Постанова № 59355227, 18.07.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/483/2016 Справа № 490/5309/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого - судді Гуденко О.А.,

при секретарі - Гудковій Є.С.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

24.05.2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок разової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з розрахунку чотирьох мінімальних пенсій за віком; стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену разову грошову допомогу за 2016 рік в сумі 4282,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду заяву заперечення, в яких просив суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність відповідача, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником війни, нагороджений медалью "За доблесный труд в Великой Отечественной войне", через що відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни» та виданих на підставі її інших нормативно-правових актів має право на отримання щорічної грошової допомоги, яка виплачується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є інвалідами війни. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.

Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Постановою КМУ від 29 квітня 2016 р. № 320 «Про збільшення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня деяким категоріям громадян» вирішено установити у 2016 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - у розмірі 400 гривень.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 19, ч. 1, 2, 3 ст. 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 9 КАС України, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд встановив, що при визначенні розміру щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2026 рік, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»», які має меншу юридичну силу ніж закон, та яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2013 року по справі № 21-301а13.

Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги інвалідам війни - ветеранам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач, як учасник війни має право на отримання щорічної грошової допомоги до 05 травня 2016 року в розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком.

На час виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня 2016 року, розмір мінімальної пенсії за віком становив 1074 грн. (ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» та ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Таким чином, розмір щорічної грошової допомоги позивачу до 05 травня за 2016 рік становить 4296 грн. (1074х4). Оскільки позивач стверджує у позовній заяві, що отримав 170,00 грн., тоді як отримав 400 грн., то розмір недоотриманої допомоги становить 3896 грн.

Суд вважає, що порушені права позивача мають бути відновлені шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачу 3896 грн. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 05 травня, за 2016 рік.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з розрахунку чотирьох мінімальних пенсій за віком мають бути залишені без задоволення, оскільки стягнення на користь позивача недоотриманої допомоги є достатнім відновленням порушених прав.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодної з вищевказаних умов, які є підставою для відшкодування моральної (немайнової шкоди під час розгляду адміністративного позову судом не встановлено), а за такого в частині відшкодування такої шкоди позивачу слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради виплатити ОСОБА_1 3896 грн. 00 коп. недоплаченої щорічної допомоги, яка виплачується до 05 травня, за 2016 рік.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення.

СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО