Постанова № 59345932, 15.07.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 липня 2016 року 12 год. 40 хв. № 826/23099/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" (далі - позивач, ПТ "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про:

- скасувати і визнати нечинним наказ відповідача від 25 серпня 2015 року №1826 про проведення фактичної перевірки повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія";

- скасувати та визнати нечинним акт фактичної перевірки від 08 серпня 2015 року №24/26-59-17-02-36929764;

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2015 року №0037581702 і №0037591702 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2015 року №Ю-0036871702.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваними рішеннями (діями, бездіяльністю) відповідача порушено законні права та інтереси позивача. На переконання позивача, відповідач допустив ряд порушень, що виразились у оформленні наказу від 25 серпня 2015 року №1826 з порушеннями вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, невідповідності предмета і сфери перевірки, що витікають з підстав, зазначених у пп. 82.2.7 п. 80.2 і п. 80.6 ст. 80 зазначеного Кодексу, реально перевіряємому предмету, а також необґрунтованості змісту і висновків акта фактичної перевірки щодо встановлених порушень. Як наслідок податкові повідомлення-рішення і вимога про сплату боргу (недоїмки), винесені за результатами незаконно проведеної фактичної перевірки, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В подальшому до суду через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення прохальної частини позову у наступній редакції:

- скасувати та визнати нечинним наказ державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 серпня 2015 року №1826 про проведення фактичної перевірки повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія";

- скасувати та визнати нечинним акт фактичної перевірки від 08 серпня 2015 року №24/26-59-17-02-36929764 (далі - подана заява).

Подану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом періоду з 25 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень на проведення перевірки від 25 серпня 2015 року за №1834/1702 і №1826/1702 та наказу начальника податкової інспекції від 25 серпня 2015 року №1826 проведено фактичну перевірку повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585", яке зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б та перебуває на обліку в цій ДПІ.

За результатами цієї фактичної перевірки складено акт перевірки, реєстраційний номер №24/26-59-17-02-36929764 від 08 вересня 2015 року (далі - акт перевірки), в якому зазначено, що під час перевірки встановлено наступні порушення: пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 171 ст. 171 Податкового кодексу України у зв'язку з неперерахуванням до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 205386,13 грн.; пп. 2.1 п. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI, п. 6.2 розд. 6 наказу Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження сплати єдиного соціального внеску в сумі 266043,43 грн.; пп. 1.4 п. 16-1 підрозд. ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати військового збору в сумі 1367,59 грн.

Зазначений акт перевірки підписаний посадовою особою товариства - заступником директора Герасименко Ю.А. 08 вересня 2015 року без зауважень.

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2015 року №0037581702, згідно якого контролюючий орган збільшив грошове зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб на суму 256732,66 грн. (в тому числі 205386,13 грн. - за основним платежем і 51346,53 грн. - штрафні санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2015 року №0037591702, згідно якого контролюючий орган збільшив грошове зобов'язання позивача по військовому збору на суму 1709,49 грн. (в тому числі 1367,59 грн. - за основним платежем і 341,90 грн. - штрафні санкції);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2016 року №Ю-0036871702, згідно якого визначило позивачу до сплати суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 266043,33 грн.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Нормою пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок призначення та проведення фактичних перевірок визначений у статті 80 ПК України.

Так, згідно з п. 80.2 ст. 80 цього ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності визначених у цьому пункті статті 80 Кодексу обставин, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7).

Аналіз наведених положень Кодексу, дає підстави для висновку, що законодавством закріплена обов'язковість наявності у контролюючого органу отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету у разі проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Згідно із п. 80.7 ст. 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Таким чином, з контексту наведених норм Кодексу також вбачається, що обов'язковою умовою правомірності проведеної фактичної перевірки є дотримання контролюючим органом положень ПК України, зокрема, до проведення перевірки платнику податків необхідно вручити копію наказу про проведення перевірки, пред'явити направлення на проведення такої перевірки та службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, а також провести перевірку виключно в присутності суб'єкта господарювання або його представника.

За приписами п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Зокрема, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

А у випадку відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

В судових засіданнях у справі судом встановлено, що підставою для призначення та проведення фактичної перевірки позивача стала наявність обставин, визначених у пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме отримання відповідачем інформації про порушення чинного законодавства при виплаті заробітної плати. На підтвердження цього представник відповідача надав суду разом із запереченнями проти позову копію скарги громадянки ОСОБА_2 від 22 липня 2015 року (зареєстрованої Головним управлінням ДФС м. Києва 28 липня 2015 за №7552/л) про ухилення посадовими особами ПТ "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" (за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б, код ЄДРПОУ 36929764) від оподаткування при виплаті заробітної плати. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_2, що працюючі протягом травня-червня 2015 року у структурному підрозділі ПТ "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія", що знаходиться за адресою: м. Харків, Привокзальна площа, буд. 2, отримувала разом з офіційною зарплатою у розмірі 1218 грн. (із розрахунку згідно трудового договору 8-ми годинного робочого дня) також заробітну плату "у конверті" у сумах 3200 грн. і 3500 грн. В липні 2015 року скаржницю, на її думку, було незаконно звільнено з місця роботи у зв'язку з перебуванням останньої на лікарняному.

Зазначена отримана відповідачем інформація, на думку суду, відповідає визначенню "податкової інформації", яке міститься у ст. 16 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII, не суперечить змісту норм гл. 7 "Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів" розд. ІІ ПК України, та підпадає під визначення обставини за пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Факт наявності такої податкової інформації на момент видання спірного наказу підтверджено наданою до матеріалів справи копією листа Головного управління ДФС у м. києві від 03 серпня 2015 року №17992/7/26-15-17-02-18, адресованого ДПІ.

25 серпня 2015 року заступнику директора Герасименко Ю.А., яка знаходилися в приміщенні ПТ "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" (за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б), працівниками відповідача (головними державними податковими ревізорами-інспекторами Сульженко А.О. та Тимощуком О.П.) були пред`явлені для ознайомлення направлення на перевірку №1834/1702 і №1835/1702 від 25 серпня 2015 року та вручена копія наказу ДПІ від 25 серпня 2015 року №1826 "Про проведення фактичної перевірки ПТ "Ломбард "Регіональний" (код 36929764)", та Герасименко Ю.А. розписалась у цих направленнях із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення/отримання копії наказу.

В подальшому, як вбачається зі змісту акта перевірки та не заперечувалося позивачем в тексті позову, перевірка проводилась в присутності Герасименко Ю.А. з наданням певних документів для дослідження (перелік таких наведено у п. 2.6 розд. 2 акта перевірки).

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать про допущення працівників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки товариства, проведення такої перевірки та оформлення її результатів відповідним актом перевірки.

Дослідивши та проаналізувавши зміст спірного наказу про проведення фактичної перевірки позивача суд встановив, що наказ від 25 серпня 2015 року №1826 містить відомості дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється, мету, вид фактична перевірки, підставу для проведення перевірки, визначену ПК України, дата початку і тривалість перевірки.

Водночас в тексті зазначеного наказу суд виявив відсутність відомостей про період діяльності, який буде перевірятися, та підпис керівника контролюючого органу всупереч вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України не скріплено печаткою.

Вказані недоліки в оформлені наказу про проведення фактичної перевірки, на думку суду, не свідчать про його протиправність та наявність, з цього приводу підстав його скасування, а були підставою для недопуску працівників відповідача до перевірки, чим позивач не скористався.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України стосовно того, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки (ухвали суду касаційної інстанції від 25 травня 2016 року №К/800/53392/15, постанови від 19 квітня 2016 року №К/800/46320/14 та від 01 грудня 2015 року №К/800/46185/14).

Також, згідно правової позиції, викладеної Вищим адміністративним судом України в постанові від 27 листопада 2013 року по справі №К/800/36909/13 та Верховним Судом України в постанові від 24 грудня 2010 року у справі №21-25а10, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Таким чином, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки, в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено.

Відповідно до ч. 1. ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, враховуючи вищенаведене та встановлені судом обставини допуску позивачем посадових осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві до проведення фактичної перевірки згідно з направленнями №1834/1702 і №1835/1702 від 25 серпня 2015 року та наказу №1826 від 25 серпня 2015 року (останній містить несуттєві недоліки в його оформлені), надання відповідних документів під час проведення перевірки, та ненадання позивачем до суду жодних усних/письмових пояснень з документальним обґрунтуванням на спростовував фактів порушень норм законодавства при виплаті заробітної плати працівникам, що були встановлені в ході перевірки та відображені в акті перевірки, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПТ "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" в частині визнання нечинним та скасування наказу від 25 серпня 2015 року №1826.

Стосовно правомірності решти позовних вимог суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватись контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов`язань чи застосування штрафних санкцій. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов`язання платників податків, застосування штрафних санкцій за результатами перевірок, відповідно до ст.ст. 54, 58 Податкового кодексу України та ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача певні правові наслідки, оскільки акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, в даному випадку - податкові повідомлення-рішення від 21 вересня 2015 року №0037581702 і №0037591702 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2015 року №Ю-0036871702.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо вчинення ним дій та рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень, допущених платником податку. При цьому, обставини, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій посадових осіб контролюючого органу, вчинених в процесі перевірки, щодо співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та інших документів.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включенням до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року №21-237а13 та відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов`язковою для врахування в судовій практиці.

За таких підстав, позовні вимоги позивача про визнання акта про проведення фактичної перевірки від 08 вересня 2015 року №24/26-59-17-02-36929764 нечинним і таким, що підлягає скасуванню, суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивачів не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову повного товариства "Ломбард "Регіональний ПП "Златодар 585" і Компанія".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин