Ухвала суду № 59348315, 27.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/2085/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

27 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Сосни О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Хмельницький обласний військовий комісаріат про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати відмову відповідача у виплаті йому одноразової грошової допомоги незаконною та стягнути з відповідача 243600 грн.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.

В судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та заперечив проти апеляційної скарги відповідача .

Представник відповідача у судовому засіданні проти тверджень позивача заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідності залишення в силі постанови суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.03.2012 р. позивачу була довічно встановлена 2 група інвалідності, пов'язана із захворюванням, отриманим під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії ХМ №233928.

В подальшому, 29.10.2014 р. позивачу була довічно встановлена 2 група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0325439.

22 вересня 2015 р. позивачем була подана заява (з доданими документами) для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, травма та захворювання так, пов'язані з виконанням обов'язків в/служби.

Отже, фактично позивач звернувся із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

Проте листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України №7/3051 від 19.10.2015 року позивачу було повідомлено про те, що підстав для розгляду поданих документів не вбачається, тому вони повертаються як такі, що не відповідають вимогам Порядку №975, та тому, що згідно з висновком військкомату заявник не має права на допомогу.

В даному листі відмічається, зокрема, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та нової редакції статті 16 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів сімей" поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які первинно отримали інвалідність після 01.01.2014 року.

Надавши правову оцінку обставинам справи, проаналізувавши законодавство, норми якого регулюють спірні правовідносини, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-ХІІ) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Таким чином, за умовами наведеної норми Закону №2011-ХІІ, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Водночас, згідно з п.3 Порядку №975 (чинного на момент звернення позивачем для виплати допомоги) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За змістом п.8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Враховуючи зазначені норми закону, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з 01.03.2012 р., а протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, за умови встановлення вищої групи чи іншої причини інвалідності, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі - він мав право на проведення виплати з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, на час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду такої заяви визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975).

Відповідно до п. 2 Порядку №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Отже, одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Оскільки позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 01.03.2012 р., то він має право на її призначення та виплату згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 (далі-Порядок №499).

Пунктом 3 Порядку №499 передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Слід зауважити, що подання позивачем заяви та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.3 Порядку №499.

Вимогами п.7 Порядку встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пп. 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів (тобто відповідач) приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.11.2015 року №248/3/6/3548 за підписом начальника управлінням організаційного, соціального забезпечення та тарифікації - позивачу через Хмельницький обласний військовий комісаріат повідомлено про відсутність підстав для розгляду поданих ним документів та про відсутність права на виплату вказаної допомоги.

Проте лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду заяви позивача.

У Міністерстві оборони України рішення (у формі протоколу, який подається для затвердження Міністру оборони України) щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Однак до зазначеної комісії документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідно рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало.

Таким чином, заява позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності Міністерством оборони України у встановлені законодавством порядок та строки не розглянута, тому відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.

Крім того, слід звернути увагу відповідача на те, що у поданій заяві позивач не ставив питання про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 (як про це йдеться у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.11.2015 року №248/3/6/3548), а лише просив виплатити йому таку допомогу у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності (травма та захворювання - так, пов'язані з виконанням обов'язків в/служби).

Тобто, така заява підлягає детальному розгляду та наданню оцінки відповідачем на відповідність чинному законодавству згідно Порядку №499.

Поряд з цим, слід зазначити, що суд не може зобов'язати відповідача здійснити призначення допомоги та виплату коштів за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані позивачем документи є належним чином оформлені, а їх перевірка уповноваженим органом - завершена.

Так само необхідно зауважити, що 2 група інвалідності позивачу вперше встановлена 01.03.2012 року, тому призначення і виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю може бути розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, а не відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Водночас, встановлення позивачу другої групи інвалідності з іншої підстави 29.10.2014 р. помилково сприймається позивачем із виникненням права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі згідно Порядку №975, оскільки вказаний факт стався після спливу двох років від первинного встановлення інвалідності. Відтак, правові підстави для проведення виплат позивачу в розмірі, визначеному Порядком №975, відсутні.

Отжн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню, однак порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача розглянути згідно Порядку №499 вказану заяву.

Також, посилання представника відповідача на ч.8 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній з 04.07.2012 р.), згідно якої особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права є безпідставними, оскільки, на момент набуття права на отримання одноразової грошової допомоги позивачем (01.03.2012 р.) Закон №2011-ХІІ не містив такого обмеження, а тому воно й не може бути поширене на спірний випадок.

Разом з тим, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у розмірах відповідно до встановленої йому групи інвалідності, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто - з моменту встановлення позивачу інвалідності.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач отримав травму у 1971-1975 р.р., і на час отримання ним травми законодавством не було передбачено такої виплати, не відповідають вимогам законодавства стосовно призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно вирішив спірні правовідносини, застосувавши до них відповідні норми законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 липня 2016 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.