Рішення № 59363559, 19.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1541/15-ц Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О. Провадження № 22-ц/780/3584/16 Доповідач у 2 інстанції Гуль В. В.Категорія 55 19.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

19 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Білоконь О.В.,

при секретарі: Тимошевській С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року у справі за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником, -

в с т а н о в и л а:

Прокурор звернувся з позовом до суду, обгрунтовуючи який посилається на те, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.02.2014 у справі № 373/4/14-ц за позовом ОСОБА_3 до НІЕЗ «Переяслав» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди визнано незаконним наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 від 09.12.2013 № 124-ОС. Крім того, ОСОБА_3 вирішено поновити на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ «Переяслав», а з НІЕЗ «Переяслав» вирішено стягнути на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням одержаної нею вихідної допомоги при звільненні в розмірі 7894 грн. 09 коп. та стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 88 грн. 69 коп.

Рішенням колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 02.06.2014 року апеляційну скаргу НІЕЗ «Переяслав» відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, а саме, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.02.2014 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в даній частині нове рішення, яким з НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 вирішено стягнути 1000 грн. в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання судового рішення від 24.02.2014, у червні 2014 року наказом генерального директора НІЕЗ «Переяслав» № 72-ОС ОСОБА_3 поновлено на посаді молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Музею хліба НІЕЗ «Переяслав».

Згідно відомості про виплату грошей № 368 за серпень 2014 року ОСОБА_3 перераховано грошові кошти у сумі 21767 грн. 72 коп., з них 7894 грн. 10 коп. на виконання рішення суду від 24.02.2014 (справа № 373/4/14-ц).

Крім того, відповідно до видаткового касового ордеру від 19.09.2014 та згідно з платіжним дорученням № 220 від 19.08.2014 ОСОБА_3 на виконання рішення суду перераховано моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Також, на підставі платіжного доручення № 273 від 13.10.2014року НІЕЗ «Переяслав» сплачено судовий збір у розмірі 88 грн. 69 коп.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача, як директора матеріальну шкоду завдану НІЕЗ «Переяслав» у розмірі 8894 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 09 коп. та 88 (вісімдесят вісім) грн. 69 коп. судового збору.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» грошові кошти у розмірі 8894 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири) гривень 09 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» судовий збір в розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 69 копійок.

У зменшенні розміру відшкодування не має.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права скасувати та у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.02.2014 року у справі № 373/4/14-ц та рішення Апеляційного суду Київської області від 02.06.2014 року було визнано незаконним наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_3 з роботи, поновлено її на роботі та стягнуто кошти.

На виконання вказаних рішень НІЕЗ «Переяслав» виплатило ОСОБА_3 згідно відомості № 368 за серпень 2014 року грошові кошти у сумі 7894 грн. 10 коп.; згідно видаткового касового ордеру від 19.09.2014 та платіжного доручення № 220 від 19.08.2014 року грошові кошти в розмірі 1000 грн. та на підставі платіжного доручення № 273 від 13.10.2014року грошову суму в розмірі 88 грн. 69 коп. тобто на загальну суму 8982,78 грн. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що службової особою при незаконному звільненні було завдано шкоди в розмірі 8982,78 грн. в зв'язку з чим ця службова особа має нести відповідальність в порядку, передбаченому п. 8 ст. 134, ст. 237 КЗпП України. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону частково виходячи з наступного.

Встановлено, що стягнута судом сума в розмірі складається з: 1000 грн. компенсації моральної шкоди; 7894,09 грн. оплата працівникові часу вимушеного прогулу та 88,69 грн. судового збору.

За змістом п. 8 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі, заподіянної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року ''Про практику розгляду судами трудових спорів'' при незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

На вказані вимоги закону, суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не перевірив розміру витрат пов'язаних з компенсацією працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та не звернув уваги, що до загальної суми відшкодування було безпідставно включено 1000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 88,69 грн. судового збору.

Таким чином в частині стягнення з відповідача 1000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 88,69 грн. судового збору рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову лише в частині витрат пов'язаних з компенсацією працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже в цій частині доводи апеляційної скарги підлягають задоволенню.

В іншій частині доводи апеляційної скарги про те, що до суду звернувся неналежний позивач не приймаються до уваги.

Представництво прокурора в даному процесі регулює ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», яка надає право прокурору звертатись за захистом державних інтересів до суду у випадках передбачених законом.

Оскільки, відповідно до Статуту НІЕЗ «Переяслав» затвердженого Міністром культури України на підставі наказу №723 від 06.07.2012 року, заповідник веде самостійний баланс, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, та діяльність заповідника здійснюється за рахунок загального та спеціального фонду Державного Бюджету України, суд вважає, що позов прокурора ґрунтується на законних підставах, а прокурор діє в межах наданих йому повноважень та у відповідності до діючого законодавства.

Доводи про відсутність вини відповідача чи визначення ступеня вини, не мають значення для вирішення справи, оскільки як роз'яснено в п. 33 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року ''Про практику розгляду судами трудових спорів'' при незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Незаконність звільнення встановлена рішенням суду Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24.02.2014 у справі № 373/4/14-ц, що набрало законної сили, і ця обставина відповідно до ст. 61 ЦПК України звільняється від доказування.

Доводи про неправильність застосування норм матеріального права необгрунтовані.

Також судом обгрунтовано відмовлено і у зменшені шкоди відшкодування, оскільки правових підстав для цього не має.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» грошові кошти у розмірі 7894 грн. 09 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді