визнання електронної звітності укласти не можливо, оскільки між позивачем та відповідачем діє договір про визнання електронних документів № 231220151 від 06.01.2016 року.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п.201.2. ст. 201 ПК України, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог п. 201.1. ст.. 201 Податкового кодексу України (надалі ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За приписами п. 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У відповідності до п. 192.1. ст.. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначено, що з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Крім цього, у п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (надалі Порядок) передбачені причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації, а саме:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм доводить, що законодавством визначений чіткий та вичерпний перелік причин відмови у прийнятті податкової накладної. Реєстрація податкової накладної в реєстрі є обов'язком постачальника товарів чи послуг.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок податкового органу прийняти та зареєструвати надану платником податку-продавцем податкову накладну в реєстрі.

З матеріалів справи видно, що у квитанціях про неприйняття податкової накладної до реєстрації у якості причини відмови були зазначені помилки, але не помилки під час заповнення податкової накладної. У якості помилки зазначалось наступне «можливо розірвано договір про визнання електронної звітності».

За таких обставин, вказані відповідачем причини (помилки) неприйняття до реєстрації податкової накладної позивача відсутні у переліку причин, визначеному чинним законодавством, по-перше ПК України, а також Порядком.

Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів № 231220151 від 06.01.2016 року не містить можливості зупинення його дії чи його розірвання у випадку помилкового зазначення поштового індексу сторін.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність дій щодо неприйняття податкової накладної до реєстрації, які вчинені ним необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані такі дії.

Суд також зазначає, що предметом спору в зазначеній категорії справ є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У такому разі належним способом захисту порушених прав платника податків є визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п. 201.10 ст.201 ПК України. Отже, податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зазначити про те, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано позивачем із зазначенням дати.

Зазначена правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 24.10.2013 за № 1486/12/13-13.

З урахуванням вище викладеного позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дії податкового органу щодо неприйняття для реєстрації податкової накладної позивача № 33/2/ від 17.05.2016 року та зобовязати податкову накладну позивача № 33/2/ від 17.05.2016 року вважати прийнятою та зареєстрованою 26.05.2016 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем у сумі 2 756,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Керуючись ч.2 ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо неприйняття для реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (код ЄДРПОУ 31586254) № 33/2/ від 17.05.2016 року.

Податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» (код ЄДРПОУ 31586254) № 33/2/ від 17.05.2016 року вважати прийнятою та зареєстрованою 26.05.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУМ (код ЄДРПОУ 31586254) 2 756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) гривень 00 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 28 липня 2016 року.

Постанову складено у повному обсязі 29 липня 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.