Постанова № 59374887, 27.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 р. Справа №805/1142/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 год. 58 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крилової М.М., при секретареві судового засідання Піскурєвій Ю.А., за участю: позивача особисто, представника відповідача 1 ОСОБА_1, представника відповідача 2 ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м.Словянськ та Словянського району) (відповідач 2) про:

- стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 в розмірі 41 712 грн.;

- стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 70 747,74 грн.;

- стягнення грошового забезпечення за два місяці в розмірі 13 475,76 грн.;

- визнання частково незаконним наказ Головного управління МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 в частині визначення вислуги років;

- зобовязання виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по 13.04.2016;

- зобовязання перерахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку (37 діб) з розрахунку середньомісячної заробітної плати на момент незаконного звільнення з ОВС (з суми 6737,88 грн.).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2016 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання частково незаконним наказ Головного управління МВС України в Донецькій області № 354 о/с від 06.11.2015 в частині визнання вислуги років залишено без розгляду.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 12.08.2014 наказом МВС України позивача звільнено з органів внутрішніх справ. 12.03.2015 Запорізьким окружним адміністративним судом ОСОБА_3 поновлено на посаді. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду залишено без змін. Однак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 було виконане лише 03.11.2015. Таким чином, відповідачем рішення суду було виконано із затримкою та стягненню з відповідача підлягає грошове забезпечення за період з 13.03.2015 по 05.11.2015 в сумі 52576,58 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби у звязку із скороченням штатів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується грошова допомога. Також наказом МВС України від 31.12.2007 №499 передбачено, що звільненим з посад (скороченням штатної посади) протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). При звільнені позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 70747,74 грн., грошове забезпечення за два місяці в розмірі 13475,76 грн. та компенсації за невикористану відпустку за 37 днів з розрахунку середньомісячної заробітної плати 6737,88 грн.. Крім того, відповідно до ст. 117 ОСОБА_4 Законів про працю України відповідач повинен виплати середнє грошове забезпечення за час затримки всіх виплат при звільненні позивача.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області заперечував проти позову, в обґрунтування чого зазначив, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та компенсація за невикористану відпустку здійснені у відповідності до наказу МВС України від 30.06.2005 № 501 з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальне звання, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення у розмірах, що були встановлені на день звільнення зі служби. Щодо вимоги про стягнення грошового забезпечення за два місяці також є необґрунтованою, оскільки позивач звільнився не з посади, а був звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення, тому ОСОБА_3 не набув права на виплату зазначених коштів. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Словянського міського відділу у судовому засіданні заперечувала проти позову та пояснила, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99, 100 КАС України щодо звернення з позовними вимогами про стягнення грошового забезпечення за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 в розмірі 41712,74 грн., а також компенсації за невикористану відпустку. Згідно платіжного доручення від 27 листопада 2015 року виплата компенсації здійснена у грудні 2015 року. Стосовно стягнення грошового забезпечення за два місяці представник відповідача вважає зазначену вимогу необґрунтованою, оскільки позивач звільнився не з посади, а був звільнений з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Стосовно виплати середньої заробітної плати за час затримки перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку представник вказував на те, що норми КЗпП не поширюються на працівників міліції, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача та заперечення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив службу в органах внутрішніх справ України з 01.08.1997.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 ОСОБА_4 адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі № 808/7053/14 адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 805 від 29.07.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях» в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ України; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №1535 о/с від 12.08.2014 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України підполковника міліції ОСОБА_3 (М-023260), начальника штабу Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; поновлено підполковника міліції ОСОБА_3 (М-023260) на посаді начальника штабу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) з 12.08.2014; стягнуто зі Слов'янського міського відділу на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2014 по 12.03.2015 у розмірі 47165,16 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 залишено без змін.

На підставі частини 5 статті 254 КАС України постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі №808/7053/14 набрала законної сили 24.11.2015, з огляду на що, обставини, встановлені даною постановою, не можуть оспорюватись в даній справі.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 у справі №808/7053/14 встановлено, що наказом в.о. начальника СКЗ Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) від 30.09.2013 №440 о/с позивач був призначений начальником штабу Словянського МВ (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) з 05.08.2013.

29.07.2014 МВС України було складено наказ від 29.07.2014 №805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях». Згідно зазначеного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ позивача, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Згідно витягу з наказу від 12.08.2014 №1535 о/с МВС України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік) за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №331 о/с від 03.11.2015 підполковника міліції ОСОБА_3 поновлено на посаді начальника штабу Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) з 13.08.2014.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №354 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_3 (М-023260) начальника штабу Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) з 06 листопада 2015 року (а.с.74).

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.12.2015 №7 о/слк внесено зміни до наказу Головного управління МВС в області від 06.11.2015 №354 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 (М-023260) начальника штабу Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району). Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 21 рік 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 28 років 01 місяць 10 днів (а.с.75).

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч. 2 ст. 235 зазначеного ОСОБА_4 при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 ст. 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже приймаючи до уваги, те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2015 про поновлення на роботі позивача було виконано тільки 03.11.2015, то позивач має право відповідно до ст. 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 23 червня 2015 року (21-63а15), щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції вимог ст. 236 КЗпП України.

Спірною між сторонами є сума зазначеної компенсації грошового забезпечення, яка підлягає сплаті за вказаний період.

Позивач в позовній заяві просить стягнути зі Словянського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 в розмірі 41 712 грн.

Згідно довідки Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області №15/1738 від 22.12.2015, ОСОБА_3 було нараховано та виплачено забезпечення за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 в сумі 10863,84 грн.

Відповідно до довідки Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 27.05.2015 №6589/303/07-2016, ОСОБА_3 виплачено грошове забезпечення за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 в розмірі 10418,44 грн.

Зазначене підтверджено випискою з банківської установи від 24.05.2016, відповідно до якої, зазначені кошти перераховані позивачу 23.11.2015.

Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348).

Щодо розміру грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає таке.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З наданої до суду довідки Слов'янського МВ ГУ МВС України в Донецькій області № 8708/803/07-2016 від 13.07.2016 вбачається, що в червні 2014 року позивачу нараховано грошове забезпечення у розмірі 6445,88 грн., у липні 2014 року 7029,89 грн.

Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати слід враховувати положення п.1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена Наказом МВС № 499 від 31.12.2007 яким встановлено, що при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплата за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 220,91 (6445,88 грн. (червень 2014 року) + 7029,89 грн. (липень 2014 року) : 61 (календарний день за два місяці).

Суд розраховує період вимушеного прогулу позивача (під час затримки виконання рішення суду) з 13.03.2015 по 02.11.2015, оскільки позивача було поновлено на посаді 03.11.2015.

Судом встановлено, що період вимушеного прогулу позивача (під час затримки виконання рішення суду) з 13.03.2015 по 02.11.2015 включно складає 235 днів.

Таким чином, за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2015 по 02.11.2015 включно з Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача підлягає до виплаті 51 913,85 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивач з 25.05.2015 по 05.11.2015 працював у Відділі державної виконавчої служби Словянського міськрайонного управління юстиції та отримував заробітну плату у цей період.

Згідно довідки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 29.06.2016 № 10-5-606, в період з травня 2015 року по листопад 2015 року ОСОБА_3 отримав заробітну плату в розмірі 13633,16 грн. (а.с.148).

Як вже встановлено судом вище, позивачу за вказаний період нараховано та сплачено компенсацію грошового забезпечення за час затримки поновлення на службі у розмірі 10 863,84 грн. (без урахування податків), що не є спірним між сторонами.

З урахуванням частково виплаченої суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 13.03.2015 по 06.11.2015 у сумі 10863,84 грн. та з урахуванням отриманої заробітної плати у зазначеній період в розмірі 13633,16, позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2015 по 06.11.2015 підлягають частковому задоволенню в сумі 27 416,85 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення зі Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 70747,74 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому згідно абз. 8 цього ж пункту строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Відповідно до п.п. «є» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №354 о/с згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_3 (М-023260) начальника штабу Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) з 06 листопада 2015 року.

Як вже встановлено судом, наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 07.12.2015 №7 о/слк внесено зміни до наказу Головного управління МВС в області від 06.11.2015 №354 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_3 (М-023260) начальника штабу Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району). Вважати вислугу років на 06.11.2015 у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 21 рік 08 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні 28 років 01 місяць 10 днів.

Згідно довідки Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 17.05.2016 № 6123/303/02-2016, ОСОБА_3 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні 14600 грн. та сплачено за відрахуванням податків та зборів 14381,25 грн. (а.с.190).

Це також підтверджується довідкою Словянського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 27.05.2015 №6589/303/07-2016, згідно з якою, ОСОБА_3 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 14 381,25 грн.

Зазначене підтверджується випискою з банківської установи від 24.05.2016, у відповідності до якої зазначена сума включена до загальної суми виплати Словянським МВ 12.04.2016.

Суд вважає не можливим застосувати при розрахунку середнього заробітку визначеного відповідачем за вересень 2015 року та жовтень 2015 року, оскільки в зазначений період позивач фактично не працював та був поновлений на посаді лише 03.11.2015.

Отже, для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні судом враховується довідка відповідача 2 від 13.07.2016 № 8708/803/97-2016, згідно з якої грошове забезпечення ОСОБА_3 у черні 2014 року складало 6445,88 грн., у липні 2014 року 7029,89 грн.

Таким чином, середньомісячне грошове забезпечення позивача за ці два місяця складало 6737,89 грн. ((6445,88 грн. + 7029,89 грн.)/2).

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 складає 70747,85 грн. (6737,89 грн. / 2 х 21 років).

Суд критично ставиться до доводів Головного управління МВС України в Донецькій області щодо здійснення розрахунку одноразової грошової допомоги виходячи із суми 1390,50 грн., яка складається з посадового окладу 900 грн., окладу за спеціальне звання 130,00 грн., надбавка за вислугу років 30 % - 360,50 грн., яке відповідачем 2 застосовувалось на підставі п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», оскільки у випадках виплати вихідної допомоги та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати застосовується саме Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

За таких обставин, з урахуванням нарахованої та виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 14600,25 грн. (без урахування податку), відповідачу 2 необхідно до нарахувати та виплати ОСОБА_3 одноразову допомогу в розмірі 56 147,60 грн.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 56147,60 грн., з огляду на що суд частково задовольняє позовні вимоги в цій частині позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за два місяці в розмірі 13475,76 грн., суд вважає зазначити наступне.

Разом із тим, відповідно до п. 3.4.8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 (далі Інструкція № 499) особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом. Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України. Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями. Під час визначення права на грошове забезпечення у строки, передбачені цією Інструкцією, не зараховуються періоди перебування особи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавством передбачена виплата грошового забезпечення за два місяця лише в разі скорочення певної штатної посади (а не скорочення штатів або ліквідації установи) та за умови перебування особи рядового, начальницького складу (штатна посада якої скорочена) в розпорядженні органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що позивача наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 №354 о/с «По особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ згідно положень Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у звязку з ліквідацією установи, а не з займаної посади, саме через скорочення штатів.

Отже, суд вважає обґрунтованим заперечення відповідачів щодо правомірності не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за два місяці після звільнення, з огляду на що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача 2 перерахувати та сплатити компенсацію за невикористану відпустку (37 діб) з розрахунку моєї середньомісячної заробітної плати на момент незаконного звільнення з ОВС (з суми 6737,88 грн.) суд вважає зазначити таке.

Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі за текстом - Положення № 114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Згідно абз. 2 п. 56 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як вже зазначалось раніше, у відповідності до абз. 1, 3 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 7 вказаного Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

З довідки Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 22.12.2015 № 15/1738 вбачається, що відповідачем нараховано та виплачено на користь позивача компенсацію за невикористані дні відпустки у кількості 37 діб суму в розмірі 1714,95 грн.

Відповідно до довідки Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області від 27.05.2016 №6589/303/07-2016, ОСОБА_3 виплачено компенсацію за невикористану відпустку 37 осіб в розмірі 1689,23 грн. (а.с.36).

Зазначені виплати перераховані позивачу 18.12.2015, що підтверджується випискою з банківської установи від 26.05.2016.

Суд зазначає, що розрахунок зазначеної компенсації у відповідності до норм чинного законодавства повинен здійснюватись виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Враховуючи те, що фактично відпрацьованим та таким, що передував звільненню позивача (оскільки в період з 03.11.2015 року по 06.11.2015 року позивач до виконання службових обов'язків фактично не приступив) є період серпень 2013 року - липень 2014 року та розрахунок компенсації за невикористану відпустку здійснюватиметься виходячи з виплат в зазначений період.

З наданої відповідачем довідки від 18.04.2016 року №4674л/с/303/02-2016 вбачається, що в період серпень 2013 року - липень 2014 року позивач отримав грошове забезпечення у розмірі 82 526,65 грн.

Таким чином, розмір компенсації за невикористані 37 днів відпустки, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 6650,77 грн. з розрахунку (82526,65 грн. : 365 календарних днів х 37 днів) 1714,95 (сплачена відповідачем компенсація).

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку у кількості 37 днів у розмірі 6650,77 грн.

Стосовно позовних вимог про зобовязання відповідача 2 виплатити середнє грошове забезпечення з 06.11.2015 по 13.04.2016 суд зазначає наступне.

ОСОБА_4 законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Разом із цим частиною 1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», а також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.11.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ № 114.

Зазначені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у п. 2 ч. 2 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства про працю» від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Але при цьому суд зазначає, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; при цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках гарантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ норм КЗпП України стосується саме норм, якими врегульований порядок здійснення оплати праці (виплати грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення (зокрема, спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, що не є складовою заробітної плати (грошового забезпечення)) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, яке регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

За правилами ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації, закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми ОСОБА_4 законів про працю України.

Так, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що у день звільнення позивач не працював, відповідно, остаточний розрахунок з ОСОБА_3 мав бути здійснений 06.11.2015 (день звільнення позивача).

Відповідно до матеріалів справи при звільненні позивача йому не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 70747,85 грн.

За матеріалами справи вказана допомога була сплачена ОСОБА_3 12.04.2016.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був здійснений відповідачем саме 12.04.2016.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього ОСОБА_4, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (включно).

Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи ст. 117 КЗпП України та абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, суд дійшов висновку про зобовязання відповідача 2 нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 07.11.2016 по 11.04.2016 включно з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 220,91 грн., з огляду на що, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити певні дії.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2016.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 8-11, 94, 99, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянськ та Словянського району) про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2015 по 02.11.2015 включно в сумі 27 416,85 грн.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі 56 147,60 грн.

Зобовязати Слов'янський міський відділ (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 06.11.2015 по 11.04.2016 включно з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 220,91 грн.

Стягнути зі Слов'янського міського відділу (з обслуговування міста Словянськ та Словянського району) Головного управління МВС України в Донецькій області компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 6650,77 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені 27.07.2016. Повний текст постанови буде виготовлений у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ОСОБА_4, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено ОСОБА_4 адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим ОСОБА_4, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Крилова М.М.