Ухвала суду № 59369053, 28.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/102/16

Справа № 754/8042/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2016 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Демчук Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Мюллер Мартіні (Польща) на неправомірні дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, в якій просив визнати неправомірними дії, які полягають у виданні Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 3245419 від 14 червня 2016 року; зобов'язання скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 3245419 від 14 липня 2016 року; зобов'язати відновити виконавче провадження ВП № 3245419, відкрите на підставі виконавчого листа № 2к-3/11 від 25 жовтня 2011 року Деснянським районним судом міста Києва на підставі клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюриху. Свою скаргу заявник обґрунтував тим, 19.01.2011 року Арбітраж Швейцарських Палат Торгової Палати Цюріха ухвалив остаточне арбітражне рішення на узгоджених умовах у справі за позовом компанії «Мюллер Мартіні» Сп. з.о.о., ul. Wal Miedzeszynski 203, 04-987 Варшава, Польща проти ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц Інформ». Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13.07.2011 р. клопотання стягувана було задоволено частково, визнано та надано дозвіл на примусове виконання Рішення іноземного суду (арбітражу). 28.04.2012 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречух О.Я. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2к-3/11 від 25.10.2011 року, виданим відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва у справі № 2к-3/11 від 13.07.2011 року про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (тобто Рішення суду (арбітражу)) про стягнення грошових коштів в розмірі 16 412 027 грн. 28 коп. у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 1 392 500 грн. кожний протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий, він же останній платіж становитиме 1 094 527 грн. 28 коп. 01.03.2013 року Деснянським районним судом м. Києва було змінено порядок та спосіб виконання Ухвали від 13.07.2011 року. Протягом процедури виконання судового рішення боржник вчиняв всілякі дії щодо уникнення його виконання - відкривав нові рахунки, оскаржував дії державних виконавців в судах. У зв'язку з цим ДДАСУ не змогла ефективно та вчасно здійснити виконавчі дії у шестимісний строк відповідно до ст.. 30 Закону України. Від дати відкриття виконавчого провадження від ДДВСУ до стягувача були переховані кошти на загальну суму 713026,91 Євро, що складає менше половини загальної суми боргу, визначеної рішенням арбітражного суду від 19.01.2011 року. Отже, висновки державного виконавця у Постанові державного виконавця від 14.06.2016 року про нібито повне виконання судового рішення необґрунтовані та передчасні. Посилання на те, що ДДВСУ було стягнуто, конвертовано у євро та перераховано на користь стягувача еквівалент 16 412 027 грн. 28 коп. відповідно до рішення суду є також безпідставним, тому що Рішення іноземного суду (арбітражу), зокрема у п. 6 передбачає, що відповідач повинен здійснити всі платежі, передбачені Мировою Угодою та цим остаточним рішенням на погоджених умовах, без вирахування банківських комісій, банківським переказом на зазначений банківський рахунок позивача у Польщі у євро.

В судовому засіданні представник стягувача скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на обов'язковість рішень іноземного суду на території України.

Представник боржника - Приватного Акціонерного товариства «Бліц - Інформ» проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

Державний виконавець Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. проти задоволення скарги заперечувала в повному обсязі, посилаючись на її безпідставність.

Судом встановлено, що 19 січня 2011 року Арбітраж Швейцарських палат Торгової палати Цюриха виніс арбітражне рішення в справі між Мюллер Мартіні (Muller Martini Sp. Z o.o. ul Wal Miedzeszynski 203, 04-987 Варшава, Польща) та ЗАТ "Холдингова компанія «Бліц Інформ». Дане рішення набрало законної сили і добровільно боржником виконано не було.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року клопотання Мюллер Мартіні про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюриху від 19 січня 2011 року було задоволено частково - визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території Україні рішення Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюриху від 19 січня 2011 року; прийнято рішення про видання виконавчого листа про стягнення з ЗАТ "Холдингова компанія "Бліц Інформ" (місто Київ, вул.. Кіото, 25; код ЄДРПОУ 20050164) на користь Мюллер Мартіні (Muller Martini Sp. Z o.o. ul Wal Miedzeszynski 203, 04-987 Варшава, Польша) грошові кошти в розмірі 16412027 гривень 28 копійок у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 1392500 гривень кожний протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий він же останній платіж становитиме 1094527 гривень 28 копійок; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року вищевказана ухвала Деснянського районного суду міста Києва була залишена без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 грудня 2011 року касаційну скаргу ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц Інформ» було відхилено, ухвала Деснянського районного суду міста Києва та ухвала Апеляційного суду міста Києва були залишені без змін.

25 жовтня 2011 року Деснянським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист № 2к-3/11.

8 листопада 2011 року представник Мюллер Мартіні за довіреністю звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2013 року було частково задоволено клопотання ПАТ «Бліц-Інформ» про зміну способу та порядку виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 13 липня 2011 року за клопотанням Мюллер Мартіні про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюриху від 19 січня 2011 року - змінено порядок виконання судового рішення - ухвали Деснянського районного суду міста Києва 13 липня 2011 року, за наслідками якого був виданий виконавчий лист № 2к-3/11 від 25.10.2011 року, шляхом визначення стягнення з ПАТ «Бліц-Інформ» (ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц Інформ» (місто Київ, вул.. Кіото, 25; код ЄДРПОУ 20050164) на користь Мюллер Мартіні (Muller Martini Sp. Z o.o. ul Wal Miedzeszynski 203, 04-987 Варшава, Польша) грошових коштів в розмірі 1473252 євро, що станом на 13.07.2011 року склали 16412027 гривень 28 копійок, у вигляді дванадцяти щомісячних платежів по 125000 євро, що станом на 13.07.2011 року склали 1392500 гривень кожний, протягом одинадцяти наступних місяців, а дванадцятий він же останній платіж становитиме 98252 євро, що станом на 13.07.2011 року склав 1094527 гривень 28 копійок.

14 червня 2016 року державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 32454199, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення - стягненням з боржника коштів у розмірі 16412027,28 гривень.

Відповідно до вимог ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.

Відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України. Якщо в суді, зазначеному в абзаці п'ятому підпункту 1 пункту 1 цієї статті, заявлено клопотання про скасування або зупинення виконання арбітражного рішення, суд, в якому запитується визнання або виконання, може, якщо визнає це за належне, відкласти винесення свого рішення і може також, за клопотанням тієї сторони, яка просить про визнання або виконання арбітражного рішення, зобов'язати іншу сторону надати належне забезпечення.

Відповідно до вимог ч.8 ст. 395 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Оскільки за рішенням Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюріху від 19 січня 2011 року стягненню підлягає сума, визначена в іноземній валюті - ЄВРО, її еквівалент у національній валюті України за курсом НБУ було визначено на день винесення судового рішення - 13 липня 2011 року і склав 16412027 гривень 28 копійок.

Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на свій території України і захищені Конституцією України. Виконання рішення суду в цивільній справі здійснюється відповідно до статей ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

При виконанні судового рішення були порушені строки, визначені ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

При винесені оскаржуваної постанови державний виконавець керувався п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого: виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.1, 4 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на те, що рішення Арбітражу Швейцарської Палати Торгової палати Цюриху було визнано та дозволено його примусове виконання на території України в 2011 році, а еквівалент грошових коштів в Євро був визначений відповідно до вимог ч. 8 ст. 395 ЦПК України на день винесення ухвали суду, суд позбавлений можливості дійти висновку про обґрунтованість твердження скаржника про неправомірність дій державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, які полягають у виданні Постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 3245419 від 14 червня 2016 року.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. ст. 10, 60, 61, 373, 386, 398 ЦПК України, ст. ст. 11,30, 75 Закону України «Про виконавче провадження», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу та території України», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника Мюллер Мартіні (Польща) на неправомірні дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя: