Ухвала суду № 59348612, 28.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21216/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Макаренко І.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/8971/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Пікуль А.А.

- Соколової В.В.

при секретарі - Сімаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту №490069033 від 14.05.2008 року у розмірі 542 648,18 грн.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судові повістки про призначення справи до розгляду, в порушенні вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, не направлялись судом за адресою його фактичного проживання. В період з 14 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року він перебував на амбулаторному лікуванні. Розглянувши справу у його відсутності, суд першої інстанції порушив його конституційне право на участь у судовому засіданні, не забезпечив йому можливості обґрунтувати свої твердження щодо позову. Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому позивачем розрахунку заборгованості, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Він категорично не погоджується з визначеною позивачем сумою заборгованості по кредиту, так як наданий розрахунок не містить детального розпису дат виникнення кожної суми боргу по кредиту, процентах, немає жодного відображення погашення тіла кредиту та відсотків, а тому вказаний позивачем розмір заборгованості по кредиту є недоведеним. Суд першої інстанції при ухваленні заочного рішення погодився з розрахунком позивача без належної оцінки наданих позивачем доказів та при відсутності первинних бухгалтерських документів. Крім того, розрахунок заборгованості по кредиту зроблений позивачем з пропуском строку позовної давності. Судом даний факт врахований не був та задоволено позов в повному обсязі. Не враховано судом при ухваленні рішення і та обставина, що банк порушив порядок дострокового стягнення заборгованості по кредиту, так як не дотримався строку визначеного вимогою для виконання зобов»язань в позасудовому порядку і звернувся до суду з позовом до закінчення вказаного строку.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства « Альфа-Банк» Жбадинський Олександр Михайлович проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилався на те, що вони є безпідставними, а рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу за її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14.05.2008 року Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» уклало з відповідачем ОСОБА_8. кредитний договір № 490069033, згідно якого позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 42 136,27 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 14.05.2015 року, зі сплатою 14,5 відсотків річних..

24.02.2009 року між Закритим акціонерним товариством « Альфа-Банк» та ОСОБА_8 було укладеного договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490069033 від 14.05.2008 року. Вказаним договором було внесено зміни в п. 2.3 кредитного договору, дату остаточного повернення кредиту визначено 14 травня 2018 року. Також внесено зміни в пункт 2.7 кредитного договору, визначено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються в порядку та на умовах, що визначені у цьому договорі та додатку № 1 до договору, який є його невід»ємною частиною. Додаток № 1 до кредитного договору викладено в новій редакції. Змінено п. 9.1 розділу № 2 кредитного договору.

Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 490069033 від 14.05.2008 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством « Альфа-Банк» 14.05.2008 року було укладено договір поруки, згідно якого відповідач ОСОБА_4 поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором

24.02.2009 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством « Альфа-Банк» було укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до договору поруки № 490069033-11 від 14.05.2008 року. Вказаним договором було внесено зміни в п.2.1 договору поруки та викладно його в новій редакції, а саме: у відповідності з цим договором поручитель поручається за виконання боржником обов»язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Договір доповнено п. 3.4. Змінено п. 5.4 договору поруки, поручитель надає згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за основним договором.

Правонаступником Закритого Акціонерного товариства «Альфа-Банк» є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 490069033 від 14.05.2008 року становить суму 22 227,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року складає 466 914,53 грн., та прострочені проценти у розмірі 1 405,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.07.2015 року складає - 29 532,86 грн., всього загальна сума заборгованості 542 648,18 грн.

08.07.2015 року ПАТ « Альфа-Банк» направив на адресу боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення кредиту.

Оскільки відповідачі свої обов'язки за кредитним договором № 490069033 від 14.05.2008 року належним чином не виконують, що призвело до виникнення заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості по договору в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги та, стягуючи з солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту №490069033 від 14.05.2008 року у розмірі 542648,18 грн., суд 1-ї інстанції посилався на те, що з досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідачі, як боржник та поручитель, свої зобов'язання за кредитним договором №490069033 від 14.05.2008 року не виконують, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Пунктом 2.8. договору кредиту встановлено, що платежі з повернення кредиту та оплати процентів за його користування здійснюються щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком № 1 до договору та його невід»ємною частиною, в порядку та на умовах, визначених цим договором : у разі сплати у валюті кредиту-14 числа кожного місяця рівними частинами в сумі 801 долар США; у разі погашення кредиту у валюті відмінній від валюти кредиту таке погашення має здійснюватись не пізніше 13 числа кожного місяця у сумі, розрахованій у порядку та на умовах визначених договором 3014, 85 гривень.

Відповідно до договору про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490069033 від 14.05.2008 року додаток № 1 до кредитного договору викладеного в новій редакції, змінено п. 9.1 договору, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за фактичний строк користування кредитом, виходячи з 30 днів у місяці та 360 у році, банк здійснює кінцевий розрахунок процентів , що підлягають оплаті , на день здійснення остаточного повернення кредиту.

Згідно з п. 3.4 додатку № 2 до кредитного договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов»язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно умов договору позичальник зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

ОСОБА_3 свої обов'язки за кредитним договором №490069033 від 14.05.2008 року належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Станом на 02.07.2015 року заборгованість за кредитним договором №490069033 від 14.05.2008 року становитьсуму 542 648,18 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту - 22 227,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2015 року складає 466 914,53 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 1 405,90 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.07.2015 року складає - 29 532,86 грн., пеня у розмірі 46 200,79 грн.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки факт не виконання відповідачем ОСОБА_8 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 490069033 від 14.05.2008 року достовірно встановлений, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів, як з боржника та поручителя, на користь позивача заборгованість за договором кредиту на загальну суму 542 648,18 гривень .

Доводи апеляційної скарги про те, що судові повістки про призначення справи до розгляду, в порушенні вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, не направлялись судом за адресою фактичного проживання відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, умовах договору кредиту та вимогах закону з огляду на наступне.

З досліджених судом доказів вбачається, що в кредитному договорі та наданих при його укладанні паспортних даних зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 зазначена АДРЕСА_1, а тому саме таку адресу було зазначено позивачем в позовній заяві. Після отримання позову суддя Шевченківського районного суду м.Києва Макаренко І.О., відповідно до вимог ст.. 122 ЦПК України, 30.07.2015 року зробила запити до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м.Києві щодо персональних даних відповідачів та отримала відомості, що станом на 06.08.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, а тому саме за вказаною адресою судом і направлялись судові повістки відповідачам. Відповідно до вимог п. 8.2 кредитного договору, позичальник зобов»язаний письмово повідомити банк про зміну паспортних даних, ідентифікаційного коду, контактного телефону, реєстрації його місця проживання або прописки не пізніше трьох робочих днів з дня проведення таких змін. Вказані умови договору відповідачем ОСОБА_8 виконані не були, а тому у суду не було інформації щодо місця фактичного проживання відповідача та не було підстав для повідомлення відповідача про день та час розгляду справи за місцем його фактичного проживання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в період з 14 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2015 року він перебував на амбулаторному лікуванні не підтверджені жодним доказом, а тому не можуть вважатись обгунтованими.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив його конституційне право на участь у судовому засіданні, не забезпечив йому можливості обґрунтувати свої твердження щодо позову, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідач не повідомив банку свого фактичного місця проживання, як це передбачено договором, а тому і суду не було відоме місце його фактичного проживання. Крім того, ні до заяви про перегляд заочного рішення, ні до апеляційної скарги відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування висновків суду та на підтвердження його доводів щодо неправильності здійсненого розрахунку заборгованості по кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості по кредиту зроблений позивачем з пропуском строку позовної давності, а судом даний факт врахований не був та задоволено позов в повному обсязі не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на таке.

.Відповідно до вимог ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. До винесення рішення судом першої інстанції відповідач з такою заявою до суду не звертався, а з власної ініціативи застосувати позовну давність до позовних вимог суд не міг.

Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення судом не було враховано, що банк порушив порядок дострокового стягнення заборгованості по кредиту, так як не дотримався строку визначеного вимогою для виконання зобов»язань в позасудовому порядку і звернувся до суду з позовом до закінчення вказаного строку.

Так, на підставі ч. 2 ст. 1054та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, у Банку настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Як роз'яснено у п. 29 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення ст. ст. 1050, 1054 ЦК України і виходити із того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене ст. 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Так як останній платіж по кредиту був здійснений відповідачем 16.02.2015 року, то в липні 2015 року позивач на законних підставах звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості по договору кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду також не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Витрати по сплаті судового збору стягнуті судом з відповідачів на користь позивача в рівних частках у відповідності до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст., 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: