Рішення № 59369654, 21.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/17495/15-ц

провадження № 2/760/155/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Свинар М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» про стягнення грошових коштів, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

21.09.2015 позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Толока» про стягнення грошових коштів, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 28 114,83 грн., перерахувавши на ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, транзитний рахунок НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3, код платника НОМЕР_1.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 29.01.2008 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Толока» уклали договір про участь у Фонді фінансування будівництва АДРЕСА_1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва виду «А» ТОВ «ФК «Толока» за програмою забудовника - ТОВ «Інвесттехнологія» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, затверджених наказом генерального директора ТОВ «ФК «Толока» від 23.03.2007, передає ТОВ «ФК «Толока» у довірчу власність кошти, з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих його дій з управління цими коштами, а ТОВ «ФК «Толока» приймає кошти на рахунок ФББ у довірче управління для фінансування спорудження зазначеного у цьому договорі об'єкта будівництва.

За ОСОБА_1 був закріплений об'єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_1, 2Ж, поверх - 7, кількість кімнат - 2, проектна загальна площа - 97,37 кв. м., проектна житлова площа - 46,63 кв. м.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9.8. договору, після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію, ОСОБА_1, для отримання у власність відповідного об'єкта інвестування, необхідно здійснити остаточні розрахунки з ТОВ «ФК «Толока» за наданими забудовниками даними БТІ та у разі, якщо фактична загальна площа об'єкта інвестування менша, ніж загальна площа за проектом, і ця різниця становить більше ніж 0,5 кв. м., ТОВ «ФК «Толока» повертає ОСОБА_1 кошти з ФФБ у обсязі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірювальних одиниць об'єкта інвестування, на яку зменшилась загальна площа об'єкта інвестування.

17.01.2013 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Толока» уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої надлишок грошових коштів, визначених пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 27.10.2011 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва АДРЕСА_1 від 29.01.2008 становить 28 114,83 грн., зараховуються на особовий рахунок ОСОБА_3

10.11.2014 він отримав свідоцтво про право власності на об'єкт інвестування.

Позивач зазначив, що відповідно до довідки про його право на набуття у власність об'єкта інвестування № 97-В1 від 27.11.2013 загальна площа об'єкта інвестування зменшилася на 1,44 кв. м. та складає 91,2 кв. м. Надлишок сплачених коштів за фактичну площу квартири складає 11 808 грн., а загальна сума заборгованості відповідача за різницю у площі становить 39 992,83 грн.

19.11.2014 та 13.03.2015 позивач направляв письмові вимоги відповідачу, у яких вимагав повернути борг, шляхом перерахування грошових коштів на відповідний картковий рахунок.

ОСОБА_3 стверджував, що починаючи з 19.12.2014 відповідач почав прострочувати виконання взятих на себе зобов'язань та виконав їх лише частково.

Так, відповідач 05.03.2015 повернув грошові кошти у сумі 11 808 грн., 16.12.2015 - 900 грн., 28.01.2016 - 599 грн., 03.02.2016 - 1 615,83 грн. та 28.03.2016 - 3 500 грн.

У ході судового розгляду справи позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 21 570 грн., інфляційні витрати в розмірі 14 142,58 грн., 3% річних в розмірі 1 253,58 грн., а всього 36 966,16 грн. Крім цього, просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на послуги адвоката у розмірі 3 600 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, аргументуючи тим, що позивач при зверненні до суду з цим позовом здійснив неналежний розрахунок суми заборгованості, оскільки наданий ним розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім цього, представник відповідача просила звернути увагу, що відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій, оскільки вимога про повернення суми боргу від 19.11.2014 та вимога від 13.03.2015, на які посилається позивач як на підставу нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних є неналежними доказами у цій справі, а тому не можуть враховуватися судом під час її розгляду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

29.01.2008 ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Толока» уклали договір про участь у Фонді фінансування будівництва АДРЕСА_1 (а.с. 70-80).

Відповідно до пункту 1.1. договору, ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним правил Фонду фінансування будівництва виду «А» ТОВ «ФК «Толока» за програмою забудовника - ТОВ «Інвесттехнологія» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1, затверджених наказом генерального директора ТОВ «ФК «Толока» від 23.03.2007, передає ТОВ «ФК «Толока» у довірчу власність кошти, з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих його дій з управління цими коштами, а ТОВ «ФК «Толока» приймає кошти на рахунок ФББ у довірче управління для фінансування спорудження зазначеного у цьому договорі об'єкта будівництва.

За ОСОБА_1 був закріплений об'єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_1, 2Ж, поверх - 7, кількість кімнат - 2, проектна загальна площа - 97,37 кв. м., проектна житлова площа - 46,63 кв. м.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9.8. договору, після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію, ОСОБА_1, для отримання у власність відповідного об'єкта інвестування, необхідно здійснити остаточні розрахунки з ТОВ «ФК «Толока» за наданими забудовниками даними БТІ та у разі, якщо фактична загальна площа об'єкта інвестування менша, ніж загальна площа за проектом, і ця різниця становить більше ніж 0,5 кв. м., ТОВ «ФК «Толока» повертає ОСОБА_1 кошти з ФФБ у обсязі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірювальних одиниць об'єкта інвестування, на яку зменшилась загальна площа об'єкта інвестування.

17.01.2013 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Толока» уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої оформлено уступку прав вимоги довірителя (ОСОБА_1.) на користь третьої особи (ОСОБА_3). Крім того, надлишок грошових коштів, визначених пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 27.10.2011 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва АДРЕСА_1 від 29.01.2008, становить 28 114,83 грн., зараховуються на особовий рахунок ОСОБА_3 (а.с. 5).

Відповідно до довідки про право на набуття у власність об'єкта інвестування № 97-В1 від 27.11.2013, загальна площа об'єкта інвестування зменшилася на 1,44 кв. м. та складає 91,2 кв. м.

10.11.2014 позивач отримав свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 91,2 кв. м., житловою площею - 44,7 кв. м. (а.с. 4).

19.11.2014 та 13.03.2015 позивач направив відповідачу вимоги, у яких вимагав повернути надлишкові грошові кошти у відповідний строк на його картковий рахунок (а.с. 6; 52)

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором щодо повернення надлишково сплачених коштів. Цей факт встановлено на підставі платіжного доручення № 96 від 05.03.2015 на суму 11 808 грн., платіжного доручення № 140 від 16.12.2015 на суму 900 грн., платіжного доручення № 14 від 03.02.2016 на суму 1 615,83 грн., платіжного доручення № 23 від 15.02.2016 на суму 2 000 грн., платіжного доручення № 48 від 28.03.2016 на суму 3 500 грн., та виписки по картковому рахунку ОСОБА_3, зокрема, про дату операції від 28.01.2016 на суму 599 грн. (а.с. 49-51, 56-59, 94). Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 20 422,83 грн.

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом було встановлено та не заперечувалося представниками сторін факт укладення договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 29.01.2008 та додаткових угод до нього, факт отримання ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, факт зменшення житлової площі квартири порівняно з проектною площею, надлишок грошових коштів згідно з додатковою угодою № 2 у розмірі 28 114,83 грн. та надлишок грошових коштів за фактичну площу квартири у розмірі 11 808 грн., які повинні бути сплачені відповідачем на користь позивача.

Загальна сума надлишку грошових коштів складає:

28 114,83 + 11 808 = 39 922,83 грн.

У судовому засіданні представник позивача визнав, що у своїх розрахунках допустив арифметичну помилку, зазначивши суму 39 992,83 грн.

Спір, що виник між сторонами, полягає у розмірі грошових коштів.

На підставі письмових доказів суд встановив, що відповідач частково повернув позивачу надлишково сплачені грошові кошти, зокрема, у період з 05.03.2015 по 28.03.2016 сплатив грошові кошти на загальну суму 20 422,83 грн.

Залишок несплачених коштів становить:

39 922,83 - 20 422,83 = 19 500 грн.

Згідно з статтею 526 ЦК «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК «боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту».

Таким чином, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів є такими, що відповідають умовам договору, а тому є правомірними. Однак, залишок надлишково сплачених коштів у зв'язку із зменшенням житлової площі, які підлягають поверненню відповідно до наведеного вище розрахунку, становить 19 500 грн.

Крім того, позивач просив застосувати до відповідача відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно з статтею 625 ЦПК, стягнувши з нього 14 142,58 грн. інфляційних втрат та 1 253,58 грн. - 3 % річних.

Зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту додаткової угоди № 2 до договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 29.01.2008 випливає, що сторони не визначили строк виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів, у зв'язку зі зменшенням загальної площі об'єкта інвестування, а тому позивач має право вимагати їх повернення у будь-який час шляхом направлення відповідної вимоги.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних, позивач посилався на вимогу від 19.11.2014, яка отримана ОСОБА_2 - 19.11.2014, та вимогу від 13.03.2015, яка отримана ОСОБА_2 - 20.03.2015.

Однак, суд зауважує, що вищезазначені вимоги не є належним доказом відповідно до статті 59 ЦПК, оскільки позивач оригінали таких вимог суду не надав, а відмітки від імені ОСОБА_2, зроблені невстановленою особою, не містять відомостей про те, чи є ОСОБА_2 посадовою особою ТОВ «ФК «Толока» з відповідними повноваженнями. Доказів надсилання зазначених вимог поштою позивач також не надав.

Таким чином, на думку суду, позивач не довів належними доказами факт направлення вимоги відповідачу від 19.11.2014 та вимоги від 13.03.2015, а тому відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання та нести відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі в розмірі 551,20 грн.

Судові витрати на послуги адвоката у розмірі 3 600 грн. стягненню з відповідача не підлягають з таких підстав.

У пункті 47 постанови №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року N 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК)».

Частини перша статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що «адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю».

З метою обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України ведеться Єдиний реєстр адвокатів України, що передбачено статтею 17 вищезазначеного Закону.

Суд встановив, що ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_5 уклали угоду № 03/03 про надання послуг адвоката від 03.03.2015. Однак, адвокат ОСОБА_5 не підтвердив своє право на зайняття адвокатською діяльністю, зокрема, не надав суду належним чином завірену копію відповідного свідоцтва та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження того, що він є діючим адвокатом та може надавати правову допомогу.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач особисто звернувся до суду 21.09.2015 з позовом про стягнення надлишково сплачених коштів. Угода № 03/03 про надання послуг адвоката була укладена 03.03.2015 (а.с. 81), після чого, через рік, а саме 05.03.2016 був підписаний акт про надання послуг, відповідно до якого адвокат за цей період часу витратив 8 годин на надання правової допомоги, вартість якої склала 3600 грн. (а.с. 82). 13.04.2016 за підписом адвоката ОСОБА_5 до суду було подане клопотання про уточнення позовних вимог, у якому він просив стягнути з відповідача на користь позивача 21 570 грн. основного боргу, 14 142,58 грн. інфляційний втрат, 1253,58 грн. - 3 % річних.

На підставі вищезазначених доказів суд зробив висновок, що правова допомога адвокатом ОСОБА_5 надавалася після звернення позивача до суду, полягала у збільшенні позовних вимог за рахунок застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання за статтею 625 ЦК, не дивлячись на те, що предметом угоди про надання послуг адвоката є адвокатська допомога з приводу судового вирішення спору про стягнення збитків та відшкодування шкоди.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 не надав суду доказів на підтвердження свого статусу адвоката, а також враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 526, 527, 530, 610, 625 ЦК, Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 74, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5 код ЄДРПОУ: 32955460) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 19 500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Толока» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5 код ЄДРПОУ: 32955460) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) 551,20 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко