Постанова № 59349677, 26.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1717/16 Головуючий у 1-й інстанції:Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум фінанс» до Національного банку України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та утриматись від вчинення дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Преміум фінанс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України про:

- визнання неправомірною бездіяльності, що виразилася у неприйнятті відповідачем у встановлений строк за зверненням позивача від 22.12.2015 та наданим пакетом документів на отримання генеральної ліцензії жодного рішення із передбачених у п. 3.2 глави 3 Положення №297;

- визнання неправомірними дій, що виразилися у визначенні позивачу для прийняття рішення за зверненням позивача від 22.12.2015 та наданим пакетом документів необхідності виконати до 01.03.2016 введені у дію з 01.01.2016 зміни до вимог Положення №297 у редакції постанови №962;

- зобов'язання відповідача вчинити дію, що полягає у прийнятті правомірного рішення за зверненням позивача від 22.12.2015 та наданим пакетом документів на отримання генеральної ліцензії відповідно до вимог Положення №297 у редакції постанови №392, що діяла на дату прийняття 23.12.2015 відповідачем від позивача до перевірки та розгляду пакету документів;

- зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій, а саме від прийняття рішення про відмову у наданні позивачу генеральної ліцензії за звернення позивача від 22.12.2015 та наданим пакетом документів із підстав невиконання позивачем у строк до 01.01.2016 введених у дію 01.01.2016 змін до вимог Положення №297 у редакції постанови №962 або інших підстав, не передбачених Положенням №297 станом на дату прийняття 23.12.2015 відповідачем від позивача до перевірки та розгляду пакету документів від 22.12.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Національного банку України щодо встановлення ТОВ «Преміум Фінанс» необхідності виконання вимог Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297, у редакції постанови Правління Національного банку України від 29.12.2015 №962 «Про додаткові вимоги до небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку, що отримали (або отримують) право на здійснення валютних операцій». Зобов'язано Національний банк України розглянути клопотання ТОВ «Преміум Фінанс») від 22.12.2015 про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій разом із доданим до нього пакетом документів відповідно до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297, у редакції, яка діяла до прийняття постанови Правління Національного банку України від 29.12.2015 №962 «Про додаткові вимоги до небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку, що отримали (або отримують) право на здійснення валютних операцій», та прийняти обґрунтоване рішення про надання або відмову в наданні генеральної ліцензії небанківській фінансовій установі, національному оператору поштового зв'язку. Зобов'язано Національний банк України утриматися від прийняття рішення про відмову у наданні ТОВ «Преміум Фінанс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій за його клопотанням від 22.12.2015 про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та наданим пакетом документів з підстав невиконання ТОВ «Преміум Фінанс» у строк до 01.03.2016 введених у дію із 01.01.2016 змін до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року позивачем в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується, колегія суддів не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 грудня 2015 року ТОВ «Преміум Фінанс» звернулося до Національного банку України із письмовим клопотанням небанківської фінансової установи, національного оператора поштового зв'язку про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (далі - клопотання), та додав відповідний пакет документів до нього.

Вказане клопотання разом із доданим до нього пакетом документів зареєстровано у відповідача 23.12.2015, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

За результатами розгляду поданого клопотання, відповідач листом від 13.01.2016 №24-0004/2146 повідомив позивача про те, що постановою Правління НБУ від 29.12.2015 №962 «Про додаткові вимоги до небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку, що отримали (або отримують) право на здійснення валютних операцій» (далі - постанова №962), яка набрала чинності з 01.01.2016, внесено зміни до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 09.08.2002 №297 (далі - Положення №297).

З огляду на викладене, з метою вирішення питання надання позивачу генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, відповідачем запропоновано позивачу у строк до 01.03.2016 виконати встановлені у Положенні №297 (у редакції постанови №962) вимоги, у тому числі щодо розміру власного капіталу небанківської фінансової установи та розкриття інформації про структуру її власності, а також додатково надати інші, визначені у Положенні №297 документи. В іншому випадку, відповідачем буде розглянуто питання про відмову позивачу у наданні генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Національний банк України за результатами розгляду клопотання ТОВ «Преміум Фінанс» від 22.12.2015 діяв у супереч нормам законодавства, чинного на момент звернення позивача до відповідача, та протиправно дійшов висновку про необхідність виконання позивачем вимог Положення №297 у редакції постанови №962.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України від 20.05.1999 N 679-XIV «Про Національний банк України», Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Частиною 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

З метою впорядкування надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297 було затверджено Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій (далі - Положення №297). Вказане Положення визначає умови отримання ліцензії, перелік документів, необхідний для її отримання, порядок розгляду Національним банком України наданих документів.

Підпунктом 1.1 пункту 1 глави 1 Положення №297, встановлено, що небанківська фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до законодавства України не є банком, надає одну або кілька фінансових послуг та яку внесено до відповідного державного реєстру фінансових установ у порядку, установленому законодавством України.

Главою 2 Положення №297 визначені умови та порядок, за яких небанківська фінансова установа або національний оператор поштового зв'язку мають право отримати генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 глави 3 Положення №297 (у редакції, чинній на момент звернення позивача до відповідача із клопотанням), Національний банк протягом 15 робочих днів з дати надходження пакета документів від небанківської фінансової установи, національного оператора поштового зв'язку перевіряє пакет документів щодо його комплектності відповідно до переліку, зазначеного в пункті 2.2 глави 2 цього Положення, та відповідності умовам пункту 2.1 глави 2 цього Положення.

Національний банк повертає пакет документів небанківській фінансовій установі, національному оператору поштового зв'язку із супровідним листом з обґрунтуванням підстав повернення в разі відсутності хоча б одного документа з переліку, зазначеного в пункті 2.2 глави 2 цього Положення, та/або невідповідності умовам пункту 2.1 глави 2 цього Положення.

Національний банк протягом 30 робочих днів з дати надходження пакета документів приймає рішення про надання або відмову в наданні генеральної ліцензії небанківській фінансовій установі, національному оператору поштового зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій разом із доданим до нього пакетом документів, яке зареєстровано у відповідача 23.12.2015.

Однак, як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, при розгляді вказаного клопотання, відповідач керувався вимогами Положення №297 у редакції постанови Правління НБУ від 29.12.2015 №962, «Про додаткові вимоги до небанківських фінансових установ, національного оператора поштового зв'язку, що отримали (або отримують) право на здійснення валютних операцій», яка набрала чинності з 01 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно із частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням, яке зареєстроване у відповідача 23.12.2015, застосування Положення №297 у редакції постанови Правління НБУ №962, яка діє з 01.06.2016 до спірних правовідносин, колегія суддів вважає помилковим.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що дії відповідача щодо встановлення ТОВ «Преміум Фінанс» необхідності виконання вимог Положення №297, у редакції постанови Правління Національного банку України від 29.12.2015 №962 при розгляді клопотання позивача від 22.12.2015 про отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, є протиправними.

Однак суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необхідність зобов'язання Національного банку України утриматися від прийняття рішення про відмову у наданні ТОВ «Преміум Фінанс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій за його клопотанням від 22.12.2015 про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та наданим пакетом документів з підстав невиконання ТОВ «Преміум Фінанс» у строк до 01.03.2016 введених у дію із 01.01.2016 змін до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297, з огляду на наступне.

Зокрема, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Проте, відповідно до до ч. 1, ч. 3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Так, колегія суддів зазначає, що зобов'язання Національного банку України утриматися від прийняття рішення про відмову у наданні ТОВ «Преміум Фінанс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій за його клопотанням від 22.12.2015 про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та наданим пакетом документів з підстав невиконання ТОВ «Преміум Фінанс» у строк до 01.03.2016 введених у дію із 01.01.2016 змін до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297, є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки впливають на його право вибору при розгляді поданого клопотання.

За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у відповідних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, рішення суду першої інстанцій підлягає зміні в частині зобов'язання Національного банку України утриматися від прийняття рішення про відмову у наданні ТОВ «Преміум Фінанс» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій за його клопотанням від 22.12.2015 про надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та наданим пакетом документів з підстав невиконання ТОВ «Преміум Фінанс» у строк до 01.03.2016 введених у дію із 01.01.2016 змін до Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09.08.2002 №297, шляхом виключення вказаного абзацу з резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга НБУ підлягає частковому задоволенню, а оскаржувану постанову слід змінити.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року - змінити.

Виключити з резолютивної частини судового рішення абзац четвертий.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С