Постанова № 59345933, 29.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2016 року № 826/7457/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Генерального штабу Збройних Сил України

третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

про визнання протиправними дій, зобов»язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

1. визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу у разі звільнення;

2. зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги;

3. визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України про включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60%.

4. зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії полковнику запасу ОСОБА_1, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60%.

Так, в обґрунтування позовних вимог серед іншого зазначено, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, та з неї було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то в силу положень ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні та розрахунку розміру пенсії. З огляду на наведене, відповідач протиправно не включив винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889, до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення, а також неправомірно видав довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.

Під час судового засідання 14.06.2016 р. позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про їх необґрунтованість та безпідставність.

Так, згідно наданих відповідачем письмових заперечень, Генеральний штаб Збройних Сил України вважає, що винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, на переконання відповідача, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України має тимчасовий характер, а тому вона не може бути підставою для нарахування та перерахунку пенсії військовослужбовцям. В обґрунтування вказаної позиції відповідачем здійснено посилання на висновки Верховного суду України у справі № 21-368а13 (постанова від 15.10.2013 р.) та у справі № 21-234а14 (постанова від 15.07.2014 р.).

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до судового засідання не прибуло, про причини неявки суд не повідомила, з огляду на що суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Під час письмового провадження від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких серед іншого зазначено, що Кабінетом Міністрів України постановою від 22.09.2010 р. №889 встановлено грошову винагороду, яка не є складовою грошового забезпечення для обрахування розміру пенсії.

При цьому, як відмічено третьою особою, згідно п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. №393, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. №45, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням. Щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок.

Як йдеться у письмових поясненнях, даним Законом та Порядкомне передбачено такого додаткового виду грошового забезпечення як винагорода, та не передбачено його врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії, з огляду на що правові підстави для перерахунку пенсії на підставі постанови КМУ від 22.09.2010 р. №889, на переконання третьої особи, відсутні. При цьому, згідно позиції третьої особи, щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія в розумінні статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з'ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Полковник запасу ОСОБА_1 проходив військову службу в Центральному ракетно-артилерійському управлінні Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України на посаді заступника начальника відділу забезпечення артилерійським озброєнням управління забезпечення ракетно-артилерійським озброєнням.

Наказом Міністра оборони України від 15.01.2016 р. №34 позивача звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті.

Наказом командира військової частини А2513 від 02.03.2016 р. №56 позивача виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення з 02.03.2016 р., з подальшим зарахуванням на військовий облік до Солом»янського районного у м. Києві військового комісаріату.

При звільненні відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування 60% щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.

Крім того, як йдеться у позовній заяві та встановлено судом, після звільнення з військової служби у запас позивачу відповідачем за останні 24 календарних місяці видано довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889.

Згідно листа від 12.04.2016 р. №305/539 Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України відповідно до п. 8 Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 р. №595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 р. за № 1540/21852, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно цього ж листа сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 здійснювалась з усіх видів грошового забезпечення, в тому числі і з щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно до грошового атестату Ф.2 серії ЗУ №225857 від 09.03.2016 p., Довідки Ф.21 вих. №305/241 від 17.03.2016 р. та листа від 12.04.2016 р. №305/539 до переліку складових одноразової грошової допомоги при звільнені, яку розраховано позивачу, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889 у розмірі 60% грошового забезпечення включена не була.

Згідно довідки від 12.04.2016 р. №305/323 позивачу виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду за березень 2014 р. - лютий 2016 р. у розмірі 60% місячного грошового забезпечення.

У відповідності до листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 12.04.2016 р. №305/539 розрахунок вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 здійснено з наступних складових грошового забезпечення:

- окладу за військове звання - 135, 00 грн.;

- посадового окладу - 1474, 00 грн.;

- надбавки за вислугу років 35% - 563, 15 грн.;

- надбавки за виконання особливо важливих завдань 50% - 1086, 08 грн.;

- надбавки за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 15% - 221, 10 грн.;

- премії 380% - 5601, 20 грн. Разом - 9 080, 53 грн.

А відтак, як зазначено позивачем, розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 склав 104426,10 грн. (9 080, 53 * 23 * 50% - 104426, 10), де: 23 - це кількість повних календарних років служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України; 50% - розмір місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно вимог п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В той же час, згідно грошового атестату Ф.2 серії ЗУ №225857 від 09.03.2016 p., довідки Ф.21 вих. №305/241 від 17.03.2016 p., виданих Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України, до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 також входить щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60%.

Зазначена винагорода розраховується, виходячи з усіх основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій. Тобто, на переконання позивача, її розмір, з якого повинна розраховуватися одноразова грошова допомога в разі звільнення, становить: 9 080, 53 * 60% - 5 448, 32 грн.

З огляду на зазначене згідно позовної заяви загальна сума, з якої повинна розраховуватися одноразова грошова допомога позивачу в разі звільнення, становить: 9 080, 53 + 5 448, 32 = 14 528, 85 грн.

А відтак, виходячи з цього, позивача вважає, що загальний розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення, яка повинна бути йому виплачена, становить: 14528, 85 * 23 * 50% = 167081,75 грн. З огляду на зазначені обставини, відповідач, за твердженням позивача, не доплатив йому суму коштів у розмірі: 167081,75 грн. - 104426,10 грн. = 62655,65 грн., тому з метою захисту власних прав та законних інтересів позивач звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9).

Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п'ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених пунктами "в" частин шостої та сьомої цієї статті (ч. 10).

Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України) для взяття на військовий облік (ч. 11).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 2).

Згідно з ч. 2 цієї статті до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3).

Відповідно до ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Так, наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 р. №260 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260).

Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби (п. 1.1).

Згідно до п. 1.2 Інструкції №260 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 1.3 Інструкції №260 передбачено, що грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується:

1.3.1. Військовослужбовцям, які займають посади, передбачені штатами та штатними розписами (далі - штати) у апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини).

1.3.4. Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (далі - перебувають у розпорядженні), а також які звільнені від посад без зарахування у розпорядження, у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад (далі - звільнені від посад).

Військовослужбовцям, тимчасово прикомандированим до інших військових частин, грошове забезпечення в цих військових частинах виплачується, якщо прикомандирування дозволено Міністром оборони України, його першим заступником та заступниками, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України, командувачами видів Збройних Сил України відповідно до повноважень (п. 1.4).

Згідно до п. 9.1. Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Після закінчення двох місяців грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується тільки за рішенням Міністра оборони України.

Разом з тим, у відповідності до п. 1.9 Інструкції №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання (п. 1.10).

Військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижче оплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку з цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення (переміщення) (п.1.11).

У разі виникнення спірних питань щодо нарахування належного грошового забезпечення фінансові органи до з'ясування (уточнення) у фінансовому органі вищого рівня порядку виплати здійснюють виплату безспірно належного військовослужбовцю грошового забезпечення (п. 1.12).

У постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

У відповідності до п.п. 2 п. 1 цієї ж постанови військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (п. 2 зазначеної постанови).

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 р. №595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - Інструкція).

Даною інструкцією визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).

Як встановлено п. 2 Інструкції виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць:

- до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України; військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил України відповідно до переліку, наведеного в додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" (із змінами); військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які займають посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України за Переліком військових частин і підрозділів високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил України, згідно з додатком 2 до цієї Інструкції; військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище (п. 2.1).

- військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту): з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення (п. 2.2).

Положеннями п. 3 Інструкції визначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Згідно до п. 4 Інструкції виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов'язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

У п. 5 вказаної Інструкції визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Верховний Суд України при тлумаченні вище згаданих норм у постанові від 04.11.2014 р. (справа №21- 473а14) дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII.

Окрім цього, подібні правовідносини були предметом дослідження та розгляду Верховним Судом України у справах №21-368а13 (постанова від 15.10.2013 р.), №21-234а14 (постанова від 15.07.2014 р.), №21-466а15 (постанова від 19.05.2015 р.).

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, враховуючи при цьому доводи сторін, а також наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська