Ухвала суду № 59377241, 28.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19395/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Костюк Л.О.,

суддів Бужак Н.П.,

Твердохліб В.А.,

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

31 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28 травня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 22 по 28 квітня 2015 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого позивачем за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 593/26-53-17-01/НОМЕР_2 від 30 квітня 2015 року.

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог: пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 Податкового кодексу України - позивачем не подано відповідачу декларацію про отримані доходи за 2011 рік; абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік - 87 477,09 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 28 травня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 87 477,09 грн. за основним платежем та у розмірі 22 039,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем у 4 кварталі 2011 року отримано дохід у розмірі 515 678,79 грн., у вигляді додаткового блага, а саме: сума боргу позивача за кредитним договором № 11274512000 від 25 грудня 2007 року перед АТ "Укрсиббанк" анульована кредитором за його самостійним рішенням.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як позичальником, та Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк", як банком, 06 вересня 2007 року укладені: договір про надання споживчого кредиту № 11210227000, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 144 000,00 дол. США (еквівалент на день укладення вказаного договору - 727 200,00 грн. ) та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів; договір про надання споживчого кредиту № 11210233000, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику, а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 2 191,57 грн., та сплатити плату за користування кредитом.

Згідно з адресованими позивачу та складеними АТ "Укрсиббанк" повідомленнями про анулювання боргу: №135-09/1681 від 12 грудня 2011 року - позивачу повідомлялось, що кредитна заборгованість на підставі кредитного договору № 11274512000 від 25 грудня 2007 року станом на 09 грудня 2011 року складає 7099,80 дол. США (еквівалент - 56726,69 грн.) та штрафні санкції - 3059,48 грн., при цьому, банком прийнято рішення про анулювання заборгованості позивача у розмірі 2839,92 дол. США (еквівалент 22690,68 грн.) та штрафні санкції у сумі 3059,48 грн.; № 135-09/1450 від 11 листопада 2011 року - позивачу повідомлялось, що кредитна заборгованість на підставі кредитного договору №11210227000 від 06 вересня 2007 року станом на 11 листопада 2011 року складає 150672,36 дол. США (еквівалент - 1202711,98 грн.) та штрафні санкції - 8843,27 грн., при цьому, банком прийнято рішення про анулювання заборгованості позивача у розмірі 60268,94 дол. США (еквівалент 481084,76 грн.) та штрафні санкції у сумі 8843,27 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у той чи іншій формі.

Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14.1 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, додатковим благом є кошти, які повинні бути виплачені платнику податку, тобто позивачу, податковим агентом, тобто АТ «Укрсиббанк».

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків у розумінні наведених норм податкового законодавства України, який підлягає оподаткуванню на підставі абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів того, які суми з прощеного (анульованого) боргу є тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення в цілому.

У контексті зазначеного необхідно звернути увагу на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05 грудня 2006 року у справі № 21-527во06, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2012 року у справі № К-58359/09, від 14 червня 2012 року у справі № К-34052/10 та від 08 травня 2007 року у справі № К-10137/06.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 28 липня 2016 року).

Головуючий суддя Л.О. Костюк

Судді Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.